Постанова № 72088208, 06.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12165/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Шинкар Т.І., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, головуючий суддя - Рейті С.І., судді - Гаврилко С.Є., Шешеня О.М., ухвалена у м. Ужгороді, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області, третя особа - ОСОБА_4 про скасування рішення та зобов»язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2014 року позивач - ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Міністерства юстиції України, Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області, третя особа - ОСОБА_4, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Іршавського районного управління юстиції Калинича І.В. про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №12050476; зобов»язати Державну реєстраційну службу України вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про Державну реєстрацію господарських споруд і літньої кухні за літерою «Б» та сараю за літерою «В», згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 02 червня 2008 року на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, видане на ім»я ОСОБА_4; зобов»язати Іршавське районне управління юстиції ГУЮ у Закарпатській області в особі державного реєстратора Калинича І.В. розглянути від 24.03.2014 року, 28.03.2014 року про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у порядку та строки, встановлені Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно№3502/5 від 12.12.2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що рішенням Апеляційного суд Закарпатської області від 21 травня 2013 року по справі №705/3247/201 визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 від 02 червня 2008 року на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 видане на ім»я ОСОБА_4 в частині господарських споруд і літньої кухні за літерою «Б» та сараю за літерою «В». Дане рішення набрало законної сили 21.05.2013 р. 3 метою його виконання, 24.03.2014 р. 28.03.2014 року, 31.03.2014 року позивач три рази зверталась до Реєстраційної служби Іршавського районного управління юстиції з заявою про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якою позивач просила скасувати державну реєстрацію вищевказаних споруд. Рішенням №12050476 від 31.03.2014 року позивачу було відмовлено у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Не погоджуючись із згаданим рішенням державного реєстратора, позивач просить визнати його неправомірним, скасувати його та зобов»язати Державну реєстраційну службу України вилучити запис про нерухоме майно - запис про державну реєстрацію господарських будівель та споруд літньої кухні за літ. "Б" та сараю за літ. "В", згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно - на житловий будинок з надвірними спорудами НОМЕР_2 від 02.06.2008 р., що знаходиться в АДРЕСА_1 видане на ім»я ОСОБА_4.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржила її в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вирішуючи даний спір суд першої інстанції не врахував, зазначених у позовній заяві вимог закону та ухилявся від дослідження та встановлення обставин, яким чином у конкретному випадку необхідно звернутись з метою захисту її порушених прав.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу, вважає оскаржену постанову суду незаконною та протиправною та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржену постанову суду законною та обґрунтованою та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 21 травня 2013 року по справі № 705/3247/201 визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 від 02 червня 2008 року на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 видане на ім»я ОСОБА_4 в частині господарських споруд і літньої кухні за літерою «Б» та сараю за літерою «В». Дане рішення набрало законної сили 21.05.2013 року.

З метою виконання вказаного судового рішення, ОСОБА_3 31 березня 2014 року зверталась до Реєстраційної служби Іршавського районного управління юстиції із заявами про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в яких просила внести зміни у запис про державну реєстрацію господарських будівель, літньої кухні та сараю, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Реєстраційної служби Іршавського районного управління юстиції від 31 березня 2014 року №12050476 відмовлено у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі п.п. 2.15.1 п. 2.15 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесених записів про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року №3502/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 грудня 2011 року №1429/20167 (із змінами) у зв»язку з тим, що документи подані не в повному обсязі, не подано документи, що посвідчують особу - суб»єкта речового права, копію реєстраційного номера облікової картки платника податку - суб»єкта речового права, документи, що підтверджує повноваження особи заявника.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про відмову у внесенні змін до запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 31 березня 2014 року прийняте в межах повноважень наданих законодавством, а тому відсутні підстави для його скасування, а також Міністерство юстиції України в силу положень законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не має повноважень щодо вилучення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію, перевіряти чи скасовувати рішення прийнятті державним реєстратором.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Як встановлено підпунктом 2.14.1 п. 2.14 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3502/5 (далі - Порядок) державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав, у разі внесення змін до записів Державного реєстру прав: органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об»єкт нерухомого майна; подані документи не відповідають вимогам, встановленим законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами; відповідні зміни до записів Державного реєстру прав уже внесені; із заявою звернулась неналежна особа; відсутній запис, щодо якого подано заяву; документи подані не в повному обсязі.

