Постанова № 72080117, 07.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/170/18

Номер справи місцевого суду: 521/7395/17

Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2 про виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2017 року,

встановила:

У травні 2017 року Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належить до комунальної власності міста Одеси та перебуває в оперативному управлінні МРА ОМР.

Раніше у вищевказаному будинку в квартирі НОМЕР_1 проживав громадянин ОСОБА_3, на якого було відкрито особовий рахунок.

01 лютого 2017 року ОСОБА_4 помер. Після його смерті у спірній квартирі мешкає без реєстрації та правовстановлюючих документів ОСОБА_2 Вказана квартира не приватизована та належить місцевим радам.

19 січня 2017 року ОСОБА_2 було вручено припис КП «ЖКС «Хмельницький»» про звільнення самовільно зайнятої квартири, проте припис відповідач до теперішнього часу не виконала та не звільнила спірне приміщення, про що 20 квітня 2017 року КП ЖКС «Хмельницький» складено відповідний акт, а також письмові пояснення ОСОБА_2

Посилаючись на порушення прав власника, позивач просив суд виселити ОСОБА_2 із займаного житлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення та стягнути судові витрати.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2017 року позов Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради задоволено.

Виселено ОСОБА_2 із займаного житлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення. Вирішено питання судових витрат.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_2 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї викладених у відзиву, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в квартирі АДРЕСА_3 проживав без реєстрації ОСОБА_3, на якого було відкрито особовий рахунок.

Вказана квартира не приватизована та належить місцевим радам, що підтверджується довідкою КП «ЖКС «Хмельницький»» №1713 від 18 січня 2017року (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується листом КП «ЖКС «Хмельницький»» №l4 від 20 січня 2017 року (а.с.9).

Після його смерті у спірній квартирі мешкає без реєстрації та правовстановлюючих документів ОСОБА_2, про що дільницею №3 КП ЖКС «Хмельницький» складено відповідний акт від 19 січня 2017 року (а.с.10).

19 січня 2017 року КП «ЖКС «Хмельницький» було вручено ОСОБА_2 припис про звільнення самовільно зайнятого приміщення за адресою: АДРЕСА_2, з яким ОСОБА_2 була ознайомлена (а.с.11).

ОСОБА_2 припис КП «ЖКС «Хмельницький»» від 19.01.2017 року не виконала та спірне приміщення не звільнила, про що 20.04.2017 року КП ЖКС «Хмельницький» складено відповідний акт та письмовими поясненнями ОСОБА_2 (а.с.12-13).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2009 року, яке набрало законної сили, було задоволено заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання, заінтересована особа - Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Одеській області, та встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2, на території України станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року (а.с.29-30).

Зазначеним рішенням було встановлено, що ОСОБА_2 без реєстрації та правовстановлюючих документів мешкає у квартирі АДРЕСА_4 (а.с.29-30).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналогічна норма міститься в ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Судом також встановлено, що житловий будинок по вул. Разумовська,61 у м. Одесі належить до комунальної власності міста Одеси та перебуває в оперативному управлінні Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і немайнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам.

Статтею 41 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами. Обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах.

Відповідно до п.п. «а» п. 2 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження зазначені в ч. 5 ст. 60, відносно передачі житла здійснює виконавчий орган міської ради.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року №311 «Про розмежування державного майна країни між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» був затверджений перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць комунальної власності). До такого майна був віднесений житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, у тому числі й житловий будинок по вул. Разумовська,61 в місті Одесі.

Згідно ч. 3 ст. 14 та ст. 18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Відповідно до п.1.1 Положення про Малиновську районну адміністрацію, яке затверджене рішенням Одеської міської раді №1934-VII від 26.04.2017 року, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради та створюється нею з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Малиновського району міста Одеси згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно п. 2.6 вищевказаного Положення, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради у межах повноважень, визначених радою та виконкомом, здійснює управління комунальною власністю (підприємствами, житловим фондом), розташованою на території району та здійснює функції уповновноваженого органу з управління неприватизованим житлом (а.с.40-48).

Якщо особа потребує поліпшення житлових умов, то відповідно до ст. 42 ЖК УРСР, жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов. Порядок взяття на облік громадян, що потребують поліпшення житлових умов передбачений ст. 39 ЖК УРСР.

Відповідно до ст. 43 ЖК УРСР, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Згідно ст. 61 ЖК УРСР, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем-громадянином, на ім'я якого видано ордер.

ОСОБА_2 без правовстановлюючих документів на право зайняття та користування квартирою НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 проживає за вказаною адресою.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_5 не зареєстровано (а.с.52).

Згідно довідки №40 від 20 квітня 2017року, виданої сектором обліку та розподілу житла Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_2 на квартирному обліку Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради не перебуває (а.с.12).

Відповідно до ч. 3 ст.116 ЖК УРСР, особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяються без надання їм іншого жилого приміщення.

Згідно п. 2.4 Положення про Малиновську районну адміністрацію, районна адміністрація виконує функції уповноваженого органу власника щодо управління житловим фондом на території району в порядку та на умовах, визначених законодавством.

Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Посилання апеляційної скарги на обставину встановлення її проживання у спірній квартирі судовим рішенням від 02 червня 2009 року є необґрунтованими, оскільки зазначеним судовим рішенням встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2, на території України станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року (а.с.29-30) та не підтверджує наявність правових підстав для займання ОСОБА_2 спірного житлового приміщення.

Доказів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини, апелянтом до суду апеляційної інстанції не надані.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 375 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим кодексом.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, судова колегія,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст Постанови складено 08 лютого 2018 року.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді О.С.Комлева

Ю.І.Кравець