Постанова № 72087729, 07.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року справа №805/2462/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Чернявської К.Г., за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 р. у справі № 805/2462/17-а (головуючий І інстанції Бабаш Г.П., постанова у повному обсязі виготовлена протягом п’яти днів у м. Слов’янську Донецької області) за позовом Дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_4" до ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 06.07.2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, в якому просив визнати протиправною відмову ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполь Донецької області в поверненні Дочірньому підприємству “Ілліч-Агро Донбас” Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_4” суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року в сумі 330484,02 грн. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок, оформлену листом № 4057/05 від 18.05.2017 року; зобов’язати Лівобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполь Донецької області здійснити дії щодо повернення Дочірньому підприємству “Ілліч-Агро Донбас” Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_4” суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року в сумі 330484,02 грн. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок ДП "Ілліч-Агро Донбас" № 26002962493532 у відділенні ПАТ "ПУМБ" "РЦ у м. Маріуполь", МФО 334851 код ЄДРПОУ банку 14282829; стягнення судового збору (т. 1 а.с. 4-10).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 р. у справі № 805/2462/17-а позовні вимоги задоволені частково.

Зобов’язано Лівобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполь Донецької області здійснити дії щодо повернення Дочірньому підприємству “Ілліч-Агро Донбас” Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_4” суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року у сумі 330484,02 грн. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок ДП "Ілліч-Агро Донбас" № 26002962493532 у відділенні ПАТ "ПУМБ" "РЦ у м. Маріуполь", МФО 334851 код ЄДРПОУ банку 14282829.

В решті позовних вимог – відмовлено.

Вирішено питання судових витрат (т. 1 а.с. 225-230).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що приписами п. 2 Прикінцевих положень Закону України № 802 передбачено, що сума заборгованості фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що утворилась за період з січня 2015 року до дня набрання чинності цим Законом у платників єдиного податку четвертої групи, що визначені у пп. 4 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, підлягає списанню у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. Вказана норма набула чинності 01.01.2016 року. 03.03.2016 року складено повідомлення про списання сум заборгованості фактичних витрат в розмірі 1 203 639. 41 грн., яке отримано позивачем 14.03.2016 року.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що підприємством порушено строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Позивачем постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржувалась.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції-без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДП "Ілліч-Агро Донбас" є виробником товарної сільськогосподарської продукції, зареєстровано в УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя, а в подальшому в установі відповідача як платник збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та до 01.01.2015 року оподатковувалося як платник фіксованого сільськогосподарського податку (т. 1 а.с. 14).

З 01.01.2015 року оподаткування господарської діяльності ДП "Ілліч-Агро Донбас" здійснюється за спрощеною системою, відповідно до абз. 4 п. 291.4 ст. 291 Податкового Кодексу України як платника єдиного податку четвертої групи, а саме: як сільськогосподарського товаровиробника, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків (т. 1 а.с. 75).

ДП "Ілліч-Агро Донбас" здійснювало оплату фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року відповідно до розрахунків, надісланих УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя в загальній сумі 330 484, 02 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2134 від 24.02.2015 року (січень-лютий 2015 року) на суму 43 129, 87 грн., № 3641 від 24.03.2015 року (березень 2015 року) на суму 69554, 15 грн., № 8006 від 17.06.2015 року (квітень 2015 року) на суму 30 000, 00 грн. та № 15040 від 29.07.2015 року (квітень 2015 року) на суму 93900, 00 грн., № 182 від 27.08.2015 року (квітень 2015 року) на суму 93900, 00 грн. (т. 1 а.с. 94-98).

Листом від 23.12.2015 року позивач звернувся до УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя, в якому зазначив, що на підставі змін у законодавстві платники єдиного податку четвертої групи – сільськогосподарські виробники не сплачують фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», крім того, відповідно до ч. 2 прикінцевих положень Закону України № 802 сума заборгованості фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що утворилася у період з 01.01.2015 року до набрання чинності цим Законом у платників єдиного податку четвертої групи, що визначені у підпункті 4 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, підлягає списанню у порядку визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. Таким чином, оскільки ДП "Ілліч-Агро Донбас" є платником єдиного податку четвертої групи – сільськогосподарські товаровиробники, то вся сума нарахованих фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» протягом 2015 року підлягає списанню. Зважаючи на те, що протягом 2015 року ДП "Ілліч-Агро Донбас" вже сплачувало відповідні внески до Пенсійного фонду, заявник просив роз’яснити порядок повернення надмірно сплачених коштів (т. 1 а.с. 148-149).

У відповідь на зазначений лист УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя від 29.12.2015 року № 18038/04 повідомило позивача що, згідно із Законом № 802-VIII з 01.01.2016 року платники, віднесені до 4 групи платників єдиного податку, що визначені в пункті 4 п. 291, 4 ст. 291 Податкового кодексу України, а саме: сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за звітний рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, звільняються від відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також, даним законом передбачено, що сума заборгованості фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що утворилась в період з 01.01.2015 року по 01.01.2016 року у платників єдиного податку четвертої групи підлягає списанню тощо. Законом від 12.11.2015 року № 802-VIII передбачено тільки списання сум заборгованості фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (т. 1 а.с. 150).

Листом від 05.05.2017 року № 120Д/342 позивач просив УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя повернути грошові кошти, які були сплачені для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.02.2015 року по 30.04.2015 року в сумі 330 484, 02 грн.(т. 1 а.с. 158-159).

ОСОБА_3 об’єднаного УПФУ м. Маріуполя Донецької області від 18.05.2017 року № 4057/05, який, як вже було зазначено вище, набув статусу правонаступника УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя, повідомлено позивача про те, що кошти в сумі 330 484, 02 грн. були сплачені та зараховані в рахунок погашення боргу до вступу в дію Закону № 802-VIII та поверненню не підлягають, оскільки цим Законом передбачено тільки списання сум заборгованості тощо (а.с. 155).

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Спірним питанням цієї справи є правомірність чи протиправність дій відповідача щодо відмови у поверненні Дочірньому підприємству “Ілліч-Агро Донбас” Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_4” суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року в сумі 330484,02 грн. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок товариства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - ОСОБА_5 № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

За правилами абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1).

Згідно з пунктом 6 Інструкції № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірах, зокрема, для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у розмірі 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених.

За приписами пункту 6.4 вказаної Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до п. 6.7 Інструкції № 21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом № 1058-IV (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту "б-з" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII особам, які були зайняті на роботах за Списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Відповідно до пункту першого статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (в редакції, чинній на момент формування та направлення на адресу позивача розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій) (далі ОСОБА_5 № 400/97-ВР), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону № 400/97-ВР передбачено, що для платників збору, визначених пунктом першим та пунктом другим статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

01 січня 2015 року набрав чинності ОСОБА_5 України від 28 грудня 2014 року 71-VІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи", яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме, з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.

Зазначеним Законом сільськогосподарські товаровиробники віднесені до четвертої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (єдиний податок).

Цим же Законом № 71-VІІ внесено зміни до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", однак ці зміни не торкнулись абзацу 4 п.1 ст. 2 Закону, яким, зокрема, передбачалось, що платники фіксованого сільськогосподарського податку не сплачують фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

ОСОБА_5 України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачав для платників єдиного податку 4 групи виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідачем на підставі Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за 64/8663, сформовані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року на загальну суму 330 484, 02 грн., які були направлені позивачу та сплачені останнім.

Таким чином, в період між 01 січня 2015 року та 01 січня 2016 року діюче законодавство щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій сільськогосподарськими товаровиробниками, які були платниками фіксованого сільськогосподарського податку, суперечило положенням Податкового кодексу України.

У зв’язку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку має місце позбавлення позивача юридичних переваг, які йому були надані Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» в попередній редакції.

Відповідно до Закону України "Про внесення зміни до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" щодо уточнення об'єкта оподаткування для платників, що обрали спрощену систему оподаткування" № 802 - VIII від 12 листопада 2015 року абзац четвертий пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" викладено в новій редакції, зокрема, зазначено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно п. 2 Прикінцевих положень цього Закону сума заборгованості фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що утворилася в період з 1 січня 2015 року до дня набрання чинності цим Законом у платників єдиного податку четвертої групи, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, підлягає списанню у порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. Вищевказаний закон був опублікований в газеті Голос України № 226 від 01.12.2015 та набрав чинності 01.01.2016.

Виходячи з позиції Європейського Суду з прав людини, висловленій у справі «Сєрков проти України» в рішенні від 7 липня 2011 року, суд зазначає, що стягнення з відповідача фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу.

Вирішуючи питання, чи було втручання виправданим відповідно до вимог цього положення, Європейський Суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення пункту 1 передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності та не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999 II).

З матеріалів справи вбачається, що наказом управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя за № 20 від 03.03.2016 року позивачеві було списано суму заборгованості фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01 січня 2015 року по 01 січня 2016 року у сумі 1203639, 41 грн. ( т. 2 а.с. 100).

Щодо доводу апеляційної скарги про відсу4тність порядку повернення спірних коштів.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що:

1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Помилково одержані кошти не є власністю підприємства неналежного-отримувача. Такі кошти неналежний отримувач має обов’язок (1) зберегти, за рахунок їх належного власника; (2) повернути належному власнику (ст. 1212 Цивільного кодексу України). Відповідно, такі кошти не відповідають критеріям доходу, що закріплені в П(С)БО 15.

Керуючись вищенаведеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов’язання ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполь Донецької області здійснити дії щодо повернення Дочірньому підприємству “Ілліч-Агро Донбас” Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_4” суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року у сумі 330484,02грн. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок ДП "Ілліч-Агро Донбас" № 26002962493532 у відділенні ПАТ "ПУМБ" "РЦ у м. Маріуполь", МФО 334851 код ЄДРПОУ банку 14282829 підлягають задоволенню.

Щодо доводів апелянта стосовно того, що позивачем при поданні адміністративного позову було порушено строки звернення до суду зазначає наступне.

З листа УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя від 29.12.2015 року вбачається, що він містить роз’яснення положень Закону України № 802-VIII, у тому числі і в частині списання сум заборгованості за відповідний період. Разом з тим, будь-які роз’яснення щодо порядку повернення вже сплачених сум відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій або щодо відмови у поверненні такої суми у листі не значиться. Рішення відповідача про відмову в поверненні спірної суми викладено в листі № 4057/05 від 18.05.2017 року, який був отриманий позивачем 31.05.2017 року. Як вбачається з відбитку поштового штемпелю на конверті, 29.06.2017 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав (т. 1 а.с. 101, 117).

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що днем, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, є 31.05.2017 року, відповідно строк звернення позивача до суду за захистом своїх прав не сплинув.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 205, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 р. у справі № 805/2462/17-а – залишити без змін.

Повне судове рішення складено 08 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

ОСОБА_4