Постанова № 72064076, 06.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа: №810/2061/17 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року (прийняту в порядку письмового провадження)

у справі №810/2061/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНТ Україна»

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників позивача Мартиненко О.П., Бугая М.В.

та представника відповідача Борисова І.І.

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНТ Україна» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010371402 від 23.03.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган в акті перевірки дійшов помилкових висновків про порушення товариством строків зарахування валютної виручки за послуги, надані нерезиденту. Зокрема, позивач вказує, що визначаючи початок перебігу строку для зарахування валютної виручки, контролюючий орган виходив з дати виписування акта товариством, а не з дати його підписання обома сторонами відповідного договору, як то передбачено статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 23.03.2017 №0010371402 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «ТНТ Україна» грошового зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» у розмірі 15' 386' 793,90 (п'ятнадцять мільйонів триста вісімдесят шість тисяч сімсот дев'яносто три гривні та дев'яносто копійок). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ТОВ «ТНТ Україна» (ідентифікаційний код 39500321) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260) судовий збір у розмірі 23 0806,52 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення рішення про застосування до позивача штрафних санкцій у вигляді пенсі, оскільки останнім порушено строки розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Позивачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу та додаткові пояснення до відзиву, в яких зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНТ Україна (код ЄДРПОУ 39500321) є юридичною особою та з 21.04.2015 перебуває на обліку в Бориспільському відділенні Броварської ОДПІ Головного управління ДФС України у Київській області.

У період з 22.02.2017 по 28.02.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «ТНТ Україна» з питань, що стали предметом заперечення №600 від 10.01.2017 до акта документальної позапланової невиїзної перевірки №450/10-06-14-03/39500321 від 29.12.2016.

Результати зазначеної перевірки викладені в акті №88/10-36-14-02/39500321 від 28.02.2017 (а.с. 12-42).

Зазначеною перевіркою було встановлено факт порушення ТОВ «ТНТ Україна» статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що полягає у недотриманні визначених законом строків розрахунків в іноземній валюті.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.03.2017 №0010371402, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» у розмірі 15' 588' 188,45 грн. (а.с. 11).

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, прийшов до висновку, що податковим органом частково було невірно визначено граничну дату зарахування валютної виручки на рахунки позивача, у тому в оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 №185/94-ВР передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до частини 4 цієї ж статті, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 04.12.2015 № 863 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» ( чинна у період з 05.12.2015 по 04.03.2016) встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 20 квітня 2015 року між ТОВ «ТНТ Україна» та компанією «TNT Express Worldwide Spain S.L.» було укладено зовнішньоекономічний контракт №SSA-3, у порядку та на умовах якого сторони зобов'язувались надати одна одній послуги з перевезення вантажів, а також послуги, безпосередньо пов'язані з перевезенням (а.с. 156-162).

Пунктом 3.2.2 контракту визначено, що загальна сума доходу постачальника послуг підлягає оплаті протягом 30 днів від дати надання отримувачу послуг оригіналів рахунку та акта приймання послуг, підписаного уповноваженим представником постачальника послуг.

Також, між ТОВ «ТНТ Україна» та компанією «TNT Transport International B.V.» було укладено договір про оплату транспортних послуг від 01.01.2015, на умовах якого сторони зобов'язувались надавати одна одній транспортні послуг у мережі ТНТ (а.с. 139-155).

На виконання умов вказаних договорів позивач надав нерезидентам послуги, про що були складені акти приймання послуг:

1) акт приймання послуг відповідно до угоди про надання спеціальних послуг №SSA-3 від 20.04.2015 на суму 405,76 євро, дата складання - 29.01.2016, дата підписання акта замовником - 27.05.2016 (далі - Акт №1) (а.с. 81-82);

2) акт приймання послуг відповідно до договору про оплату транспортних послуг від 01.01.2015 на суму 1' 898' 628,30 євро, дата складання - 29.01.2016, дата підписання акта замовником - 24.05.2016 (далі - Акт №2) (а.с. 83-84);

3) акт приймання послуг відповідно до договору про оплату транспортних послуг від 01.01.2015 на суму 205' 503,79 євро, дата складання - 26.02.2016, дата підписання акта замовником - 24.05.2016 (далі - Акт №3) (а.с. 85-86);

4) акт приймання послуг відповідно до договору про оплату транспортних послуг від 01.01.2015 на суму 255' 469,18 євро, дата складання - 25.03.2016, дата підписання акта замовником - 24.05.2016 (далі - Акт №4) (а.с. 87-88);

5) акт приймання послуг відповідно до договору про оплату транспортних послуг від 01.01.2015 на суму 249' 575,73 євро, дата складання - 29.04.2016, дата підписання акта замовником - 02.09.2016 (далі - Акт №5) (а.с. 89-90).

