Рішення № 72081466, 01.02.2018, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/1260/17

Провадження № 2/697/25/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року

Канівський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого судді - Льон О.М.

з участю секретаря с/з - ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Каневі Черкаської області справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісно нажитого майна подружжя,

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача ОСОБА_5 звернувся в Канівський міськрайонний суд з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісно нажитого майна подружжя. Позов мотивує тим, що 23.10.2003 між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 виконавчим комітетом Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області було зареєстровано шлюб, про що було здійснено актовий запис №07. Перебуваючи в шлюбі, ними за їх спільні кошти було придбано нерухоме майно, а саме житловий будинок №121 по вул. Пархоменка с. Хмільна Канівського району, загальною площею 45.1 кв.м, де на даний час, починаючи з 24.12.2004 визначено місце проживання та реєстрації позивача. За згоди ОСОБА_4 придбаний житловий будинок було зареєстровано на позивача ОСОБА_2, що підтверджується копією договору купівлі-продажу житлового будинку від 10.12.2004 року, наявністю відповідного відтиску в його паспорті серії НЕ №320018.

Під час спільного проживання для поліпшення житлових умов позивачем у 2006 році було отримано кредит у ПАТ «Приватбанк», в сумі 4000 гривен, які вони з відповідачем витратили на виконання поточного ремонту будинку, але в наслідок подальшого несумлінного виконання кредитних зобов'язань, згідно рішення суду у справі 697/3325/13-ц від 16.01.2014 визначений борг за кредитним зобов'язанням визначено в сумі 23083 гривні та стягується з нього згідно постанови про звернення стягнення ВП 35245573 від 22.02.2017. Спільно вони проживали з відповідачем до січня 2010 року, після чого в силу певних життєвих обставин вирішили розлучитися. Він продовжував постійно мешкати в будинку до вересня 2013 року.

З 09.09.2013 в наслідок зміни місця роботи, по даний час має змогу приїжджати додому в середньому лише п'ять-шість разів на рік в зв'язку з тим, що характер його роботи не дозволяє знаходитися за місцем постійного проживання та реєстрації, оскільки працює з 09.09.2013 водієм міжнародних вантажних перевезень і постійно знаходиться у відрядженнях. Станом на 30.12.2017 позивачу ОСОБА_4В, стало відомо про те, що згідно виконавчого напису нотаріусу Чернігівського нотаріального округу №7531 виданого 11.07.2017 року згідно постанови Канівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Черкаській області ВП №54864515 з нього стягується борг за раніше виниклим кредитним зобов’язанням згідно рішення суду у справі 697/3325/13-ц від 16.01.2014 року в сумі 45750,34 гривен.

Спільне сумісно нажите майно за час шлюбу складається з житлового будинку, розташованого в с. Хмільна Канівського району Черкаської області по вул. Пархоменка №121, загальна оціночна вартість якого на даний час становить 40,560 грн., та заборгованості по сплаті кредитних зобов’язань за отриманим у 2006 році кредитом в сумі 4000 грн. у ПАТ «Приватбанк», які були витрачені на ремонт будинку в сумі 45750,34 грн. Просить суд визнати житловий будинок №121 загальною площею 45,1 кв.м., розташований по вул. Пархоменка с. Хмільна Канівського району Черкаської області, кредит отриманий ним у 2006 році у ПАТ «Приватбанк» в сумі 4000 гривень і наслідки у вигляді зобов'язання за кредитним договором згідно рішення суду у справі 697/3325/13-ц від 16.01.2014 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №52455573 від 22.02.2017 року на загальну суму 45750,34 грн. - спільною сумісно нажитою власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2. Здійснити поділ спільної сумісної власності, шляхом: припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку №121 по вул. Пархоменка с. Хмільна Канівського району Черкаської області, визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку №121 по вул. Пархоменка с. Хмільна Канівського району Черкаської області. Визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку №121 по вул. Пархоменка с. Хмільна Канівського району Черкаської області. Визнати за відповідачем ОСОБА_2 зобов'язання щодо погашення боргу згідно рішення суду у справі 697/3325/13-ц від 16.01.2014 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №52455573 від 22.02.2017 на суму 22875,17 грн., що є 1/2 від загальної суми заборгованості, яка складає 45750,34 грн. Визнати за ОСОБА_4 зобов'язання щодо погашення боргу згідно рішення суду у справі 697/3325/13-ц від 16.01.2014 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №52455573 від 22.02.2017 на суму 22875,17 грн., що є 1/2 від загальної суми заборгованості яка складає 45750,34 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 понесені ним судові витрати пов'язані з підготовкою позову та розглядом справи які складаються з судового збору в сумі 640 гривен, витрати на проведення оцінки майна в сумі 800 грн., витрати за надання правничої допомоги в сумі 3124,80 грн.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_5, який діє на підставі ордеру серії ЧК №46615 від 29.01.2018 (а.с.114) не з’явився, надав до суду письмові пояснення, просить розгляд справи провести за його відсутності, позов підтримав повністю, просить його задовольнити (а.с.110-112).

