Рішення № 72065666, 07.02.2018, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/375/16-ц

Провадження № 2/172/125/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Битяка І.Г.

за участі секретаря судового засідання – Глушко О.М.

представника позивача – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Васильківської селищної ради Дніпропетровської області, Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про скасування рішень Васильківської райдержадміністрації, виконавчого комітету Васильківської селищної ради, договору купівлі продажу, розподіл домоволодіння, зобов’язання передати зайву житлову площу, -

В С Т А Н О В И В

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про виділення частки майна в натурі та витребування майна з чужого незаконного користування. В обґрунтування посилається на те, що за договором купівлі-продажу від 06.02.1964 року ОСОБА_7 придбала ? частину будинку № 21 по вул. Комсомольська, сел. Васильківка Дніпропетровської області. В подальшому нумерація домоволодінь по вул. Комсомольська в сел. Васильківка була змінена і вищевказаному будинку присвоєно № 33.

Після смерті ОСОБА_8 позивачка прийняла спадщину за заповітом, яка складається з ? частки саманного обкладеного цеглою житлового будинку загальною житловою площею 60,2 кв.м. з відповідною часткою надвірних споруд.

На даний час в другій половині вказаного будинку проживає відповідачка ОСОБА_2, її житлова площа складає 41,6 кв.м., тоді як у позивачки фактична житлова площа складає 18,6 кв.м.

03.10.2002 року між ОСОБА_9 та Васильківською районною державною адміністрацією в особі голови ОСОБА_10 був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу 2/3 частини житлового будинку з відповідними частками надвірних споруд.

Згідно з розпорядженням в.о. голови Васильківської районної державної адміністрації від 04.11.2002 року 2/3 частини спірного будинку були передані Васильківській селищній раді для придбання житла ОСОБА_2 і 06.11.2002 року відповідним рішенням селищної ради було придбано 2/3 частини вказаного будинку.

Відповідно до ОСОБА_10 з державного реєстру прав на нерухоме майно позивачці належить ? частка житлового будинку, набуття якої ніким не оскаржене та не скасоване.

Просить суд скасувати рішення Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 04.11.2002 року № 476-р, рішення виконавчого комітету Васильківської селищної ради Дніпропетровської області від 06.11.2002 року № 328, договір купівлі-продажу на 2/3 частини житлового будинку від 03.10.2002 року, розділити домоволодіння за адресою: вул. Комсомольська, буд. 33, сел. Васильківка Дніпропетровської області згідно правовстановлюючих документів, зобов’язати ОСОБА_2 передати в розпорядження позивачки зайву житлову площу будинку, якою ОСОБА_2 користується незаконно.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, просили суд стягнути з відповідачів понесені позивачкою судові витрати. Позивачка додатково пояснила, що у спірному будинку проживає з 1964 року за виключенням періоду з 1973 по 1982 рік. У 1989 році померла її мати і вона успадкувала належну їй частку спірного будинку, а саме квартиру № 1. У 2002 році квартира № 2 будинку була придбана райдержадміністрацією для ОСОБА_2, яка живе там і до тепер. За час проживання у будинку будь-яких перебудов, перепланувань, які змінювали межі між квартирами не здійснювалось. Про те, що її частка фактично менша половини будинку їй стало відомо у 2015 році.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала до суду письмові заперечення проти позову. Вважає, що вона не вчиняла жодних протиправних дій по відношенню до позивачки, оскільки житло загальною площею 55,5 кв.м. було надане їй та її дітям як сім’ї загиблого військовослужбовця на підставі розпорядження Васильківської районної державної адміністрації від 04.11.2002 року та рішення Васильківської селищної ради від 06.11.2002 року. Відповідно до технічного паспорту від 30.10.1989 року на будинок за адресою вул. Комсомольська, буд. 33, сел. Васильківка Дніпропетровської області, він складається з двох окремих частин, які розділені капітальними стінами та має два окремі входи до кожної частини будинку (квартира № 1 та № 2). Крім того, зазначає, що на протязі більше ніж 50 років до власників квартири № 1 від позивачки та її покійної матері претензій з приводу не правильного розподілу будинку не було. Просила суд відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала до суду письмові заперечення проти позову. Заперечення обґрунтовує тим, що на підставі розпорядження голови Васильківської районної державної адміністрації від 04.11.2002 року

