Постанова № 72064356, 06.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/776/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Старунського Д.М.., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 грудня 2017 року (суддя Фазикош О.В., у м. Ужгород) у справі № 1308/5888/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил, -

встановив:

ОСОБА_3 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил від 13.06.2017 за № 0932/30500/17. Ввважає, що до неї не може бути застосоване адміністративне стягнення, оскільки транспортного засобу в Україну не ввозила, у неї відсутнє посвідчення водія, не має візи, автомобіль був ввезений шахрайським шляхом.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.12.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така винесена без повного і належного дослідження обставин справи, а тому просить його скасувати, а адміністративне провадження закрити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що відповідачем при винесені оскаржуваної постанови не взято до уваги тієї обставини, що на позивача не могло бути накладено адміністративне стягнення, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови про порушення митних правил, закінчилися строки накладення адміністративного стягнення.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.05.2017 старшим державним інспектором відділу митного оформлення № 1 митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС Федчик В.В. було складено протокол про порушення митних правил № 0932/30500/17 відносно громадянки України ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України.

Виконуючим обов'язки заступника начальника Закарпатської митниці ДФС Уретій С.В., за результатами розгляду матеріалів про порушення митних правил за цим протоколом, 13.06.2017 винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0932/30500/17, якою громадянку України ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Зі змісту постанови та протоколу встановлено, що 05.05.2017 о 13 год. 43 хв. в зону митного контролю на ділянку «В'їзд» митного посту «Тиса» заїхав легковий автомобіль марки «OPEL», моделі «VECTRA», реєстраційний номерний знак Словаччини НОМЕР_1, де в якості пасажира перебувала громадянка України ОСОБА_3 У ході проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних, а саме: АСМО ««Інспектор» та ЄАІС ДФС України, було встановлено, що 09.08.2016 через митний пост «Ужгород» гр. України ОСОБА_3 було ввезено легковий автомобіль марки «VW», моделі «PASSAT», державний реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_2, який слідував з метою транзиту на митну територію України.

Станом на 05.05.2017 термін перебування вищевказаного транспортного засобу на митній території України, ввезеного гр. України ОСОБА_3 з метою транзиту, перевищено більше, ніж на десять діб.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволені позову слід відмовити, оскільки не вивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі тимчасового ввезення, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом певного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 95 Митного кодексу України встановлені строки транзитних перевезень, зокрема. Для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Згідно з ч. 1 ст. 381 Митного кодексу України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Відповідно до ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 522 Митного кодексу України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Згідно з ч. 1 ст. 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Слід зазначити, що перелік триваючих правопорушень не є вичерпним, а лише конкретизуючим щодо окремих статей. При цьому в положеннях Митного кодексу України не міститься визначення триваючого правопорушення.

Разом з тим, відповідно до висновків, викладених у листі Міністерства юстиції України від 01.12.2003 № 22-34-1465, триваючим правопорушенням є такі, що пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Цей стан продовжується протягом певного терміну і винна особа безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на неї обов'язків.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що не вивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, про те, що відлік шестимісячного строку для накладення адміністративного стягнення передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, розпочинається 20.08.2016, тобто з наступної дати коли закінчився десятиденний термін на вивезення транспортного засобу і закінчується 20.02.2017 в межах шестимісячного строку з дня накладення адміністративного стягнення. Оскільки, позивач ввіз транспортний засіб на митну територію України в режимі транзиту 09.08.2016, отже, кінцевим терміном його вивезення за межі митної території України є 19.08.2016, позивачем такий обов'язок виконаний не був. Митним органом таке правопорушення виявлено 05.05.2017 року, що не заперечується сторонами та підтверджується протоколом про порушення митних правил від 13.06.2017 № 0932/30500/17. Постанова про порушення митних правил винесена відповідачем 13.06.2017, тобто в межах шестимісячного строку з дня виявлення триваючого правопорушення.

Крім цього, жодних доказів, що відносно позивача були вчинені шахрайські дії, щодо ввезення транспортного засобу режимі транзиту позивачем не надано, не здобуті вони і судом.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова винесена правомірно, підстав для її скасування не має, тому в задоволені позову слід відмовити.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 250, 268, 287, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя-доповідач: О.М. Гінда

Судді: Д.М. Старунський

В.В. Ніколін