Постанова № 72075912, 24.01.2018, Миронівський районний суд Київської області

24.01.2018 Єдиний унікальний № 371/1018/17 Провадження № 2-а/371/2/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

з секретарем Терновенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київської області про визнання протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії,

У С Т А Н О В И В :

09 серпня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати рішення Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київської області про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VIIпротиправним та зобов'язати управління призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Заявлені вимоги обґрунтував тими обставинами, що 07 липня 2017 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», оскільки на момент звернення до відповідача стаж його роботи складав 23 роки 7 місяців, в тому числі на посадах прокурорів 19 років.

Рішенням Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київської області № 3 від 14 липня 2017 року у призначенні пенсії було відмовлено.

Прийняте відповідачем рішення вважає протиправним.

Ухвалою судді від 10 серпня 2017 року відкрито провадження у справі.

Пунктом 10 розділу VII «Перехідні положення» КАС України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися.

Позивач подав письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років.

Частиною 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII встановлено, що до вислуги років, яка дає право на пенсію зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у стаття 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів, слідчими, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання та інше.

Судом встановлено, що 07 липня 2017 року позивач звернувся до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київської області з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

На час звернення до управління Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області згідно з даними трудової книжки позивача та довідки, виданої заступником начальника ГУ МВС України в Київській області від 26 червня 2014 року № 3/5-414, його вислуга років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», складає 23 роки 7 місяців, у тому числі на посадах прокурорів 19 років.

Вказана вислуга років була підставою для забезпечення позивача належним пенсійним забезпеченням та призначення йому пенсії за вислугу років, передбачену ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Рішенням Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київської області № 3 від 14 липня 2017 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

Рішення мотивоване тими обставинами, що відповідно до п. 5 Розділу ІІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213 у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх видів пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру». До 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій на загальних підставах не прийнято, отже, з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо призначення (перерахунку) пенсій в порядку та на умовах, визначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на вказане рішення відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року (закону, який діяв на той час) не призначаються.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, який набрав чинності з 15 липня 2015 року, гарантії незалежності прокурора забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням.

З 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII, пунктом 5 Прикінцевих положень якого передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 1789-XII.

На час прийняття вказаного Закону № 213-УІІІ від 02 березня 2015 року, а також з 01 червня 2015 року до 15 липня 2015 року діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, яким регулювались питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України (ст. 50-1 Закону).

Вирішуючи питання застосування вищевказаних норм права у часі, суд вважає, що правовідносини щодо призначення пенсій регулюються нормами права, чинними на момент виникнення права на таке пенсійне забезпечення.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Фактично будь-яких змін до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року щодо відсутності права працівників прокуратури України на звернення до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за вислугу років законодавцем не прийнято. Тобто положення зазначеної норми є чинними та повинні застосовуватись при призначенні пенсії працівникам прокуратури України, за наявності відповідного стажу.

Неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту).

У справі «Щокін проти України» (рішення від 14 жовтня 2010 року п. 56-58) Європейський суд з прав людини зазначив, що відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ втратив чинність з 15 липня 2015 року у зв'язку з набранням чинності нового Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, яким визначено та на сьогоднішній день регулюються питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України (ст. 86).

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії діяв Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року, який набрав чинності 15 липня 2015 року, вислуга років позивача, яка давала право на призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», складала 23 роки 7 місяців, у тому числі на посадах прокурорів 19 років, тому у цих спірних правовідносинах підлягають застосуванню чинні норми вищенаведеного спеціального Закону, підстави для застосування відповідачем положень пункту 5 прикінцевих Положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» відсутні.

З огляду на викладене, Кагарлицьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області безпідставно не застосовано положення ст. 86 нового Закону України «Про прокуратуру», що набрав чинності 15 липня 2015 року, і на який не може поширюватись дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ.

Частинами 1-3 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні адміністративної справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини; звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини ще у 1974 році у справі «Мюллер проти Австрії» (ухвала щодо прийняття заяви № 6849/72 від 16 грудня 1974 року) зазначив, що у зв'язку зі сплатою обов'язкових внесків до пенсійного фонду у застрахованої особи виникає право власності на пенсію.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оскільки позивач постійно сплачував та на даний час продовжує сплачувати передбачені чинним законодавством страхові внески до Пенсійного фонду, тому дії відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії є втручанням у його право на мирне володіння майном - пенсією.

У справах «Стреч та інші проти Сполученого Королівства», «Пічкур проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає ст. 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У практиці ЄСПЛ напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності «суспільний інтерес»; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою ЄСПЛ, не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить «особистий та надмірний тягар» для особи.

Суд вважає, що позивач, пропрацювавши до досягнення встановленої законом вислуги років та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, не може бути позбавлений права на пенсію за вислугу років лише на тій підставі, що до відповідного законодавства внесено зміни, якими звужено його права та погіршено соціальні гарантії.

Враховуючи зазначене вище, відповідач у порушення наведених конституційних норм обмежив існуюче у позивача право на пенсію за вислугу років, а відтак, його дії є протиправними.

Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII у часі набув чинності пізніше ніж Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», тому питання щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури є врегульованими.

Позивач працює в органах прокуратури та має стаж роботи, який надає йому право на пенсію за вислугу років, тому набув право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 даного закону.

Враховуючи той факт, що позивач належним чином звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії та надав всі необхідні документи, а також обґрунтування суду щодо наявності у позивача права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», суд вважає вимоги позивача обґрунтованими.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем правомірність своєї позиції не доведено.

Відповідач у порушення наведених норм обмежив існуюче у позивача право на пенсію за вислугу років, а відтак, його дії є протиправними. Позов ґрунтується на чинному законодавстві України, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 640 грн., ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст.ст. 16, 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ, керуючись ст.ст.6, 9, 77, 90, 122, 139, 242-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 41248147, місцезнаходження : будинок під номером 14 по вулиці Паркова міста Кагарлик Київської області) № 3 від 14 липня 2017 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Миронівським РВГУ МВС України в Київській області 11 листопада 1998 року, зареєстроване місце проживання : квартира АДРЕСА_1) пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Зобов'язати Кагарлицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 з 07 липня 2017 року пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII на підставі поданої ним заяви про призначення пенсії від 07 липня 2017 року.

Стягнути з Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 640 гривень понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту рішення 02 лютого 2018 року.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук