Рішення № 72077816, 05.02.2018, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1670/17-ц

2/468/34/18

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2018 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участі секретаря - Цегельник Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу № 468/1670/17-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ПАТ КБ „ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_1 21.08.2014 року було укладено договір б/н, за яким позивач надав відповідачу кредит в розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання та не здійснює щомісячні погашення по кредиту, процентам за користування кредитом. Оскільки відповідач істотно порушує умови угоди та не виконує взяті на себе зобов'язання, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка станом на 21.11.2017 року становить 15616,49 гривень, із яких: 6919,58 гривень - заборгованість за кредитом, 2732,46 гривень - заборгованість по сплаті процентів, 4744,62 грн. - заборгованість за пенею, 500 грн. фіксованого штрафу та 719,83 грн. - процентної складової штрафу.

Від представника позивача надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, вказавши, що вимоги банку про стягнення з нього заборгованості в сумі 15616,49 грн. при визначеному в договорі кредитному ліміті в розмірі 1000 грн. є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам закону. При цьому відповідач підтвердив факт укладення з позивачем кредитного договору, отримання відповідних кредитних карток та те, що користувався отриманими кредитними картками. Крім того, відповідач просив до вимог банку застосувати позовну давність.

За клопотанням відповідача судом від позивача витребувано додаткові письмові докази: відомості про збільшення кредитного ліміту, про строк дії картки, відомості про рух коштів по картковому рахунку відповідача.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши наявні у справі матеріали (розрахунок заборгованості; анкету-заяву від 21.08.2014 року; Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; Витяг з Умов та правил надання банківських послуг; банківську виписку про рух коштів по рахунку ОСОБА_1; відомості ПАТ КБ «ПриватБанк» про отримані кредитні картки; відомості про збільшення кредитного ліміту ОСОБА_1), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог і можливість задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що 21.08.2014 року між ПАТ КБ „ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір, за яким позивач надав відповідачу кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжній картці з умовою - сплати процентів за користування кредитом. Кредитний ліміт на платіжній картці в період з 21.08.2014 року по 24.02.2016 року був збільшений банком з 300 грн. до 1000 грн.

Відповідач не в повній мірі виконує взяті на себе зобов'язання та не здійснює щомісячні погашення по кредиту, процентам за користування кредитом в повному обсязі, що є підставою для стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом.

Заборгованість відповідача згідно з розрахунками позивача станом на 21.11.2017 року становить 15616,49 гривень, із яких: 6919,58 гривень - заборгованість за кредитом, 2732,46 гривень - заборгованість по сплаті процентів, 4744,62 грн. - заборгованість за пенею, 500 грн. фіксованого штрафу та 719,83 грн. - процентної складової штрафу.

Зазначені правовідносини врегульовані ст.ст. 526; 530 ч.1; 1054 ч.1 ЦК України.

Зі ст. 526 ЦК України слідує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Заперечуючи обґрунтованість вимог позивача, відповідач вказує на те, що не можуть бути визнані обґрунтованими розрахунки банку про стягнення 15616,49 грн. при визначеному в договорі кредитному ліміті в розмірі 1000 грн.

Суд не може погодитись з позицією відповідача, що така обставина може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки в даному випадку кредитний ліміт не є тотожним розміру заборгованості за кредитом (тілом кредиту), тобто фактичним сумам і залишку отриманих позичальником від банку грошових коштів з використанням такого ліміту, а тому відповідно до розрахунку банку тіло кредиту в сумі 6919,58 грн. є саме залишком тих отриманих від банку коштів, які відповідачем до звернення позивача до суду не були повернуті, та не обмежується розміром встановленого в договорі кредитного ліміту.

При цьому, вимоги банку про стягнення з відповідача боргу в сумі 15616,49 гривень, із яких: 6919,58 гривень - заборгованість за кредитом, 2732,46 гривень - заборгованість по сплаті процентів, 4744,62 грн. - заборгованість за пенею, 500 грн. фіксованого штрафу та 719,83 грн. - процентної складової штрафу, підтверджені відповідними докладними розрахунками заборгованості та наданими на вимогу суду виписками по рахунку відповідача, натомість відповідачем в супереч вимогам ст.ст. 12, 81 ЦПК України надані банком розрахунки не спростовані належними достатніми та допустимими доказами.

Відповідачем заявлено про застосування до вимог позивача позовної давності, при цьому, відповідно до ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.

При цьому, з наданих позивачем розрахунку заборгованості та виписки з рахунку відповідача слідує, що пеня в сумі 4744,62 грн. нарахована банком з грудня 2016 року, тобто в межах календарного року до звернення до суду, оскільки позов поданий до суду 08.12.2017 року. Штрафи в розмірі 500 грн. фіксованого штрафу та 719,83 грн. процентної складової штрафу також нараховані банком в межах річного строку, оскільки розраховані з суми заборгованості станом на 21.11.2017 року, отже нараховані банком безпосередньо перед зверненням до суду з позовом.

Що ж стосується застосування позовної давності до інших вимог банку (про стягнення тіла кредиту та процентів), то строк позовної давності щодо цих вимог відповідно до ст. 257 ЦК України становить три роки, крім того відповідно до наданого банком розрахунку позивачем протягом 2016-2017 року здійснювались погашення за даним кредитом і вказані факти відповідно до ст. 264 ЦК України свідчать про переривання перебігу позовної давності.

Крім того, з виписки по рахунку відповідача слідує, що до липня 2015 року на картковому рахунку відповідача був позитивний баланс, тобто позивач не мав простроченої заборгованості і саме з липня 2015 року у відповідача почала виникати непогашена заборгованість по сплаті процентів і вся заборгованість по процентам в сумі 2732,46 грн. виникла саме у вказаний період, а тому не перебуває поза межами трирічного строку позовної давності.

За такого у суду відсутні підстави для застосування до вимог банку наслідків спливу позовної давності, оскільки позовна давність за вказаними вимогами позивача не спливла.

Таким чином діями відповідача були порушені встановлені законодавством правила належного виконання цивільно-правових правочинів і права позивача на отримання належного виконання зобов'язання за вищезазначеним договором.

Оскільки відповідач є стороною, котра порушила договірні зобов'язання, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору.

На підставі ст.ст. 526; 530 ч.1; 1054 ч.1 ЦК України та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" (вул. Грушевського, 1Д м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 21.08.2014 року 15616 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістнадцять) гривень 49 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" (вул. Грушевського, 1Д м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) 1600 (одну тисячу шістсот) гривень в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

суддя: