Ухвала суду № 72067473, 07.02.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1510/18

Провадження № 1-кс/344/622/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Татарінова О.А., за участі секретаря Бухвак І.С., прокурора Боровика С.О., слідчого Івонюка В.М., захисника ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду клопотання слідчого – заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_3, погодженого прокурором відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12018090000000077,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що 04 лютого 2018 року приблизно о 03 годині 35 хвилин водій ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, що знижує реакцію та унеможливлює належним чином оцінити дорожню обстановку, керуючи автомобілем марки ВАЗ-2103, реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався ділянкою дороги вул. Шевченка у м. Рогатин Івано-Франківської області у напрямку перехрестя з вул. Галицька. Крім водія, в салоні автомобіля перебували пасажири ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Під час проїзду заокруглення дороги у ліву сторону, водій ОСОБА_2 не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, не справився з керуванням, виїхав за межі дороги праворуч та допустив наїзд на електроопору.

При цьому ОСОБА_2 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 2.3. згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі;

п. 2.9., відповідно до якого водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння;

п. 10.1., який зобов’язує водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 12.1., який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

У результаті порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої від отриманих тілесних ушкоджень помер пасажир автомобіля ВАЗ-2103 ОСОБА_9

04.02.2018 року о 12 год. 50 хв. ОСОБА_2 затримано у порядку ст. 208 КПК України, та повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Матеріалами клопотання також зазначено, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі; незаконно впливати на свідків, так як досудове розслідування триває, встановлюються очевидці події; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення від кримінальної відповідальності, тому з метою запобігання вказаним ризикам на думку слідчого є необхідність в застосуванні щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування до останнього більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти таким.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які б взяли його на поруки та заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків.

Також, застосування запобіжного заходу у виді застави до ОСОБА_2 є недоцільним оскільки останній офіційно не працевлаштований, немає джерела доходів, а при запобіжному заході у виді домашнього арешту підозрюваний усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов’язки, може покинути місце постійного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні захисник підозрюваного клопотання заперечила, оскільки вважає наведені прокурором ризики недоведеними, просила врахувати позитивні характеристики підозрюваного та застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов’язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що 04.02.2018 року о 12 год. 50 хв. ОСОБА_2 затримано у порядку ст. 208 КПК України, та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення – тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відповідальність за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об’єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

При цьому доводи захисника підозрюваного фактично зводяться до оцінки зібраних органом досудового розслідування доказів на предмет доведеності вини ОСОБА_2, що не стосується питань даного судового розгляду.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 вказаного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків, наявність постійного місця проживання, непрацюючий, неодружений, репутацію підозрюваного, а також відсутність судимості.

В той же час обставини, які зазначені стороною захисту, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні даного клопотання, оскільки такі не виключають наявність обґрунтованості підозри та встановлених в судовому засіданні ризиків, а запропонований запобіжний захід не пов’язаний з триманням під вартою не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та не буде достатнім для запобігання зазначеним вище ризикам.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави – 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов’язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376, 395 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 — задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України на строк шістдесят днів, до 04 квітня 2018 року, включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань №12.

Визначити заставу – 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 52860 ( п"ятдесят дві тисячі вісімсот шістдесят ) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 04 квітня 2018 року обов’язки:

1) прибувати до визначеної службової особи – слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися з с. Бабухів Рогатинського району Івано-Франківської області, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з усіма свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в’їзд в Україну;

Роз’яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув’язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув’язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв’язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_10

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 07 лютого 2018 року.

Слідчий суддя Татарінова О.А.