Постанова № 72088042, 29.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9606/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Губської Л.В. Земляної Г.В. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Ради адвокатів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року у справі за позовами ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Ради адвокатів Київської області, Ради адвокатів України про скасування рішення в частині, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду з позовами до Ради адвокатів Київської області, Ради адвокатів України, в якому просили: - скасувати рішення Ради адвокатів України від 13.06.2016р. № 166 «Про затвердження роз'яснення з питань направлення на стажування та видачі за результатами його проходження свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особам, стосовно яких існують обставини несумісності» в частині роз'яснень «Щодо складання присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особою, стосовно якої існують обставини несумісності»; - визнати протиправними дії Ради адвокатів Київської області щодо відмови у прийнятті присяги адвоката та щодо відмови у видачі позивачам свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю; - зобов'язати Раду адвокатів Київської області прийняти присягу адвоката та видати свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Ради адвокатів України від 13.06.2016р. № 166 «Про затвердження роз'яснення з питань направлення на стажування та видачі за результатами його проходження свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особам, стосовно яких існують обставини несумісності» в частині роз'яснень «Щодо складання присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особою, стосовно якої існують обставини несумісності» (додаток 1).

Визнано протиправними дії Ради адвокатів Київської області щодо відмови у прийнятті у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 присяги адвоката та щодо відмови у видачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю.

Зобов’язано Раду адвокатів Київської області прийняти у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 присягу адвоката та видати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Рада адвокатів України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, маючи намір стати адвокатами та відповідаючи вимогам, встановленим ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», склали відповідний кваліфікаційний іспит та пройшли стажування, у відповідності до вимог Закону.

Зокрема, 19.05.2016р., на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області № 52, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 видані свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту (свідоцтво серії НОМЕР_1 видано ОСОБА_7, свідоцтво серії НОМЕР_2 видано ОСОБА_8.).

У червні 2016 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здійснено внесок за проходження стажування на рахунок Ради адвокатів Київської області у розмірі 21 750, 00 грн. кожним, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій.

08.07.2016р. Радою адвокатів Київської області, на підставі рішення від 08.07.2016р. № 36, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 видано направлення для проходження стажування до адвоката, який здійснює індивідуальну адвокатську діяльність (ОСОБА_7 - направлення серії КС № 785, а ОСОБА_8 - направлення серії КС № 788).

Крім того, Радою адвокатів Київської області для ОСОБА_7 та ОСОБА_8 затверджено Індивідуальні плани проходження стажування для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

В період з липня 2016 року по січень 2017 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у повному обсязі виконано план стажування, що підтверджується відповідними звітами, які подавалися до Ради адвокатів Київської області.

В січні 2017 року адвокатом, у якого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проходили стажування, подано до Ради адвокатів Київської області звіти про оцінку стажування вказаних осіб, згідно з якими, план стажування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виконано у повному обсязі.

Факту наявності у Ради адвокатів Київської області зауважень до звітів про проходження стажування не встановлено. Натомість, як зазначено у листах Ради адвокатів Київської області від 10.07.2017р. № 360/0/2.17 та № 359/0/2.17, за результатами проходження стажування Радою адвокатів Київської області було розглянуто та затверджено звіти про проходження стажування та звіти про оцінку проходження стажування.

Щодо видачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю, Радою адвокатів Київської області повідомлено наступне.

Згідно з рішенням Ради адвокатів України від 13.06.2016р. № 166, складення присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особою, стосовно якої існують обставини несумісності, є порушенням ч. 1 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Вказане рішення ґрунтується на тому, що, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону, одним із складових набуття статусу адвоката є складання особою присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Зважаючи на те, що станом на момент затвердження звітів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про проходження стажування та на момент надання відповіді (листи від 10.07.2017р. № 360/0/2.17 та № 359/0/2.17) такі особи працювали на посадах, несумісних з адвокатською діяльністю, Рада адвокатів Київської області позбавлена можливості прийняти у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 присягу адвоката та видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Вважаючи рішення Ради адвокатів України від 13.06.2016р. № 166 в частині роз'яснень «Щодо складення присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особою, стосовно якої існують обставини несумісності» таким, що підлягає скасуванню, а вказану вище відмову - протиправною, позивачі звернулися до суду з вищевказаними позовами.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI.

