Постанова № 72064139, 01.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1930/16 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 02 листопада 2016 року №000364000 та №0000374000 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій на суму 153 816 грн за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення прийняті за відсутності факту вчинення податкового правопорушення та з порушенням процедури податкової фактичної перевірки за відсутності згоди позивача, як платника податків, на її проведення. Так, виявлені ревізорами пляшки, місткістю 5 л. з білою прозорою рідиною із характерним запахом спирту у кількості 202 шт. не належать позивачу, а знаходились у приміщенні бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» на зберіганні та належать ОСОБА_4, тому матеріали податкової перевірки складені з неправдивими відомостями.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що при складенні Акту перевірки, позивач не був запрошений до участі у вказаному заході, не зміг внести зауваження з приводу надуманості та безпідставності виявлених порушень законодавства у сфері регулювання виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, хоча і прибула до ресторану, проте була затримана співробітниками податкової міліції. Однак, суд першої інстанції не зазначив в оскаржуваному рішенні покази свідків, зокрема бармена ОСОБА_5 та податкового ревізора-інспектора ГУ ДЖФС в Черкаській області ОСОБА_6, які підтвердили факт прибуття позивача на місце проведення перевірки. При цьому, жодного акту про відмову позивача від ознайомлення з висновками перевірки та підписання матеріалів Акту фактичної перевірки не було складено. Крім того, суд першої інстанції не довів жодними доказами наявність у 202 баклажках, вилучених з технічного приміщення поряд з кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», спиртомісткої рідини, а не технічного розчину для ремонтних робіт (РФД-2) та не було забезпечено проведення судово-товарознавчої експертизи з приводу визначення точної класифікації рідини із вилучених баклажок. Також перед початком перевірки позивачу не було вручено жодного примірника наказу від 21.09.2016 №340 та не ознайомлено під розпис з підставами для проведення заходу державного нагляду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що згідно діючого законодавства фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). До початку проведення перевірки було пред'явлено направлення на перевірку, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_5 При цьому, при розгляді справи про адміністративне правопорушення позивач розкаявся та визнав свою вину у вчиненні правопорушення, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 22.09.2016 №97 та №98 згідно з наказом відповідача від 21.09.2016 №340 службовими особами Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_3 за місцем здійснення господарської діяльності в АДРЕСА_1 в барі-ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_1» (а.с. 39-43).

Під час перевірки виявлено факт зберігання прозорої рідини з характерним запахом спирту в пластиковій тарі об'ємом 5 літрів, кількістю 202 шт. та скляних пляшках об'ємом 0,5 л. - 2 шт., 0,7 л. - 2 шт., чим порушено п. 1, 4 ст. 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

За наслідками перевірки складено Акт податкової фактичної перевірки позивача від 27.09.2016 №47/23-00-21-0225/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки) (а.с. 18-19), на підставі якого прийняті оскаржувані ППР від 02.11.2016:

- №000364000, яким застосовано до позивача штраф у сумі 68816 грн (а.с. 21);

- №0000374000, яким застосовано до позивача штраф у сумі 85000 грн (ас. 20).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи у повній мірі підтверджено зберігання позивачем вищевказаному барі-ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_1» з метою реалізації фальсифікованої алкогольної продукції в пластиковій тарі, об'ємом 5 літрів у кількості 202 шт., тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Вiдповiдно до пп. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральнi, документальнi (плановi або позаплановi; виїзнi або невиїзні) та фактичнi перевiрки.

Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.3 ст. 75 Кодексу фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

У силу вимог п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, передбачених п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Разом з тим, процедура допуску посадових осiб до проведення перевiрки регламентована статтею 81 Податкового кодексу України i однаково застосовується як для документальних, так i для фактичних перевiрок.

Згідно з п.81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Абзацом 5 пункту 81.1 статтi 81 Податкового кодексу України визначено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Вiдповiдно до абзацiв 7-8 пункту 81.1 статтi 81 Податкового кодексу України при пред'явленнi направлення платнику податкiв та/або посадовим (службовим) особам платника податкiв (його представникам або особам, якi фактично проводять розрахунковi операцiї) такi особи розписуються у направленнi iз зазначенням свого прiзвища, iменi, по батьковi, посади, дати i часу ознайомлення. У разi вiдмови платника податкiв та/або посадових (службових) осiб платника податкiв (його представникiв або осiб, якi фактично проводять розрахунковi операцiї) розписатися у направленнi на перевiрку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвiдчує факт вiдмови. У такому випадку акт про вiдмову вiд пiдпису у направленнi на перевiрку є пiдставою для початку проведення такої перевiрки.

Як вбачається з матеріалів справи, у наказі №340 від 21.09.2016 зазначено, що враховуючи пп. 201.2., 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст. 75, пп. 80.2.3 п. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України необхідно провести з 22.09.2016 по 01.10.2016 проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання згідно з додатком №2 (а.с. 39).

Відповідно до переліку суб'єктів господарювання, які підлягають проведенню фактичних перевірок до Наказу №340 від 21.09.2016 наказано здійснити перевірку ФОП ОСОБА_3 (а.с. 40).

При цьому, направлення на перевірку від 22.09.2016 №97 отримано продавцем ОСОБА_5, про що свідчить власноручний підпис такої особи на направленні (а.с. 42).

Крім того, Акт проведення перевірки також отримано продавцем ОСОБА_5, про що свідчить її підпис на такому Акті (а.с. 19 зворот).

Таким чином, доводи позивача про те, що перевірка здійснена з порушенням процедури податкової фактичної перевірки за відсутності згоди позивача, як платника податків, на її проведення є необгрунтованими.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 (справа №21-25а10) зазначено що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Таким чином, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки, в іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено.