Крім цього, п. 1.2 Порядку встановлено, що заінтересована особа ,у разі внесення змін до записів Державного реєстру прав - особа, відомості про яку містяться у відповідному записі Державного реєстру прав

Із заявою про внесення змін до запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зверталася ОСОБА_3 В той же час в цій заяві, датованій 31.03.2014 року, суб»єктом речового права зазначено ОСОБА_4. До цієї заяви додано копію паспорта ОСОБА_3, квитанцію, копію ідентифікаційного коду ОСОБА_3, копію нотаріально посвідченого рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 21.05.2013 року.

Згідно із пунктом 2.3 Порядку заявник під час подання заяви пред»являє органові державної реєстрації прав або нотаріусу документи, що посвідчують його особу, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 2.5. Порядку передбачено, що для внесення змін до записів Державного реєстру прав у зв»язку зі зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб»єкта (суб»єктів) цього права, інші речові права та суб»єкта (суб»єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб»єкта (суб»єктів) цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов»язані з проведенням державної реєстрації прав, заявник подає документ, що є підставою для зміни відомостей, копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу, та документ про внесення плати за внесення змін до запису Державного реєстру прав.

Згідно пункту 10 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, заявник під час подання заяви особисто пред»являє органові державної реєстрації прав документ, що посвідчує його особу.

Документом, що посвідчує особу, є паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє.

У разі подання заяви уповноваженою особою органові державної реєстрації прав, крім документа, що зазначений в абзацах другому - четвертому цього пункту, пред»являється документ, що підтверджує її повноваження, та подається його копія, засвідчена в установленому порядку.

Форми заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і вимоги до їх заповнення затверджені наказом Міністерства юстиції від 17.04.2012 року № 595/5 «Про впорядкування відносин, пов»язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема форма заяви про внесення змін до запису Державного реєстру прав.

Згідно вимог зазначених нормативних документів у випадку неспівпадання особи заявника та суб»єкта речового права (особи, за якою зареєстроване право) слід обов»язково надати документ, що посвідчує повноваження заявника.

Таких документів в даному випадку позивачем державному реєстратору не було надано.

Тому, відмовляючи у внесенні змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор діяв правомірно і права позивача ним порушені не були.

Крім цього, в державного реєстратора не було підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, у зв»язку із поданням документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством, оскільки підпунктом 2.14.1 п. 2.14 Порядку чітко передбачено відмову у внесення змін до записів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, якщо із заявою звернулась неналежна особа.

Відтак, приймаючи рішення про відмову у внесенні змін до запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 31 березня 2014 року державний реєстратор діяв в межах повноважень наданих законодавством, а тому відсутні підстави для скасування такого.

Крім цього, слід зауважити, що Державна реєстраційна служба України є центральним органом виконавчої влади.

Статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23.06.2011 № 1707/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року № 759/19497, у складі головних управлінь юстиції діють реєстраційні служби, які є структурними підрозділами головних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Державної реєстраційної служби та підпорядковані безпосередньо Укрдержреєстру.

Згідно із пунктом 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №68, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб»єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Таким чином, із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що Державна реєстраційна служба України, як орган державної влади, в силу положень законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не має повноважень щодо вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію майна чи споруд, перевірки чи скасування рішення прийняті державним реєстратором та за приписами статті 8 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», це повноваження органу державної реєстрації прав.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи оскаржене рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №12050476 державний реєстратор діяв відповідно до норм чинного законодавства, в межах своєї компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Також колегія суддів зазначає, що Порядок ведення Державного реє стру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ від 26.10.2011 року № 1141, у пункті 41 закрі пив, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстрато ра про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Таким чином, діючим законодав ством закріплено, що скасування за пису про реєстрацію права власності можливе лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності.

Відтак, для скасування запису про реєстрацію пра ва власності в будь-якому випадку не обхідно звертатися з конкретним позо вом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі №807/2915/14 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді Т. І. Шинкар В. В. Святецький

Повний текст постанови складено 08.02.2018 року.