Рішення № 720712, 11.06.2007, Господарський суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2007 р.

Справа № 8/120-2110

Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Гирили І.М.

Розглянув справу

за позовом: Науково-виробничого товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження", вул. Шевченка, 112, смт. Богородчани Івано-Франківської області, 77701

до відповідача: Фермерського господарства "Семеха", с. Острів Тернопільського району Тернопільської області, 47728

про стягнення заборгованості в сумі 12 000 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: Мельника І. П. –представника, довіреність від 24.05.07р.

відповідача: не прибув

В судовому засіданні представнику позивача роз’яснено його процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20,22,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розгляд справи, призначений вперше на 29 травня 2007 року ухвалою суду було відкладено на 11 червня 2007 року, у зв’язку із неявкою в судове засідання представника відповідача.

Суть справи:

Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю „Відродження”, смт. Богородчани Івано-Франківської області звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №18 від 04.05.07р. про стягнення з Фермерського господарства „Семеха”, с. Острів Тернопільського району Тернопільської області заборгованості в сумі 12 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на накладні № 160 від 22.05.2007 року та № 76 від 17.06.2005 року, згідно яких відповідачу було поставлено “Вермистим”на загальну суму 27 000 грн. Стверджує, що оплата за отриманий товар ФГ “Семеха” здійснена частково в сумі 15 000 грн., непогашеною залишається заборгованість в сумі 12 000 грн., претензія № 12, надіслана на його адресу 02.03.2007 року залишена відповідачем без реагування та задоволення, що і зумовило позивача звернутися до суду з даним позовом.

Відповідач в судові засідання не з’явився, обґрунтований відзив на позов не надав, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, а саме ухвали суду направлені відповідачу на його юридичну адресу, яка значиться в довідці статуправління №31-374 від 05.06.07р. –с. Острів Тернопільського району Тернопільської області, а тому суд, у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства , установи, організації, інші юридичні особи( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Позивач –науково-виробниче товариство з обмеженою відповідністю «Відродження», місцезнаходження якого вул. Шевченка, 112, смт. Богородчани Івано-Франківської області, згідно довідки управління статистики у Богородчанському районі №139/204 від 10.11.2006 року, є юридичною особою, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться за ідентифікаційним кодом №13649334.

Відповідач –фермерське господарство «Семеха», місцезнаходження якого с. Острів Тернопільського району Тернопільської області, згідно довідки Головного управління статистики в Тернопільській області №31-374 від 05.06.2007 року, є юридичною особою, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться за ідентифікаційним кодом №21165998.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі усної домовленості уповноважений представник фермерського господарства «Семеха»по довіреності серії НАЩ №050299 від 21.05.2004р. отримав від Науково-виробничого товариства «Відродження»згідно накладних №160 від 22.05.2004р. та №76 від 17.06.2005р. товарно-матеріальні цінності («вермистим») на загальну суму 27000 грн.

Факт отримання «вермистиму»відповідачем не заперечено у встановленому законом порядку.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач вартість отриманого товару оплатив частково в сумі 15 000 грн., а саме за отриманий «Вермистим»перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 13 488 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача та поставив позивачу в рахунок погашення боргу за отриману продукцію пшеницю на загальну суму 1 512 грн., що підтверджується накладною №74 від 03.09.2004р. (належним чином завірені копії знаходяться у матеріалах справи).

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

Дослідивши представлені позивачем документи, господарський суд вважає, що вони по своїх формальних ознаках є Договором купівлі –продажу, в якому сторони досягли згоди щодо умов, в тому числі і в частині оплати за отриманий товар.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак , сторонами не був встановлений строк виконання зобов’язання .

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явленням вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Позивачем по справі, в порядку ст. 530 ЦК України на адресу Фермерського господарства «Семеха»направлена претензія №12 від 02.03.2007р. з вимогою оплатити вартість отриманого товару в сумі 12000 грн. Однак, дана вимога була залишена відповідачем без належного реагування та задоволення.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Станом на дату розгляду справи в суді відповідач по справі не подав доказів добровільного погашення заборгованості, а тому позовні вимоги Науково-виробничого ТОВ «Відродження»про стягнення з фермерського господарства «Семеха»заборгованості в сумі 12000 грн. підлягають до задоволення як такі, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи та не запереченні в установленому порядку відповідачем.

Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, згідно приписів ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 32-34, 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Фермерського господарства «Семеха», с. Острів Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 21165998 на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження», вул. Шевченка,112, смт. Богородчани Івано-Франківської області, ідентифікаційний код 13649334 –12 000 грн. боргу, 120 грн. в повернення сплаченого державного мита та 118 грн. в повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Суддя І.М. Гирила