Рішення № 72087372, 31.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2018 року № 826/7821/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справуза позовомОСОБА_1 доДержавного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівнитретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект»провизнання незаконним та скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (далі - відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» (далі - ТОВ «Кей - Колект») про:

- визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28883155 від 23 березня 2016 11:22:57, номер запису про право власності: 13822364 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект», код ЄДРПОУ 37825968, країна реєстрації: Україна, адреса: м. Київ, вулиця Іллінська, будинок 8 на нерухоме майно - квартира, об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 80,9 кв.м., житловою площею 50,6 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач, відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» не мав жодних правових підстав приймати рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-колект» на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 80,9 кв.м., житловою площею 50,6 кв.м., яка була передана Іпотекодержателю (ПАТ «УкрСиббанк») ним, як майновим поручителем, у забезпечення виконання зобов'язання по кредитних договорах ОСОБА_3, оскільки останнім ще до 2010 року виконано всі зобов'язання перед банком.

Позивач у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач - Державний реєстратор речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, проти задоволення адміністративного позову заперечував, обґрунтовуючи тим, що при прийняті оскаржуваного рішення діяв в межах наданих йому повноважень.

Відповідач у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

У поданих до суду письмових запереченнях, просив у задоволенні адміністративного позову просив відмовити повністю.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» проти задоволення адміністративного позову заперечувала та просила закрити провадження у справі, з підстав не належності розгляду вказаної справи в порядку адміністративного судочинства.

30.11.2017 року у судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані документи та матеріали, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

29 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» з однієї сторони, та ОСОБА_1 (надалі - Іпотекодавець), яка є майновим поручителем ОСОБА_4, (надалі - боржник), укладено Іпотечний договір № 4755, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4, що випливають з зазначених кредитних договорів, передає в іпотеку Іпотекодержателю ізольовану квартиру АДРЕСА_1 (надалі - Предмет іпотеки), що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Алексєєвою О.В. 14 листопада 2000 року за реєстровим № 4-3182, зареєстрованого у Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 08 грудня 2000 року у реєстровій книзі 376пр на сторінці 149 під реєстровим № 440, і немає жодних договірних змін строків позовної давності, щодо правочинів на підставі яких Іпотекодавець набув право власності на Предмет іпотеки.

Відповідно до вказаного договору іпотеки:

- Кредитний договір - Договір про надання споживчого кредиту № 11246099000 від 29.11.2007 року, укладений між ОСОБА_4 та Іпотекодержателем, в забезпечення виконання грошових зобов'язань за яким укладається даний Договір;

- Кредитний договір 2- Договір про надання споживчого кредиту № 11246100000 від 29.11.2007 року, укладений між ОСОБА_4 та Іпотекодержателем, в забезпечення виконання грошових зобов'язань за яким укладається даний Договір.

Згідно п. 5.1. вказаного Договору, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Відповідно до п. 5.2. позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на Предмет іпотеки:

5.2.1. Передача Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку";

5.2.2. Отримання Іпотекодержателем права продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".

Згідно п. 5.3 Договору позасудове врегулювання може бути застосовано Сторонами в будь-який момент звернення стягнення на Предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як зазначає позивач у позовній заяві, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №59184376 від 17.05.2016р. він дізнався, що 17.03.2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про виникнення у ТОВ «Кей-Колект» права власності на мою квартиру, підставою такого запису зазначено «Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яке було в цей же день прийнято цим же приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною. Підставою виникнення права власності зазначено: «Договір іпотеки, серії та номер 4755, виданий 29.11.2007 р. зовсім іншим приватним нотаріусом Одеського МНО Харитоновою Т.Є.».

Вказані дії відповідача обумовили позивача на звернення з відповідним позовом до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № №1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) (в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Пунктом першим частиною першою ст. 2 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно..

У той же час, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону № 1952-IV державним реєстратором є: нотаріус.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

Згідно частини першої ст. 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 Закону № 1952-IV).

Відповідно до п. 57 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття прававласності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна передбачена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10. 2013 868 (далі - Порядок №868).

Так, пунктом 13 вказаного порядку визначено, що заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1.1 цього Порядку, необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

У відповідності до п. 46 Порядку №868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Аналіз вказаного в сукупності свідчить, що однією з передумов державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя є документ що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно.

Частиною четвертою ст. 18 Закону № 1952-IV передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Водночас частиною першою ст. 24 Закону № 1952-IV визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно частини другої ст. 24 Закону № 1952-IV передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

З аналізу наведених положень вбачається, що рішення про державну реєстрацію прав приймається за умови подання заявником достатніх та належним чином оформлених документів, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а також підстав для відмови у державній реєстрації.

Під час розгляду вказаної справи, зокрема, з наданих відповідачем документів, встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала заява ТОВ «Кей Колект» від 17.03.2016 року.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2016 року ТОВ «Кей Колект», через свою уповноважену особу Ярошенко Ганну Анатолівну (довіреність від 08.02.2016 року) подало до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) (реєстраційний номер 16096554) на квартиру, місцезнаходження якої: АДРЕСА_1.

До вказаної заяви третьою особою було додано копію: іпотечного договору від 29.11.2007 року; договору про надання споживчого кредиту від 29.11.2007 року № 1126041700 з додатками до нього (додаткова угода від 03.07.2007 року; графік платежів, визначення сукупності вартості кредиту); договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 13.02.2012 року; виписки з додатку № 1 до договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 13.02.2012 року; договору факторингу від 13.02.2012 року № 2; виписку з додатку № 1 до договору факторингу від 13.02.2012 року № 2 (перелік первинних договорів); повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, що адресовані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та докази їх отримання.

При цьому, з наданих документів, судом встановлено наступне.

29.11.2007 р. між ОСОБА_4 та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11260417000, згідно умов якого ОСОБА_4 отримав кредитні кошти в сумі 57 000, 00 доларів США.

29.11.2007 р. між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк», для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 перед ПАТ «УкрСиббанк» було укладено Договір іпотеки № 4755, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку свою квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 80,9 кв.м., житловою площею 50,6 кв.м.

13.02.2012р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено Договір факторингу №2, відповідно до умов якого до ТОВ «Кей-Колект» перейшли всі права за зобов'язаннями ОСОБА_4 по кредитному договору.

13.02.2012р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами, відповідно до умов якого до ТОВ «Кей-Колект» перейшли всі права Іпотекодержателя за Договорами іпотеки.

Згідно повідомлень про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, адресованих ОСОБА_4 та ОСОБА_1, в порядку ст.ст. 36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку», вставлено наявність у ОСОБА_4 боргу за Договором про надання споживчого кредиту № 11260417000 від 29.11.2007 року.

У той же, час позивачем в позовній заяві зазначено, що між ним та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено Договір іпотеки № 4755 від 29.11.2007 року, згідно умов якого він виступив майновим поручителем по зобов'язанням ОСОБА_4, що випливають з кредитних договорів від 29.11.2007 року № 11246099000 та № 11246100000. При цьому, як зазначив позивач, жодних вимог про усунення порушень за вказаними кредитними договорами, він не отримував.

В обґрунтування свого твердження надано до суду рішення Уманського районного суду Черкаської області від 13.01.2016 року по справі № 705/2017/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Кей-Колект» про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором, визнання договорів недійсними та застосування наслідків їх недійсності. Згідно відмітки суду вказане рішення набрало законної сили 26.01.2016 року.

Вказаним рішенням суду:

- визнано припиненими зобов'язання ОСОБА_4 що випливають з кредитного договору № 11260417000 від 29.11.2007 року укладеного між ОСОБА_4 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство «УкрСиббанк»), у зв'язку з їх виконанням, проведеним належним чином.