Оскільки початок перебігу визначеного у статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строку для зарахування валютної виручки у випадку експорту робіт або послуг пов'язується з датою підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт (послуг), валютна виручка на рахунки позивача повинна була надійти у наступні строки:

- за Актом №1 на суму 405,76 євро (дата підписання 27.05.2016 ) - 25.08.2016;

- за Актом №2 на суму 1' 898' 628,30 євро (дата підписання 24.05.2016) - 22.08.2016;

- за Актом №3 на суму 205' 503,79 євро (дата підписання 24.05.2016) - 22.08.2016;

- за Актом №4 на суму 255' 469,18 євро (дата підписання 24.05.2016) - 22.08.2016;

- за Актом №5 на суму 249' 575,73 євро (дата підписання 02.09.2016) - 01.12.2016.

Визначаючи граничні строки зарахування валютної виручки за вказаними актами приймання послуг контролюючий орган виходив з того, що початком перебігу такого строку є дата складання актів, що зазначена у них.

Проте такі висновки податкового органу є помилковими.

Визначення строку зарахування валютної виручки саме з дати підписання акта про приймання послуг прямо вказують положення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Аналогічний порядок визначення початку перебігу зазначеного строку закріплений також у пункті 2.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою правління НБУ від 24.03.1999 № 136, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631.

Так, вказаним пунктом передбачено, що виручка резидентів [крім інвесторів (представництв іноземних інвесторів на території України) за угодами про розподіл продукції, контроль за своєчасністю розрахунків яких не здійснюється] підлягає зарахуванню на їх рахунки в банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати оформлення МД на продукцію, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Суд також зауважує, що акт приймання послуг є первинним документом у розумінні вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Частиною 2 статті 9 вказаного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже підпис, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, є обов'язковим реквізитом акта про приймання послуг. Відсутність на первинному документі особистого підпису особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, позбавляє такий документ юридичного значення та виключає можливість прийняття такого документу як підставу для здійснення розрахунків за надані послуги.

Таким чином, лише за умови підписання акта обома сторонами правочину із зазначенням дати такий акт набуває статусу документу, що засвідчує виконання робіт, надання послуг і саме з фактом підписання акта чинне законодавство пов'язує початок перебігу строків для зарахування валютної виручки на рахунок резидента.

Беручи до уваги дату складання актів відповідачем було помилково застосовано вимоги чинного законодавства, та невірно обраховано граничні строки зарахування валютної виручки за Актами №№1-5 під час перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розрахунки за поставлені послуги відбувались наступним чином (а.с.110-113):

- за Актом №1 на суму 405,76 євро (гранична дата 25.08.2016) 18.07.2016 було зараховано на рахунок позивача 405,76 євро;

- за Актом №2 на суму 1' 898' 628,30 євро (гранична дата 22.08.2016) 18.07.2016 було зараховано на рахунок позивача 1' 897' 462,32 євро (сума неодержаної виручки - 1165,98 євро);

- за Актом №3 на суму 205' 503,79 євро (гранична дата 22.08.2016) 18.07.2016 було зараховано на рахунок позивача 205366,60 євро (сума неодержаної виручки - 137,19 євро);

- за Актом №4 на суму 255' 469,18 євро (гранична дата 22.08.2016) 18.07.2016 було зараховано на рахунок позивача 255274,80 євро (сума неодержаної виручки 194,38 євро);

- за Актом №5 на суму 249' 575,73 євро (гранична дата 01.12.2016) 18.07.2016 було зараховано на рахунок позивача 249' 422,39 євро (сума неодержаної виручки 194,38 євро).

Судом встановлено, що станом на 22.12.2016 (дату, по яку контролюючий орган проводив перевірку позивача, оформлену актом документальної позапланової перевірки від 29.12.2016 №450/10-06-14-03/39500321) решта валютної виручки за Актами №№2-5 на рахунки позивача не надійшла.