Згідно з положеннями частини першої статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною 2 зазначеної вище статті Закону наведено перелік осіб, які не можуть бути адвокатом, а саме особа, яка:

1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;

2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;

3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення.

Таким чином, зазначений перелік осіб, які не можуть бути адвокатом є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2016р. Радою адвокатів України прийнято рішення № 166 «Про затвердження роз'яснення з питань направлення на стажування та видачі за результатами його проходження свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особам, стосовно яких існують обставини несумісності».

Так, зі змісту додатку 1 до рішення № 166, щодо складення присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особою, стосовно якої існують обставини несумісності, вбачається, що складання присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (тобто набуття статусу адвоката) особою, яка здійснює діяльність, несумісну з діяльністю адвоката, є порушенням ч. 1 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

ОСОБА_7 та ОСОБА_8, маючи намір стати адвокатами та відповідаючи вимогам встановленим ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», склали відповідний кваліфікаційний іспит та пройшли стажування у відповідності до вимог Закону.

19.05.2016р., на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області № 52, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 видано свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту (свідоцтво серії НОМЕР_1 видано ОСОБА_7, свідоцтво серії НОМЕР_2 видано ОСОБА_8.).

Також, 08.07.2016р. Радою адвокатів Київської області, на підставі рішення від 08.07.2016р. № 36, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 видано направлення для проходження стажування до адвоката, який здійснює індивідуальну адвокатську діяльність (ОСОБА_7 - направлення серії КС № 785, а ОСОБА_8 - направлення серії КС № 788).

Водночас, Радою адвокатів Київської області для ОСОБА_7 та ОСОБА_8 затверджено Індивідуальні плани проходження стажування для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Так, в період з липня 2016 р. по січень 2017 р. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у повному обсязі виконано план стажування, що підтверджується відповідними звітами, які подавалися до Ради адвокатів Київської області.

В січні 2017 року адвокатом, у якого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проходили стажування, подано до Ради адвокатів Київської області звіти про оцінку стажування вказаних осіб, згідно з якими, план стажування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виконано у повному обсязі.

Як зазначено у листах Ради адвокатів Київської області від 10.07.2017р. № 360/0/2.17 та № 359/0/2.17, за результатами проходження стажування Радою адвокатів Київської області було розглянуто та затверджено звіти про проходження стажування та звіти про оцінку проходження стажування.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на час затвердження звітів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про проходження стажування та на момент надання відповідей позивачі були діючими працівниками органів прокуратури України.

Згідно з рішенням Ради адвокатів України від 13.06.2016р. № 166, складання присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особою, стосовно якої існують обставини несумісності, є порушенням ч. 1 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Вказане рішення ґрунтується на тому, що, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону, одним із складових набуття статусу адвоката є складання особою присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Визначення терміну «адвокатська діяльність» наведено у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Тобто, адвокатська діяльність - це вчинення адвокатом дій, спрямованих на здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про прокуратуру», на прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що несумісною з діяльністю адвоката є робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» втратив чинність згідно з Законом України «Про запобігання корупції», який, в свою чергу, містить аналогічні норми стосовно обмеження сумісництва, тобто правове регулювання цих правовідносин не змінилося.

З системного аналізу наведених положень слідує, що законодавство встановлює відповідні обмеження лише щодо безпосереднього здійснення адвокатської діяльності, яка спрямована на надання правової допомоги клієнту. Однак, законодавством не обмежено прокурорів або інших осіб, які перебувають на публічній або державній службі, у праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В рішеннях Вищої ради правосуддя, яка є незалежним конституційним органом державної влади та суддівського самоврядування від 30.05.2017р. за № 1328/0/15-17 та від 24.10.2017р. за № 3419/0/15-19 висловлено правову позицію про те, що отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не є свідченням порушення вимог про сумісність, а особа яка отримала таке свідоцтво, почне вчиняти дії, що можуть бути визначені як адвокатська діяльність, відповідно до ст.ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Колегія суддів вважає, що обставини несумісності можуть виникнути лише в особи, яка вже набула статус адвоката, тобто склала присягу та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, однак такі обставини можуть бути усунуті на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме: шляхом подання адвокатом у триденний строк з дня виникнення таких обставин до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Подання до Ради адвокатів регіону заяви про зупинення адвокатської діяльності є підставою для зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати (ч. 5 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що сам факт складання присяги та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не свідчить про безпосереднє здійснення особою адвокатської діяльності.

До того ж, положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено право адвоката на підставі заяви зупинити адвокатську діяльність.

Отже, отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує саме факт набуття особою, у тому числі тією, трудова діяльність якої несумісна з адвокатською, права здійснювати таку діяльність.

Законодавчі обмеження чи заборони отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю діючими працівниками органів прокуратури України відсутні, оскільки таку діяльність можливо зупинити після отримання відповідного свідоцтва.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що оскаржуване рішення № 166 в частині роз'яснень «Щодо складання присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особою, стосовно якої існують обставини несумісності» є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки безпідставно та всупереч нормам законодавства позбавляє осіб, які склали кваліфікаційний іспит та пройшли стажування у повному обсязі та без зауважень, скласти присягу та отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Щодо висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання протиправними дій Ради адвокатів Київської області щодо відмови у прийнятті у них присяги адвоката та щодо відмови у видачі свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю та зобов'язання Ради адвокатів Київської області прийняти у позивачів присяги адвоката та видати їм свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Одним із принципів адміністративного судочинства є законність, яка постає як принцип здійснення державою владних повноважень, так і принцип поведінки фізичних осіб у сфері права, тобто реальна можливість здійснення суб'єктом права наданих йому прав за умови неухильного виконання покладених на нього обов'язків конституційно закріпленого правового статусу особи. Законність визначає і реальність писаного права та ступінь його втілення. Законність одночасно є критерієм перевірки рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», обов'язковими складовими набуття статусу адвоката є, зокрема, складення особою присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», стажування полягає в перевірці готовності особи, яка отримала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, самостійно здійснювати адвокатську діяльність. Стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради адвокатів регіону.

Стажистом адвоката може бути особа, яка на день початку стажування має дійсне свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту.

Стажування може здійснюватися у вільний від основної роботи час стажиста.

Порядок проходження стажування, програма та методика оцінювання стажування, розмір внеску на проходження стажування та порядок його сплати затверджуються Радою адвокатів України.

За результатами стажування керівник стажування складає звіт про оцінку стажування та направляє його раді адвокатів регіону.

Результати стажування оцінюються радою адвокатів регіону протягом тридцяти днів з дня отримання звіту.

За оцінкою результатів стажування рада адвокатів регіону приймає рішення про:

1) видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

2) продовження стажування на строк від одного до трьох місяців.

Частиною 1 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Таким чином, чинне законодавство визначає процедуру набуття статусу адвоката, яка завершується складенням присяги адвоката України та отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Однак, складенню присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю передує прийняття радою адвокатів регіону рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Радою адвокатів Київської області не було прийнято жодного з, визначених ст. 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішень.

Натомість, зауважень до порядку проведення та/чи результатів стажування позивачів у Ради адвокатів Київської області не було.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких відомостей, які б свідчили про те, що Рада адвокатів Київської області на своєму засіданні у тридцятиденний строк з дня подання звітів позивачів прийняла рішення про позитивне оцінювання стажування та видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та/або рішення про продовження стажування.