№ 476-р виконкому Васильківської селищної ради було передано на баланс 2/3 частини спірного житлового будинку для сім’ї загиблого військовослужбовця. Згідно з рішенням Васильківської селищної ради від 06.11.2002 року № 330 за територіальною громадою селища Васильківка в особі Васильківської селищної ради оформлено право власності саме на 2/3 житлового будинку. На підставі даного рішення 29.04.2014 року виготовлена технічна документація на 2/3 житлового будинку. Рішенням сесії селищної ради від 25.09.2014 року № 965-41/VІ ОСОБА_2 та її дітям – ОСОБА_11, ОСОБА_12, передано у спільну сумісну власність 1/2 житлового будинку № 33 по вул. Комсомольській в сел. Васильківка. Просила суд відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Вказав, що Васильківська районна державна адміністрація діяла в межах вимог чинного законодавства. Просив суд відмовити у задоволенні позову у зв’язку зі спливом строків позовної давності так як позивачка дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав ще у 2002 році під час визначення ідеальних часток власників будинку.

Завідувач Васильківської державної нотаріальної контори ОСОБА_13 надала заяву про слухання справи за її відсутності оскільки позовні вимоги не стосуються нотаріальних дій.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи суд встановив таке.

На підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння № 1020, виданого Васильківською селищною радою 24.12.1960 року житловий будинок по вулиці Комсомольській, 21 в селищі Васильківка належав ОСОБА_14 та ОСОБА_15, був поділений на 3 неізольованих квартири та мав загальну площу 92,42 кв. м.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 10.10.1961 року ОСОБА_15 продав, а ОСОБА_16 купив належну на праві власності продавцю одну другу частину вказаного домоволодіння, яке складається в цілому з одноповерхового саманного обкладеного цеглою на чотири кімнати будинку, двох сараїв.

Згідно з договором купівлі-продажу від 6 лютого 1964 року ОСОБА_14 продав, а ОСОБА_17 купила одну другу частину домоволодіння по вулиці Комсомольська, 21 в селищі Васильківка, яке складається з одноповерхового, обкладеного цеглою саманного будинку на п’ять кімнат, двох сараїв, розташованих на земельній ділянці площею 1000 квадратних метрів. При цьому у довідці Синельниківського міського бюро технічної інвентаризації від 05.02.1964 року власниками спірного будинку № 21 по вулиці Комсомольській селища Васильківка зазначені ОСОБА_14 та ОСОБА_16, які мають по одній другій частці будинку у власності. Разом з тим у примітці даної довідки вказано, що за заявою власника відчужується ОСОБА_7 по літері А-1 (житловий будинок) коридор 1-2 площею 6,27 кв. м., кімната 1-3 площею 11,58 кв. м.,

кухня 1-4 площею 9,42 км. м., кімната 1-5 площею 7,16 кв. м. та по літері а-1 сіни 1-1 площею 3,23 кв. м.

Таким чином, відповідно до вказаних документів ОСОБА_7 придбала у ОСОБА_14 частину житлового будинку загальною площею 37,66 кв. м. При цьому, не зважаючи на те, що частина будинку, яка не перейшла у власність вказаного покупця становила 54,76 кв. м., тобто мала більшу площу, у договорі вказано саме одна друга житлового будинку.

У подальшому нумерацію будинків було змінено внаслідок чого з 1982 року спірному будинку присвоєно № 33 замість попереднього № 21. Власниця квартири № 2 даного будинку ОСОБА_7 змінила прізвище на «Токарєва», після укладення шлюбу.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого 12.12.1989 року державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 має на праві власності ? частину саманного обкладеного цеглою житлового будинку, що розташований за адресою – АДРЕСА_1, успадкувавши його після ОСОБА_8 Загальна житлова площа будинку складає 60,2 кв.м.,

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17.01.1997 року державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори видно, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_9

На підставі заяв власників вищевказаних квартир ОСОБА_9 та ОСОБА_5 відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи Синельниківським міжміським бюро технічної інвентаризації 28.08.2002 року здійснено розрахунок ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по вулиці Комсомольській, 33 в селищі Васильківка. Відповідно до вказаного розрахунку ОСОБА_5 належить фактично 34,4 кв. м., що становить 34 % площі тобто 1/3 частку, а ОСОБА_9 належить фактично 51,5 кв. м., що становить 66 % тобто 2/3 частки житлового будинку.