- визнано іпотечний договір № 4755 від 29.11.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство «УкрСиббанк») в забезпечення виконання умов кредитних договорів № 11246099000 від 29.11.2007 року, та № 11246100000 від 29.11.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитоновою Т.Є. - не дійсним та застосувати наслідки його недійсності;

- скасовано заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, накладену при посвідченні договору іпотеки № 4755 від 29.11.2007 року;

- виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис за № 6130930 про державну реєстрацію заборони на нерухоме майно, що був внесений на підставі іпотечного договору № 4755 від 29.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитоновою Т.Є.;

- виключено з Державного реєстру іпотек запис № 6131042 про іпотеку: квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, що був зареєстрований 19.08.2012 року приватним нотаріусом Саєнко Е.В. на підставі договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, 649-650, 13.02.2012 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з рішення Уманського районного суду Черкаської області від 13.01.2016 року ОСОБА_4 з АТ «УкрСиббанк» було укладено кредитні договори №11246099000, №11246100000, №1126043200 та № 11260417000 від 29.11.2007 року.

Зокрема з вказаного рішення, встановлено…. «Позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача ТОВ «Кей-Колект» визнають, а АТ «УкрСиббанк» не заперечує, що на виконання умов кредитних договорів №11246099000, №11246100000 та №1126043200, укладених 29.11.2007р. між ОСОБА_4 та АТ «УкрСиббанк», банком на час розгляду справи у суді грошові кошти (кредит) видано не було, наявні у матеріалах справи листи АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» також не містять посилань на правовідносини, які виникли у зв'язку з виконанням кредитних договорів №11246099000, №11246100000 та №1126043200, укладених 29.11.2007р., доказів зворотного суду не надано…»

«….Відповідно до висновку експертного дослідження №6 від 21.12.2015р., документально, розрахунково та нормативно, станом на 01.01.2015р., не підтверджується заборгованість ОСОБА_4 за Договором про надання споживчого кредиту №11260417000 від 29.11.2007р. Загальна сума оплати, станом на 01.01.2015р. становить 83461,10 дол. США, в тому числі: погашення по тілу кредиту 57000,0 дол. США; загальна сума сплачених відсотків 14870,20 дол. США; переплата складає 11590,90 дол. США, які можуть бути використані на штрафні санкції за несвоєчасне сплачення кредиту та відсотків, про які йдеться у листі-вимозі банку №138-2/131-16/121 від 09.12.2010р.

Зазначені обставини додатково підтверджують, що станом на 28.01.2010р. у ПАТ «УкрСиббанк» не існувало прав іпотекодержателя заявляти вимоги до іпотекодавця ОСОБА_1, у зв'язку з відсутністю зобов'язань за кредитним договором №11246099000 від 29.11.2007р.

Враховуючи умови кредитного договору №11260417000 від 29.11.2007р., листи-вимоги банку №138-2/131-16/1217 від 29.09.2009р., №138-2/31-16/1220 від 05.10.2009р., лист банку №138-2/131-16/121 від 09.12.2010р. та зазначені у них суми, які підлягали до сплати позичальником у відповідні терміни, лист банку №138-2/131-16/121 від 17.11.2009р., відсутність заперечень на позов від ПАТ «УкрСиббанк», розмір та терміни здійсненних позичальником платежів, повне виконання договору відповідального зберігання документів від 29.11.2007р., відсутність доказів у спростування належного виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань, а також висновок судового експерта №6 від 21.12.2015р., суд приходить до висновку, що зобов'язання ОСОБА_4 за кредитним договором №11260417000 від 29.11.2007р. були проведені належним чином.

Враховуючи встановлені обставини, суд визнає припиненими зобов'язання за кредитним договором №11260417000 від 29.11.2007р., укладеним між ОСОБА_4 та ПАТ «УкрСиббанк»….».

Отже, вказаним рішенням підтверджується відсутність боргу у ОСОБА_4 за кредитним договором №11260417000 від 29.11.2007р., за невиконання умов якого ТОВ «Кей-Колект» звернулося до відповідача з заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки.