Відсутність таких рішень виключає складання перед Радою адвокатів Київської області присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Радою адвокатів Київської області щодо позивачів не приймалося будь-якого рішення за оцінкою результатів стажування та видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Натомість, вирішуючи питання щодо способу відновлення порушених прав позивачів, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 6 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017р.) встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам, з урахуванням чого іншого ефективного способу поновлення порушених прав позивача інакше ніж зобов'язання відповідача відновити становище, яке існувало до прийняття оскаржуваного наказу, не існує.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З огляду на те, що, згідно з відповіддю Ради адвокатів Київської області, відповідне стажування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зараховано, а також, зважаючи на те, що складенню присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю передує прийняття радою адвокатів регіону рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, яке в даному випадку, прийнято не було, з метою належного захисту прав та інтересів позивачів, колегія суддів вважає, що слід визнати протиправними дії Ради адвокатів Київської області щодо неприйняття рішення про видачу позивачам свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю та зобов'язати Раду адвокатів Київської області прийняти рішення про видачу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю.

Доводи апелянта з приводу того, що відсутність прийнятого Радою адвокатів Київської області рішення за оцінкою стажування та про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виключає порушення їх прав та інтересів з боку Ради адвокатів України, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки, в даному випадку, порушені права позивачів, як таких, що склали кваліфікаційний іспит та пройшли стажування у повному обсязі та без зауважень, скласти присягу та отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в частині визнання протиправним та скасування рішення Ради адвокатів України від 13.06.2016р. № 166 «Про затвердження роз'яснення з питань направлення на стажування та видачі за результатами його проходження свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особам, стосовно яких існують обставини несумісності» в частині роз'яснень «Щодо складання присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особою, стосовно якої існують обставини несумісності» (додаток 1).

Проте, судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в частині визнання протиправними дій Ради адвокатів Київської області щодо відмови у прийнятті у позивачів присяги адвоката та щодо відмови у видачі їм свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю та зобов'язання Ради адвокатів Київської області прийняти у позивачів присяги адвоката та видати їм свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення адміністративного позову, а саме: визнати протиправними дії Ради адвокатів Київської області щодо неприйняття рішення про видачу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю та зобов'язати Раду адвокатів Київської області прийняти рішення про видачу позивачам свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі частково спростовують висновки суду першої інстанції та частково знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Крім цього, вирішенню підлягає питання про розподіл судових витрат у порядку, передбаченому ст. 139 КАС України.

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, як вбачається з матеріалів справи, кожним з позивачів було сплачено судовий збір в розмірі 1 920,00 грн. за розгляд справи в суді першої інстанцій за три позовні вимоги немайнового характеру, одна з яких задоволена та дві вимоги - задоволені частково.

Таким чином, стягненню з Ради адвокатів Київської області та Ради адвокатів України судових витрат на користь кожного з позивачів підлягатиме сума 960 грн., а відтак, постанову суду першої інстанції в частині зазначення суми присудженого на користь кожного з позивачів судового збору, який підлягає стягненню з Ради адвокатів Київської області та Ради адвокатів України слід змінити з 1 920 грн. на 960 грн.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ради адвокатів України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Ради адвокатів Київської області щодо відмови у прийнятті у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 присяги адвоката та щодо відмови у видачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю та зобов'язання Ради адвокатів Київської області прийняти у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 присяги адвоката та видати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.

Адміністративні позови ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ради адвокатів Київської області щодо неприйняття рішення про видачу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю.

Зобов’язати Раду адвокатів Київської області прийняти рішення про видачу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року - залишити без змін.

Суму присудженого на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судового збору, який підлягає стягненню з Ради адвокатів Київської області та Ради адвокатів України - змінити з 1 920 грн. на 960 грн. (дев'ятсот шістдесят гривень) кожному.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Губська Л.В. Земляна Г.В.

Повний текст постанови виготовлено 07.02.2018 року