Постанова № 72063860, 06.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року справа №428/11219/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Ястребової Л.В, суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 грудня 2017 р. у справі № 428/11219/17 (головуючий І інстанції -Баронін Д.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2017 року ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (надалі – відповідач, Управління) про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті, починаючи з липня 2014 року пенсії, визнання протиправним та скасування рішення відповідача про призупинення (припинення) виплати пенсії, зобов’язання відповідача поновити виплату пенсії негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати (а.с. 1-3).

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати з 01 липня 2014 року пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області поставити на пенсійний облік ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, та нарахувати і виплатити їй пенсію за віком з 01 червня 2016 року, а також виплатити їй нараховану пенсію за віком за період з 01 липня 2014 року по 31 травня 2016 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер -11888100205, суму судових витрат в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Звернуто до негайного виконання постанову суду в межах виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць (а.с. 63-68).

Вважаючи, що дане рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою,, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що незважаючи на те, що місцем реєстрації позивача у паспорті є підконтрольна українській владі територія, проте відсутня паперова пенсійна справа, в Управління відсутні правові підстави для постановлення позивача на облік, на виплату пенсії. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає про порушення своїх прав щодо отримання пенсійних виплат з 01 липня 2014 року, хоча до суду остання звернулась 13 жовтня 2017 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого нормами Кодексу адміністративного судочинства. Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до вимог ст. 2,6,104 КАС України, в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені у майбутньому. На переконання апелянта, зобов’язання вчинити певні дії повинне містити чітко визначений період (із зазначенням кінцевої дати), у якій, як вважає позивач, були порушені його права (а.с. 72-73).

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами в межах та доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Позивач, ОСОБА_1, до липня 2014 року перебувала на обліку в УПФУ в Ленінському районі Луганської області, як отримувач пенсії за віком, але з серпня 2014 року виплату пенсії позивачу припинено у зв’язку з початком проведення антитерористичної операції на території м. Луганська.

Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради від 03 листопада 2015 року № НОМЕР_2, позивач була внутрішньо переміщеною особою, яка фактично проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 61054. У довідці також зазначено, що датою її закінчення є 03.05.2016 року (а.с. 19).

В подальшому, у листопаді 2016 року позивач отримала реєстрацію за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр.. КосмонавтівАДРЕСА_1, що підтверджується відповідним записом у її паспорті.

27 грудня 2016 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про взяття її на облік, як отримувача пенсії за віком у звязку з переїздом на постійне місце проживання до м. Сєверодонецька (а.с. 18).

Відповідач, на підставі вищезазначеної заяви позивача, в свою чергу надіслав запит до УПФУ в Московському районі м. Харкова (вих. № 1264/07-20 від 27.12.2016 року). З проханням вислати електронну та макет паперової пенсійної справи (а.с. 20).

На запит позивача № 1264/07-20 від 27.12.2016 року УПФУ в Московському районі м. Харкова надіслано до відповідача ОСОБА_2, з якого видно, що пенсію позивачу виплачено по 31 травня 2016 року. Разом з тим, в атестаті зазначено, що позивачу слід здійснити доплату за період з 01.07.2014 року по 31.05.2016 року у розмірі 26 867 грн 14 коп. (а.с. 21).

Супровідним листом УПФУ в Московському районі м. Харкова від 20.01.2017 року № 1447/30-02-01 підтверджується, що пенсійна справа ОСОБА_1 надіслана відповідачу і отримана ним 05 січня 2017 року, про що свідчить штамп вх. кореспонденції № 1342/20 на відповідному супровідному листі (а.с. 26).

Після отримання від УПФУ в Московському районі м. Харкова пенсійної справи, відповідач, ознайомившись з нею, надіслав позивачу лист, в якому повідомив, що виплата пенсії відбудеться у випадку, якщо нею буде надана письмова відмова УПСЗН із зазначенням причин відмови у взятті на облік в порядку, встановленому Постановою № 509 від 01.10.2014 року при наявності документів, що підтверджують місце проживання (реєстрація в паспорті або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації) у т.ч. органів місцевого самоврядування. Відповідач також зазначив, що позивачу необхідно звернутися до УПСЗН в м. Сєвєродонецьку Луганської області для отримання статусу внутрішньо переміщеної особи або отримання відмови від нього та надати до Управління відповідний документ (а.с. 22).

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV встановлено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Статтею 49 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Зміст цієї норми можна розуміти так, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону № 1058.

В даному випадку, підставою для відмови позивачу у постановленні на облік, як отримувача пенсії за віком та здійснення відповідних пенсійних виплат Управління (апелянт) вказує відсутність паперової пенсійної справи.

При цьому, жодного рішення з цього приводу відповідачем не приймалось, що колегія суддів вважає порушенням вимог чинного законодавства, а саме, ст. 49 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”

Колегія суддів звертає увагу, що у паспорті позивача чітко зазначено, що позивач зареєстрована з листопада 2016 року за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр.. Космонавтів, буд. 25 А кв. 25, тобто на території, яка контролюється українською владою, що, в свою чергу свідчить про те, що позивач правомірно звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про взяття її на облік, як отримувача пенсії за віком, а Управління неправомірно відмило позивачу у здійсненні дій, про які просила позивач, а саме, поставити її на облік та здійснити нарахування та виплату пенсійних виплат

Судова колегія вважає помилковим посилання апелянта на те, що для отримання пенсійних виплат позивачу необхідно звернутися до УПСЗН в м. Сєвєродонецьку Луганської області для отримання статусу внутрішньо переміщеної особи або отримання відмови від нього із зазначенням причин такої відмови в порядку, встановленому Постановою № 509 від 01.10.2014 року, вказуючи, при цьому, що, в даному випадку, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 позивач не повинен подавати до відповідача для постановлення на облік у якості отримувача пенсії за віком та здійснення нарахування та виплату пенсійних виплат., оскільки він не є внутрішньо переміщеною особою та не неї не розповсюджуються вимоги, передбачені Постановою № 509.

Слід також зазначити, що згідно частини 2 статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що для постановлення на пенсійний облік у якості отримувача пенсії за віком позивачу не потрібно надавати Управлінню Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області ані довідку про взяття її на облік як внутрішньо переміщену особу, ані відмову у наданні такої довідки, оскільки такі дії відповідача є протиправними та такими, що порушують право позивача на отримання пенсійних виплат, яке закріплено в Конституції України, яка є основним законом держави та Законах України.

Посилання апелянта про те, що звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає про порушення своїх прав щодо отримання пенсійних виплат з 01 липня 2014 року, хоча до суду остання звернулась 13 жовтня 2017 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого нормами Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України (в редакції чинній на момент звернення позивача з адміністративнимм позовом), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня. коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 10 розділу «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства ( в редакції, що діє з 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що ч. 1 та 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства ( в редакції, що діє з 15.12.2017 року) містить аналогічні вимоги щодо строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосуванню частину першу ч. 1 ст. 122 КАС України.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 06 лютого 2018 року.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області – залишити без задоволення.

Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 грудня 2017 р. у справі № 428/11219/17 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді А.В. Гайдар

ОСОБА_3