Виходячи з вищезазначеного, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки та задоволення позову не призводить до відновлення порушених прав платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 (справа №К/800/46185/14) та від 13.05.2015 (справа №К/800/39784/13).

Крім того, колегія суддів зазначає, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, позивач допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та як наслідок не використав свого права недопуску посадових осіб відповідача до проведення перевірки.

У подальшому відповідачем складено Акт перевірки від 27.09.2016 №47/23-00-21-0225/НОМЕР_1 та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №000364000 та №0000374000 від 02.11.2016.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем правомірно та відповідно до норм чинного законодавства проведено фактичну перевірку позивача.

Як свідчать матеріали справи, оскільки відповідачем згідно Акту перевірки встановлено порушення позивачем частини першої статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», тому 02.11.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000374000, яким застосовано до позивача штраф у сумі 85000 грн за порушення абзацу 21 частини другої статті 17 вказаного Закону (а.с. 20).

Крім того, відповідачем згідно Акту перевірки встановлено порушення позивачем абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», тому 02.11.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №000364000, яким застосовано до позивача штраф у сумі 68816 грн за порушення абзацу 15 частини другої статті 17 вказаного Закону (а.с. 21).

Так, Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі - Закон №481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

У відповідності до частини першої статті 11 Закону №481/95-ВР маркування алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, які реалізуються в Україні, здійснюється таким чином:

на лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, які реалізуються через торговельну мережу, в доступній для споживача формі згідно з чинним законодавством про мови вказуються: загальна та власна назви виробу; найменування виробника; знак для товарів і послуг; географічна назва місця виготовлення виробу, якщо найменування виробника не відображає місця розташування суб'єкта господарювання; вміст спирту (% об.); місткість посуду; вміст цукру (якщо це регламентується нормативними документами); позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України).

Штриховий код повинен бути нанесений на видиму сторону етикетки, або контретикетки, або пляшки (іншого посуду).

На видимій стороні етикетки, або контретикетки, або корка, або пляшки (іншого посуду) виробу повинні бути зазначені дата виготовлення виробу, код суб'єкта господарювання та номер ліцензії на виробництво.

Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, здійснюється виключно у передбачену діючими стандартами скляну тару, бляшанки із харчового алюмінію, а також у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд із скла чи глазурованої кераміки. Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, з вмістом спирту етилового понад 8,5 % об'ємних одиниць здійснюється виключно у тару (посуд) місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,275 л, 0,33 л, 0,35 л, 0,37 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше.

Продукція, призначена для експорту, маркується згідно з умовами відповідної угоди на експорт.

Абзацом третім частини четвертої ст.11 Закону №481/95-ВР встановлено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Як свідчать матеріали справи, під час здійснення фактичної перевірки позивача за адресою здійснення господарської діяльності позивача в АДРЕСА_1 в барі-ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_1» виявлено прозору рідину з характерним запахом спирту в скляних пляшках об'ємом 0,5 л. - 2 шт., 0,7 л. - 2 шт., а також в пластиковій тарі об'ємом 5 літрів, кількістю 202 шт. без маркування марками акцизного податку, про що складений акт зняття залишків товарно-матеріальних цінностей на торговельних об'єктах та/або в складських приміщеннях від 27.09.2016 (а.с.38).

При цьому, працівником позивача ОСОБА_5 у цьому акті власним підписом засвідчено, що грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей, що не належать підприємству на місці проведення розрахунків немає.

Згідно з даними протоколу випробувань вилученого у позивача зразку водно-спиртової суміші, здійсненого виробничою лабораторією ТОВ «Буассон Еліт «Бельведер Груп» (сертифікат визнання вимірювальних можливостей №РЯ 0026/16) вбачається, що фізичні властивості досліджуваної рідини властиві горілці (а.с. 37).

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 25.11.2016 у справі №707/2604/16-п, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 12.01.2017, встановлено, що ФОП ОСОБА_3 здійснювала зберігання з метою реалізації фальсифікованої алкогольної продукції в пластиковій тарі, об'ємом 5 літрів (а.с. 63-64).

Згідно вказаної постанови ОСОБА_3 вину у вчиненні правопорушення визнала, у зв'язку з чим її притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.177-2 КУпАП (виготовлення, придбання або зберігання з метою реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, а так само виготовлення, придбання або зберігання з метою реалізації або використання за призначенням обладнання для виготовлення фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів).

Відповідно до частини четвертої ст.72 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вищевказані обставини зберігання у приміщенні бару-ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою здійснення господарської діяльності позивача в АДРЕСА_1 прозорої рідини у пластикових пляшках ємністю 5 літрів підтверджується також показами допитаних в суді першої інстанції, як свідків, працівника позивача - ОСОБА_5, ревізора, який безпосередньо здійснював перевірку, - ОСОБА_6 та жителя с.Руська Поляна - ОСОБА_8, які були попереджені про кримінальну відповідальність.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем вчинено дії по зберіганню в барі-ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_1» з метою реалізації фальсифікованої алкогольної продукції в пластиковій тарі, об'ємом 5 літрів у кількості 202 шт.

У відповідності до абзацу 21 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: розливу алкогольних напоїв у тару, не передбачену статтею 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості виробленої (реалізованої) продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 85000 гривень.

Згідно абзацу 15 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Доводи апелянта про те, що вищевказана рідина у пляшках по 5 літрів у кількості 202 шт. належить ОСОБА_4 та перебувала у приміщенні бару-ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» на підставі договору зберігання від 26.09.2016 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки санкція наведеної статті передбачає застосування штрафу у т.ч. за зберігання фальсифікованих алкогольних напоїв незалежно від факту набуття на них права власності.

З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення №000364000 та №0000374000 від 02.11.2016 є законними та не підлягають скасуванню.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 07 лютого 2018 року.