Ухвала суду № 72081826, 07.02.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12034/14-к

1-кп/755/124/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ "07" лютого 2018 р.

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Федосєєва С.В.,

при секретарі Чернюшок М.І.

за участю прокурора Лубіна О.О.

захисника Гелхвіїдзе Д.Р.

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч.1 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и в:

Дніпровським районним судом м. Києва розглядається кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3

До суду надійшло клопотання власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України.

Дослідивши клопотання та додані до нього документи, вислухавши учасників судового розгляду, які не заперечували проти скасування арешту та просили задовольнити клопотання, суд приходить до наступного:

Клопотання обґрунтоване тим що постановою слідчого прокуратури м. Києва Довбиш Н.В. від 09.02.2010 року за матеріали кримінального справи № 50-5726 у відношенні ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368 КК України, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяжень № 9523586).

Вказане обтяження проведено 16.02.2010 року реєстратором: Першою Київською державною нотаріальною конторою (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 11).

Вказана квартира на підставі Розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 14.10.2010 року № 511 надана заявнику з видачею відповідного ордеру НОМЕР_1 від 18.10.2010 року, с початку як службова квартира для працівників міліції (на той час), а в подальшому у постійне користування. У вказаній квартирі ОСОБА_4 мешкає з жовтня 2010 року, регулярно сплачуючи комунальні платежі.

Вироком іменем України по справі № 755/12034/14-к від 24.03.2016 року гр. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Цим Вироком вирішено долю деяких речових доказів по справі, однак, арешт з квартири не знятий, що перешкоджає ОСОБА_4 законному праву приватизувати її та внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як її законному власнику.

У матеріалах судової справи № 755/120/34/14-к відсутня сама постанова слідчого про накладення арешту на майно - квартиру АДРЕСА_1, однак відповідні відомості про арешт знаходяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

06.04.2017 року Ухвалою головуючого судді в апеляційній інстанції Апеляційного суду міста Києва Маліновським О.А. по справі № 11 кп/796/5662017 Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 24.03.2016 року у кримінальному провадженні № 42013110000000799 за ч. З ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України скасовано та призначено новий розгляд вказаного кримінального провадження в суді першої інстанції.

На підставі ст. 174 КПК України ОСОБА_4 власник майна - квартири АДРЕСА_1, звернувся з клопотання про скасування арешту майна повністю, у зв'язку з тим що арешт накладено не обґрунтовано.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до положень п.п. 2 п. 2.6 розділу 2 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального проваджений, заслуханого та обговорено на засіданні пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яке відбулось 07 лютого 2014 року (надалі - «Узагальнення»), арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння. Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. ст. 276 - 279 КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України) або особами, які з силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна. Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні - підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Вказане в постанові про арешт майна нерухоме майно належить Особі-володільцю на праві приватної власності.

Відповідно до ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне скасувати арешт на майно ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_4 не є підозрюваною, обвинуваченою, особою яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, що могла би бути завдана потерпілим, незалежно від того, є вони фігурантами будь-якого кримінального провадження або їх пов'язаними особами чи ні.

Відповідно до ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;

3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

2. У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.

3. Спеціальна конфіскація застосовується також у разі, коли особа не підлягає кримінальній відповідальності у зв'язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або неосудністю, або звільняється від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав, передбачених цим Кодексом, крім звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

4. Гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.

5. Спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої злочином.

Майно ОСОБА_4 не призначалося використовувалося для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення, не було предметом почину, не було підшукане, не виготовлене, не пристосоване або не використане як засіб чи знаряддя вчинення злочину.

Крім того, як наголосив прокурор в судовому засіданні, вище вказане майно не визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Таким чином відсутні підстави для застосування спеціальної конфіскації до вище вказаного майна.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170, 174 КПК України, ст. 96 6 КК України КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт на майно, що належить ОСОБА_4 на праві власності, а саме: квартири АДРЕСА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя