Постанова № 72064282, 06.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/360/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

представника апелянта Дяків Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 23 листопада 2017 року про відмову у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у справі (ухвалене головуючим - суддею Юрків О.Р. у м. Львові) № 461/8071/17 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій державного виконавця, скасування постанов про накладення штрафу та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів в якому просить:

1) визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області при винесені постанови від 07.11.2017 ВП № 54285020 про накладення штрафу в розмірі 5100, 00 грн;

2) скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області від 07.11.2017 ВП № 54285020 про накладення штрафу в розмірі 5100, 00 грн;

3) визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області при винесені постанови від 07.11.2017 ВП № 54285020 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 237,52 грн;

4) скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області від 07.11.2017 ВП № 54285020 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 237, 52 грн.

Разом з адміністративним позовом до суду надійшло клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ГТУЮ у Львівській області, УДВС вчиняти будь-які дії з виконання постанов від 07.11.2017 року про накладення штрафу та стягнення витрат виконавчого провадження. Клопотання про забезпечення позову обґрунтоване тим, що, на думку позивача виконання оскаржуваних постанов унеможливить чи значно утруднить вирішення питання відновлення права.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 23 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про вжиття заходів забезпечення позову.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити клопотання про забезпечення позову.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що вчинення дій щодо виконання оскаржуваної постанови, яка прийнята з порушенням вимог Закону, спричинить порушення чинного законодавства, заподіє значної шкоди їхнім правам, свободам та інтересам та правам, свободам та інтересів пінсіонерів, які отримують пенсії відповідно до інших Законів за рахунок страхових внесків підприємств, які обліковуються на рахунках органів Пенсійного фонду, відкритих в Ощадному банку.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити клопотання про забезпечення позову.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів. Крім того, позивач не зазначає яким саме чином виконання ухвали може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі, у разі задоволення позову.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.117 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

З цього приводу свої роз'яснення надав Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові № 2 від 06.03.2008 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ».

Згідно ч. 2 п.17 цієї Постанови в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відтак, аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обгрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 72-78 КАС України. При цьому обов'язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що позивач не навів будь-яких, в тому числі належних та допустимих аргументів, які свідчили б про те, що існує очевидна небезпека того, та у випадку невжиття заходів до забезпечення адміністративного позову, виконання рішення у даній справі стане неможливим для його виконання необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчинити певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

Аналізуючи наведені вище законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 117 (в редакції до 15.12.2017) 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 23 листопада 2017 року про відмову у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 461/8071/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Р. М. Гулид В. З. Улицький