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3, яка діє на підставі ордеру серії ЧК №63156 від 21.11.2017 (а.с.94) в судовому засіданні позов не визнали, у його задоволенні просять відмовити у зв’язку із пропуском строків позовної давності, про що суду надали письмову заяву (а.с.75).

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення відповідача та його представника, приходить до наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Відповідно до ст.13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утриматися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, зокрема, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 23.10.2003, який рішенням Канівського міськрайонного суду №2-105/2010 від 29.01.2010 розірвано (а.с.16).

В судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами, що в період шлюбу з ОСОБА_4, відповідачем ОСОБА_2 придбано житловий будинок, загальною площею 45,1 кв.м., розташований в с. Хмільна Канівського району Черкаської області по вул. Пархоменка №121, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 10.12.2004, посвідченим державним нотаріусом Канівської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №1-2950 (а.с.14,15)

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25127003 від 25.01.2010 (а.с.15 на звороті), вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на житловий будинок №121 по вул. Пархоменка в с. Хмільна Канівського р-ну Черкаської області на підставі дублікату договору купівлі-продажу, посвідченого 17.12.2009 Канівською державною нотаріальною конторою, за реєстром №1-4846.

Відповідно до даних звіту про оцінку майна №DF170515-004 від 15.05.2017, виконаного ПП «Черкаський центр надання послуг» на замовлення позивача ОСОБА_4 (а.с.6-12) вбачається, що вартість житлового будинку з надвірними спорудами (без урахування вартості земельної ділянки) загальною площею 45,1 кв.м, що знаходиться в Черкаській області, Канівському р-ні, с. Хмільна, вул. Пархоменка, 121 складає 40560,00 грн..

Згідно листа виконкому Хмільнянської сільської ради від 22.09.2017 за № 217 (а.с.52) вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у власному будинку №121 по вул. Пархоменка в с. Хмільна Канівського р-ну Черкаської області.

Рішенням Канівського міськрайонного суду №697/3325/13-ц від 30.12.2013 (а.с.17) позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом - 22853,90 грн. та сплачений судовий збір – 29,40 грн., а всього 23083,90 грн.

З тексту даного рішення суду вбачається, що 22.09.2006 між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір та надано кредит в розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Постановою старшого державного виконавця Канівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ від 22.02.2017 ВП №52455573 (а.с.18) звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_4 за виконавчим листом №697/3325/13-ц від 16.01.2014 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 23083,90 грн.

Постановою старшого державного виконавця Канівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ від 18.12.2017 ВП №52455573 (а.с.96) звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_4 за виконавчим написом №7531 від 11.07.2017 приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 41500,31 грн., виконавчого збору в сумі 4150,03 грн. та витрат виконавчого провадження в сумі 100,00 грн.

Частиною 3 ст. 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктами 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина 4 статті 65 СК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При цьому право на спільне майно, яке виникає у подружжя в період шлюбу, не припиняє своє існування після його розірвання або фактичного припинення шлюбу. Розпорядження, користування та володіння об'єктами права спільної сумісної власності здійснюється подружжям з рівними правами та обов'язками, якщо інше не встановлено домовленості між ними.

Судом також встановлено, що між сторонами припинені подружні стосунки, склалися неприязні відносини, тому сумісно користуватися спірним майном неможливо.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, представник позивача просив суд здійснити поділ спільного майна подружжя, виділивши у власність кожній із сторін по 1/2 частині спірного житлового будинку та визнавши за кожним із них зобов’язання щодо погашення боргу по 1/2 частині від загальної суми заборгованості за кредитом отриманим у 2006 році, при цьому представником відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 заявлено клопотання про застосування до позовних вимог ОСОБА_4 строку позовної давності, про що суду надано письмову заяву від 12.12.2017 (а.с.75).

За ч.2 ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Згідно до положень ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частин першої та п’ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 267 ЦПК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Щодо позовних вимог в частині визнання житлового будинку №121 по вул. Пархоменка с. Хмільна Канівського району Черкаської області спільною сумісно нажитою власністю подружжя та визнання права власності за кожним із сторін по 1/2 частині на житловий будинок №121 по вул. Пархоменка, в с. Хмільна Канівського р-ну Черкаської області, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, і не оспорювалося сторонами в судовому засіданні, що в 2010 відповідач ОСОБА_2 вже зверталась до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя та визнання права власності на 2/3 частини домоволодіння, предметом позову якого був, зокрема, спірний житловий будинок по вул. Пархоменка, 121 в с. Хмільна Канівського р-ну Черкаської області.

24.02.2010 ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя та визнання права власності на 2/3 частини домоволодіння було залишено без розгляду на підставі п.5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (в редакції чинній на той час).

Положеннями ч. 1 ст. 265 ЦК України встановлено, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Враховуючи, що позов залишено без розгляду за заявою позивача ОСОБА_2, а в ухвалі судe не зазначено про участь у судовому засіданні відповідача по справі ОСОБА_4, тому суд не може брати до уваги ухвалу Канівського міськрайонного суду від 24.02.2010 (а.с.76), як доказ того, що позивачу у цій справі ОСОБА_4 було на той час достовірно відомо про спір щодо поділу майна подружжя.

Доводи представника позивача про те, що про порушене право позивач дізнався лише у вересні 2014 року, коли відповідач шляхом зміни замка на вхідних дверях, створила перешкоду, що унеможливлювало його потрапляння до спірного житлового будинку, суд оцінює критично, оскільки вони суперечить матеріалам справи.

Так, в письмових поясненнях представник позивача вказує про те, що позивач до вересня 2013 року вільно користувався спільним сумісно нажитим майном подружжя, а саме житловим будинком. З вересня 2013 року у нього змінився характер роботи і він тривалий час перебуває у закордонних відрядженнях. В м. Каневі та Канівському р-ні позивач мав та має можливість перебувати два-три дні на три-чотири місяці у рік, за таких обставин ним виявлено інший факт перешкоджання користуванням спільно сумісно нажитим майном подружжям під час чергового повернення з відрядження навесні 2015 року.

З матеріалів справи вбачається, зокрема, з акту фактичного проживання осіб (а.с.115), що жителі с. Хмільна Канівського р-ну: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 посвідчили, що в будинку №121 по вул. Пархоменка в с. Хмільна Канівського р-ну Черкаської області фактично проживають ОСОБА_2 та її син ОСОБА_13. Зареєстрований ОСОБА_4 за даною адресою не проживає з січня 2010 року по даний час.

Згідно акту виконавчого комітету Хмільнянської сільської ради Канівського р-ну Черкаської області від 05.01.2017 (а.с.118) жителі с. Хмільна Канівського р-ну: ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 засвідчили, що в будинку №121 по вул. Пархоменка в с. Хмільна Канівського р-ну Черкаської області ОСОБА_4 з січня 2010 року по даний час не проживає.

Крім того, із змісту заяви позивача ОСОБА_4, що міститься в матеріалах справи, адресованої на ім’я начальника ВДВС Канівського міськрайонного управління юстиції від 06.04.2010 (а.с.80) вбачається, що ОСОБА_4 своєю адресою зазначив – м. Канів, вул. Костенка, 24.

З аналогічної заяви ОСОБА_4 від 25.05.2011 (а.с.82) вбачається, що його адреса – м. Канів, вул. Ткаченка, 7., з його ж заяви від 01.08.2012 (а.с.83) вбачається, що адреса ОСОБА_4 – м. Канів, вул. Хоткевича,8.

Хоча позивач ОСОБА_4 у вище зазначених заявах і не вказав, що зазначені ним адреси є місцем його проживання чи адресою для листування, але те, що позивачем ОСОБА_4 зазначено різні адреси говорить про те, що в період часу з 06.04.2010 по 01.08.2012 він не продовжував вільно користуватися спільним сумісно нажитим майном подружжя – житловим будинком за адресою: с. Хмільна по вул. Пархоменка, 121, Канівського р-ну Черкаської області, як про це зазначено у письмових поясненнях представника позивача (а.с.110-112).