При цьому, суд звертає увагу, що при оголошені рішення Уманського районного суду Черкаської області від 13.01.2016 року, були присутні представники ТОВ «Кей-Колект» - Степко Д.В., Маленко О.В., Тимощук А.В., що в свою чергу свідчить про обізнаність останнього про дані обставини.

У той же час, суд звертає увагу, що згідно з частиною 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 N 898-IV (далі - Закон N 898-IV) передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В той же час, згідно ст. 36 вказаного закону визначено можливість позасудового врегулювання, а саме сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що Законом N 898-IV передбачено позасудове врегулювання, яке має відображатися в іпотечному договір, як застереження про задоволення вимог іпотекодержателя або здійснюватися згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вказувалося вище судом, договір іпотеки від 29.11.2007р. містить застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, однак п.п.5.2.1, п. 5.2, п.п.5.2.2 п. 5.2 розділу 5 чітко визначено, що позасудове регулювання здійснюється на підставі укладання окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку встановленому Законом 898-IV.

Суд зауважує, що ч. 1 ст. 37 Закону N 898-IV встановлено правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, якою є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків (ч. 1 ст. 38 Закону N 898-IV).

З матеріалів реєстраційної справи судом вбачається, що ТОВ «Кей-Колект» при поданні заяви про державну прав та їх обтяжень на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 80,9 кв.м., житловою площею 50,6 кв.м. окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя не подавав.

Як зазначив позивач, вказаного договору він не укладав, про що третя особа не заперечувала.

Крім того, суд вважає, що нотаріусом під час вирішення питання про внесення запису необхідно було врахувати положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", положення якого є достатньою підставою для відмови у внесенні запису про право власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за наявності відповідних умов, підстав (поширення вимог Закону на іпотекодавця). Вимоги зазначеного Закону відповідачем не враховані, ТОВ "Кей Колект" необхідних документів згідно з вимогами цього Закону для реєстрації не подавались.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни 28883155 від 23 березня 2016 про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд зазначає, що статтею 26 Закону N 1952-IV визначено, що записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Окремо суд вважає зазначити наступне.

Згідно з позицією Верховного суду України, що викладена у постанові від 14 червня 2016 року у справі №826/4858/15 (21-41а16), суд дійшов висновку, що спір між сторонами випливає із договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

У той же час, публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до визначення пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, спір набуває ознак публічно-правового за наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, які виконують владні управлінські функції.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус.

Наведені правові норми вказують, що нотаріус, як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, наділений повноваженнями з реєстрації прав на нерухоме майно та виконує владні управлінські функції на підставі норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому у межах спірних правовідносин є суб'єктом владних повноважень.

У постанові від 14 червня 2016 року Верховний Суд України дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, так як спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди.

Однак, у межах спірних правовідносин питання виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договору іпотеки) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду.

Як свідчить зміст позовної заяви, позивач оскаржує рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень з мотивів відсутності правових підстав для реєстрації права обтяження на підставі договору іпотеки.

Основні доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідача щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно з посиланням, зокрема, на порушення норм Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, у даній справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії щодо державної реєстрації права власності, прийняті/вчинені відповідачем як суб'єктом владних повноважень.

Наявність у справі серед інших доказів договору іпотеки, не свідчить про пов'язаність спірних правовідносин із невиконанням умов цивільно-правової угоди, оскільки такий договір відповідно до норм статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" може розглядатись як підстава для державної реєстрації прав.

Враховуючи вкладене, оскільки даний спір виник у зв'язку зі здійсненням відповідачем, як державним реєстратором функцій, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд вважає, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28883155 від 23 березня 2016 11:22:57, номер запису про право власності: 13822364 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, а саме про державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект», код ЄДРПОУ 37825968, країна реєстрації: Україна, адреса: м. Київ, вулиця Іллінська, будинок 8 на нерухоме майно - квартира, об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 80,9 кв.м., житловою площею 50,6 кв.м.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін