Постанова № 72088059, 06.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6771/16 Прізвище судді першої інстанції: Костенко Д.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваполіс РМ» адвоката ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 07 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крейцер» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Первушиної Наталії Юріївни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Акваполіс РМ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сагал» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

ТОВ «Крейцер» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Первушиної Н.Ю. про скасування рішення від 29.02.2016 року про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) ТОВ «Акваполіс РМ» на димову трубу (літ.LІ) загальною площею 12,6 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1; про зобов'язання приватного нотаріуса Первушину Н.Ю. внести запис до державного реєстру прав про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Акваполіс РМ» на димову труду (літ. LІ) загальною площею 12,6 кв.м., що розташована у АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що проведена відповідачем реєстрація здійснена з порушенням норм чинного законодавства, так як димова труба не є окремим об'єктом нерухомого майна, а є приналежною річчю до будинку, частина якого є власністю позивача, а отже така річ не може бути зареєстрована.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваполіс РМ» адвокат ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

29.02.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Первушиною Н.Ю. за ТОВ «Акваполіс РМ» зареєстровано право власності на нерухоме майно - димову трубу (літ. LІ) загальною площею 12,6 кв.м., що розташована у АДРЕСА_1 (з відкриттям розділу), індексний номер 28504784.

На підставі даного рішення відповідачем проведено державну реєстрацію права власності та внесено запис №13484396 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Підставою для здійснення державної реєстрації стали: акт приймання-передачі нерухомого майна Б/Н від 18.05.2006 року, укладеного між ТОВ «Акваполіс РМ та ВАТ «Радикал».

Заперечуючи законність проведеної приватним нотаріусом реєстраційної дії, ТОВ «Крейцер» подало адміністративний позов, пославшись на ту обставину, що димова труба є приналежною річчю до будинку, частина якого є власністю позивача, а отже така річ не підлягає окремій державній реєстрації.

Задовольняючи позовні вимоги в частині суд першої інстанції зазначив, що такі реєстраційні дії порушують права позивача як власника частини нежилого будинку. Крім того, суд зазначив, що станом на 29.02.2016 року ще не існувало рішень Господарських судів відповідно до яких відмовлено ТОВ «Крейцер» у задоволенні позову про визнання права власності на частину димової труби, а отже не могли бути підставою для проведення державної реєстрації і не можуть обумовлювати правомірність такої реєстрації права власності.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з доводами суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення в частині позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІУ (у редакції на час проведення оскаржуваних реєстраційних дій) ержавний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Стаття 27 вищезазначеного Закону визначає підстави для проведення державної реєстрації прав.

Зокрема, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, тощо.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що18 травня 2006 року між ТОВ «Акваполіс РМ» та ВАТ «Радикал» укладено договір купівлі-продажу нежитлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до якого до ТОВ «Акваполіс РМ» перейшло право власності на вищезазначений будинок.

18 травня 2006 року між ВАТ «Радикал» та ТОВ «Акваполіс РМ» складено акт прийому-передачі труби відповідно до якого товариство «Радикал» передало ТОВ «Акваполіт РМ» право власності на димову трубу.

14 лютого 2008 року між ТОВ «Акваполіс РМ» та ТОВ «Актив Бізнес-Плюс» укладено договір купівлі-продажу нежитлового будинку.

Як пояснив представник товариства, право власності на димову трубу ТОВ «Актив Бізнес-Плюс» не передавалось.

26 червня 2015 року між ТОВ «Актив Бізнес-Плюс» та ТОВ «Сангал» укладено договір купівлі-продажу 81/100 частки нежитлового будинку.

26 червня 2015 року між ТОВ «Актив Бізнес-Плюс» та ТОВ «Крейцер» укладено договір купівлі-продажу 19/1000 частки нежитлового будинку.

26 червня 2015 року між зазначеними товариствами укладено договір поділу нежитлового будинку.

За умовами договору поділу, сторони розподілили майно, яке є об'єктом спільної часткової власності та складається з нежитлового будинку (літ. LІ) площею 6381,10 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1.

Згідно з абз. 2 п.6 договору поділу, у власність ТОВ «Крейцер» переходить нежилий будинок площею 1226 кв.м.

За умовами зазначеного договору димова труба ТОВ «Крейцер» не передавалась.

25 березня 2016 року та 29 березня 2016 року між ТОВ «Акваполіс РМ» та ТОВ «Сангал» укладено договори купівлі-продажу відповідно по ? частки в праві спільної часткової власності димової труби.

Як вбачається із акта прийому передачі від 18 травня 2006 року (т.1 а.с.9) у зв'язку з переходом права власності на нежилий будинок площею 6381,10 за адресою АДРЕСА_1 м. Києві на підставі договору купівлі-продажу від 18 травня 2006 року, додатково продавець передає, а покупець приймає нерухоме майно, яким є інженерна споруда - димова труба, яка є приналежною річчю до нежитлового будинку(літ. LІ), право власності на яку не зареєстровано.

Згідно з частиною 4 ст.5 Закону не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.

За змістом частини 1 статті 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення приватним нотаріусом Первушиною Н.Ю. реєстраційних дій стала заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ТОВ «Акваполіс РМ» об'єкта нерухомості - димової труби, яка розташована по АДРЕСА_1 у м. Києві. (а.с. 52, т.1).

Зазначена димова труба , як встановлено судом першої інстанції, не є самостійною будовою, а є приналежною річчю до нежилого будинку, право власності на яку не зареєстровано.

Зазначена обставина підтверджується актом прийому-передачі від 18 травня 2016 року, який став підставою для проведення державної реєстрації димової труби, відповідно до якого інженерна споруда - димова труба є приналежною річчю до нежилого будинку (літ. LІ), право власності на яку не зареєстровано.

Здійснюючи державну реєстрацію права власності за ТОВ «Акваполіс РМ» на димову трубу, приватний нотаріус, який виконував дії реєстратора, зазначену обставину до уваги не прийняв та з порушенням вимог частини 4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІУ провів державну реєстрацію приналежного майна за ТОВ «Акваполіс РМ» без урахування інших співвласників нежилого приміщення.

Що стосується рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2017 року у справі №10/8903/16, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року, то як вірно зазначив суд першої інстанції, зазначені рішення ухвалені судами після проведення приватним нотаріусом державної реєстрації спірного майна за ТОВ «Акваполіс РМ», а тому зазначене рішення не могло вплинути на законність державної реєстрації.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року, встановлено, що димова труба є приналежною річчю. Суд в зазначеному рішення також вказав, що ТОВ «Крейцер» не оспорило в установленому законом порядку правомірність набуття ТОВ «Акваполіс РМ» права власності на димову трубу, державну реєстрацію речових прав, подальший продаж майна (димової труби), тому підстав для визнання договору купівлі-продажу даного майна немає.

Тобто, Господарський суд м Києва не мав правових підстав для визнання правочину недійсним, визнання за ТОВ «Крейцер» права власності на частку в даній будові, оскільки димова труба на час ухвалення постанови була зареєстрована відповідно до рішення приватного нотаріуса Первушиної Н.Ю. від 29.02.2016 року за ТОВ «Акваполіс РМ».

Таким чином, встановлені судовими рішення Господарських судів обставини у справі №910/8903/16 ніяким чином не впливають на правовідносини, що виникли між сторонами, оскільки питання щодо законності набуття ТОВ «Акваполіс РМ» права власності на димову трубу в даній справі не вирішувалось.

У разі спору ТОВ «Акваполіс РМ» щодо права власності на димову трубу, останній не позбавлений права на звернення до суду з відповідним позовом, оскільки у даному спорі суд перевіряє законність рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Первушиної Н.Ю. щодо реєстрації за ТОВ «Акваполіс РМ» димової труби, тобто перевіряє, чи прийнято таке рішення державним реєстратором у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законом .

Оскільки відповідачем проведено державну реєстрації привалежного майна - димової труби з порушенням вимог чинного законодавства, дії відповідача та рішення про державну реєс трацію не можуть вважатись правомірними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваполіс РМ» адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 07 лютого 2018 року.