Відповідно до вказаного розрахунку ідеальних часток виконавчим комітетом Васильківської селищної ради Дніпропетровської області прийнято рішення від 18.09.2002 року № 198, яким затверджено ідеальні частки житлового будинку № 33 по вул. Комсомольській в сел. Васильківка. За ОСОБА_5 1/3 частину житлового будинку, а за ОСОБА_9 2/3 частини житлового будинку та зобов’язано власників квартир виготовити документи про право власності на вказані житлові приміщення.

Розпорядженням голови Васильківської районної державної адміністрації від 04.11.2002 року № 476-р виконкому Васильківської селищної ради передано на баланс 2/3 частини спірного житлового будинку, які 03.10.2002 року Васильківська районна державна адміністрація в особі голови ОСОБА_10 придбала у ОСОБА_9

Згідно з рішенням Васильківської селищної ради від 06.11.2002 року № 330 за територіальною громадою селища Васильківка в особі Васильківської селищної ради оформлено право власності на 2/3 житлового будинку. На підставі даного рішення 29.04.2014 року була виготовлена технічна документація на 2/3 житлового будинку.

Рішенням сесії селищної ради від 25.09.2014 року № 965-41/VІ ОСОБА_2 та її дітям – ОСОБА_11, ОСОБА_12, передано у спільну сумісну власність ? житлового будинку

№ 33 (квартира № 1) по вул. Комсомольській в сел. Васильківка.

Статтями 256-257 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права в межах строку позовної давності, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. У судовому засіданні представниками відповідачів – Васильківської районної державної адміністрації та Васильківської селищної ради заявлено про застосування строків позовної давності.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачка, будучи власником квартири АДРЕСА_3 з 1989 року, маючи технічний паспорт на все домоволодіння, знаючи про прийняття у 2002 році рішень Васильківською районною державною адміністрацією та Васильківською селищною радою з приводу спірного будинку, не зверталася до суду про захист свого порушеного права. Поважних причин пропуску строку звернення до суду, які б були підставою для його поновлення, що передбачено ч. 5 ст. 267 ЦК України у судовому засіданні не встановлено.

Суд не може взяти до уваги твердження позивача про виявлення порушення свого права лише у 2015 році оскільки розрахунок ідеальних часток власності на спірне домоволодіння здійснено у 2002 році в тому числі й за заявою ОСОБА_5

Разом з тим, судом достовірно встановлено, що не зважаючи на те, що матір’ю позивачки ОСОБА_7 у 1964 році придбано ? частину спірного житлового будинку, яка у подальшому успадкована позивачкою, предметом угоди фактично була 1/3 житлового будинку, що підтверджено під час розрахунку ідеальних часток житлового будинку від 28.08.2002 року, який виконаний спеціалістами Синельниківського МБТІ на замовлення власників. У подальшому перепланування капітальної стіни, яка розділяє дві квартири будинку не здійснювались. Факт не здійснення відповідно до вимог чинного законодавства реєстрації позивачкою свого права власності на належну їй фактично частку житлового будинку не може свідчити про право на збільшення житлової площі та порушення її прав.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Лише власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. (стаття 317 ЦК України).

Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

За результатами судового розгляду цивільної справи достеменно встановлено, що позовні вимоги є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі у зв’язку з недоведеністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 256-257, 261, 267, 316, 317, 321 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 263-265 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В

1. У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Васильківської селищної ради Дніпропетровської області, Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про скасування рішень Васильківської райдержадміністрації, виконавчого комітету Васильківської селищної ради, договору купівлі продажу, розподіл домоволодіння, зобов’язання передати зайву житлову площу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення через Васильківський районний суд.

Суддя І.Г. Битяк