Ухвала суду № 72090634, 07.02.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7083/17

Провадження № 1-кп/204/226/18

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

07 лютого 2018 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді: Юшкова М.М.

за участю: секретаря Слєпченко Н.С.

прокурора Донченка А.А.

потерпілого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017040680001771 від 21 серпня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за ч.2 ст.289 КК України.

Через канцелярію суду надійшло клопотання потерпілого про забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні шляхом накладення арешту на ? квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та ? квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3 на праві власності.

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав клопотання.

Захисник ОСОБА_2 заперечував, оскільки йому відомо, що ? квартири, що знаходиться, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, наразі продана, а ? квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, взагалі немає відношення до ОСОБА_3 Звернув увагу суду, що у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, долучених до заяви, немає ІПН та дати народження власника.

Обвинувачений ОСОБА_3підтримав свого захисника.

Заслухавши думку учасників процесу, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до суду має право звернутися з метою забезпечення цивільного позову цивільний позивач.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч.3 ст.152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

Встановлено, що позивачем не надано відповідних доказів та не наведено у заяві про забезпечення позову, чи є співмірним із заявленими позивачем вимогами, накладення арешту, оскільки не вказана вартість майна, на яке позивач просить накласти арешт, а також у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, долучених до заяви, немає ІПН та дати народження власника, що також не може вказувати на те, що саме обвинувачений ОСОБА_3 є власником зазначених квартир, а не інша особа, яка має таке ж саме прізвище, ім’я, по батькові.

За таких обставин, враховуючи обсяг доказів, наданих позивачем та характеру правовідносин, які виникли між сторонами, суд дійшов до висновку, що в задоволенні клопотання потерпілого про забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_3, необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.128,171 КПК України, ст.ст.151, 152 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_1 про забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні шляхом накладення арешту на ? квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та ? квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_4