Крім того, в судовому засіданні встановлено та не оспорювалося сторонами, що позивач ОСОБА_4 у період часу після розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 – з 29.01.2010 по 30.08.2013 продовжував працювати на території м. Канева та Канівського р-ну Черкаської області, що також підтверджується записами в його трудовій книжці серії АХ №947223 (а.с.65-68). Лише з 09.09.2013 характер роботи ОСОБА_4 змінився, так як він був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів з міжнародних перевезень на ТОВ «БР-Транс», що підтверджується довідкою з місця роботи та трудовою книжкою позивача (а.с.20,68).

В судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 було заявлено клопотання про прослуховування в судовому засіданні компакт-диску з аудіо-звукозаписом судового засідання здійсненого під час перегляду рішення суду першої інстанції по цивільній справі №697/138/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням в апеляційному суді Черкаської області та приєднання його до матеріалів справи в якості електронного доказу.

З прослуханих в судовому засіданні пояснень представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5, з зазначеного вище аудіо-звукозапису судового засідання апеляційного суду Черкаської області від 11.07.2017 по цивільній справі №697/138/17, вбачається беззаперечний факт визнання ОСОБА_5 того, що з 2010 року сторони не проживають разом, ОСОБА_4 продовжував тимчасово проживати у спірному житловому будинку до 2012 року, та оскільки його колишня дружина постійно перешкоджала йому проживати у домоволодінні (не пускала в хату, створювала конфліктні ситуації, викликала поліцію), ОСОБА_4 вимушений був тимчасово проживати за різними адресами в м. Каневі.

Відповідно до абз. 3 п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК).

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позивач ОСОБА_4 ще на початку 2013 року дізнався про порушення свого права власності, а з позовом до суду звернувся лише 30.05.2017, тому суд вважає, що позивачем ОСОБА_4 пропущено строк звернення до суду з позовом у цій частині, а клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині визнання кредиту отриманого позивачем у 2006 році у ПАТ «Приватбанк» в сумі 4000 гривень і наслідки у вигляді зобов'язання за кредитним договором згідно рішення суду у справі 697/3325/13-ц спільною сумісно нажитою власністю подружжя та визнання за кожним із сторін зобов’язання щодо погашення боргу по 1/2 частині від загальної суми заборгованості за кредитом у розмірі 45750,34 гривен, суд зазначає наступне.

Шлюб між сторонами розірвано рішенням Канівського міськрайонного суду №2-105/2010 від 29.01.2010 (а.с.16).

З рішення Канівського міськрайонного суду №697/3325/13-ц від 30.12.2013 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості (а.с.17) вбачається, що відповідач ОСОБА_4 був присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи у суді, позов визнав повністю, не заперечував проти його задоволення.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивач ОСОБА_4 ще в грудні 2013 року дізнався про порушення свого права щодо кредитних зобов’язань, а з позовом до суду звернувся лише 30.05.2017, тому суд вважає, що позивачем ОСОБА_4 пропущено строк звернення до суду з позовом у цій частині, а клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності підлягає до задоволення.

Крім того, в судовому засіданні, стороною позивача взагалі не було надано суду належних і допустимих доказів, в підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності, а відповідно до вимог ст. 267 ЦК України, поновлення строків позовної давності можливо за умови визнання судом поважності причини пропуску вказаного строку.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінивши наявні у справі докази на підставі свого внутрішнього переконання та за критеріями їх належності, допустимості і достовірності, давши належну оцінку поясненням сторін, приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити у зв’язку із пропуском строку звернення до суду.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд виходить з положень ст.141 ЦПК України та того, що судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову є недоплаченим, так як в подальшому його представником було збільшено позовні вимоги (а.с.95), а тому відповідно до ч.3 ст.176 ЦПК України підлягає до стягнення на користь держави з позивача ОСОБА_4 з урахуванням сплаченого судового збору в сумі 640 грн. (а.с.1) недоплачений судовий збір після збільшення його позовних вимог в розмірі 223,10 грн.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.12,13,76,81,82,141,258,259,265,273,354 ЦПК України, ст.ст.60,61,70,71 СК України, ст. 261,267,368 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісно нажитого майна подружжя – відмовити у зв’язку із пропуском строку звернення до суду.

Стягнути ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь держави недоплачений судовий збір у сумі 223 (двісті двадцять три) грн. 10 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О . М . Льон