Враховуючи викладене, розмір пені, нарахованої відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є наступний:

- за Актом №2 на суму 1' 898' 628,30 євро (гранична дата 22.08.2016) - 427,00 євро (1165,98х0,3%х122, де 1165,98 - залишок неодержаної виручки, що обліковувався у період з 23.08.2016 по 22.12.2016; 0,3% - ставка пені відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; 122 - кількість днів у періоді з 23.08.2016 по 22.12.2016);

- за Актом №3 на суму 205' 503,79 євро (гранична дата 22.08.2016) - 50,02 євро (137,19х0,3%х122, де 137,19 - залишок неодержаної виручки, що обліковувався у період з 23.08.2016 по 22.12.2016; 0,3% - ставка пені відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; 122 - кількість днів у періоді з 23.08.2016 по 22.12.2016);

- за Актом №4 на суму 255' 469,18 євро (гранична дата 22.08.2016) (гранична дата 22.08.2016) - 70,76 євро (194,38х0,3%х122, де 194,38 - залишок неодержаної виручки, що обліковувався у період з 23.08.2016 по 22.12.2016; 0,3% - ставка пені відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; 122 - кількість днів у періоді з 23.08.2016 по 22.12.2016).

Щодо порушення позивачем строків зарахування валютної виручки за Актом №5, необхідне зазначити наступне.

Постановою Правління Національного Банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 07.06.2016 № 342 у редакції постанови Правління Національного банку України від 28.07.2016 № 361 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» (набрала чинності 29.07.2016), строк розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, передбаченими в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», збільшено з 90 до 120 календарних днів.

Листом від 10.08.2016 №22-0003/67025 Національний банк України роз'яснив, що починаючи з дати набрання чинності постановою № 361 (тобто з 29.07.2016) на випадки незавершення розрахунків за експортними, імпортними операціями поширюватимуться норми того нормативно-правового акта, який скасовує або пом'якшує відповідальність резидентів.

З огляду на зазначене, банки за попередній звітний місяць - липень надають податковим органам зазначену у пункті 5.9 розділу 5 Інструкції інформацію у випадках, коли протягом звітного місяця було встановлено перевищення 120-денного строку розрахунків; не надають податковим органам відповідну інформацію у випадках, коли протягом звітного місяця було встановлено перевищення 90-денного строку розрахунків без перевищення 120-денного строку розрахунків.

Ураховуючи, що станом на 22.12.2016 граничний строк розрахунків за Актом №5 не настав, підстави для нарахування пені у порядку статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» - відсутні.

Оскільки станом на 24.05.2016 офіційний курс гривні до євро становив 28,176221, розмір пені у перерахунку у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України становить 15434,37 грн. (547,78 х 28,176221).

Колегія суддів звертає увагу, що пеню за порушення строків зарахування валютної виручки резидентів контролюючим органом розраховано виходячи з 36 фактів порушення позивачем строків зарахування валютної виручки (а.с. 110-113).

Звертаючись з позовом до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2017 №0010371402, позивач навів обґрунтування щодо неправомірності нарахування пені лише щодо 5 фактів, а саме, щодо акту приймання послуг відповідно до угоди про надання спеціальних послуг №SSA-3 від 20.04.2015 на суму 405,76 євро, дата складання - 29.01.2016, дата підписання акта замовником - 27.05.2016 (Акт №1) (а.с. 81-82) та актів приймання послуг відповідно до договору про оплату транспортних послуг від 01.01.2015 на суму 1' 898' 628,30 євро, дата складання - 29.01.2016, дата підписання акта замовником - 24.05.2016 (Акт №2) (а.с. 83-84); на суму 205' 503,79 євро, дата складання - 26.02.2016, дата підписання акта замовником - 24.05.2016 (Акт №3) (а.с. 85-86); на суму 255' 469,18 євро, дата складання - 25.03.2016, дата підписання акта замовником - 24.05.2016 (Акт №4) (а.с. 87-88); на суму 249' 575,73 євро, дата складання - 29.04.2016, дата підписання акта замовником - 02.09.2016 (далі - Акт №5) (а.с. 89-90).

В судовому засіданні представники позивача підтвердили, що інші факти порушення строків зарахування валютної виручки, описані в акті від 28.02.2017 №88/10-36-14-02/39500321, не є предметом позову.

Таким чином сума яку позивач має сплатити за фактами порушення строків зарахування валютної виручки становить 15434,37 грн.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган невірно визначив граничну дату зарахування валютної виручки на рахунки позивача, у вказаній частині податкове повідомлення-рішення від 28.02.2017 №88/10-36-14-02/39500321 є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про порушення позивачем граничних строків зарахування валютної виручки у розмірі визначеному в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконано.

Нормами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Доводи апелянта, що в актах приймання послуг зазначені дати їх складання не співпадають з датами їх підписання, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та п. 2.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою правління НБУ від 24.03.1999 № 136 початком строку зарахування валютної виручки є час підписання акта приймання послуг або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг.

З огляду на те, що акт приймання послуг повинен бути підписаний обома сторонами договору, та у тих випадках, коли акт не підписується обома сторонами одночасно, то дата підписання останньою стороною є датою підписання такого акту.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ТНТ Україна».

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2018 року.