Постанова № 72063777, 05.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року справа №433/1634/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

приміщенні суду за адресою: м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Троїцького районного суду Луганської області від 23 листопада 2017 року по адміністративній справі № 433/1634/17 за позовом ОСОБА_2 до Білокуракинського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Білокуракинського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - управління, відповідач), з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання дії Білокуракинського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови у перерахунку пенсії по матеріалам пенсійної справи за 1995 рік, а це згідно довідки від 10.03.1995 року по його заяві від 07.03.2017 року, протиправними, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії згідно довідки, виданої 10.03.1995 року Рубіжанською міською лікарнею, з 07.03.2017 та виплату недоотриманих сум пенсії з 07.03.2017.

Постановою суду першої інстанції від 23 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду позивачем подана апеляційна скарга, в якій позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин у справі, хибність висновків та невмотивованість резолютивної частини, просив скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги судом помилково визначено, що позивач звернувся до УПФУ із заявою в довільній формі. Зауважує на тому, що його пенсійна справа сформована, в якій є розпорядження УПФУ про перерахунок пенсії, яке не оскаржувалося. Позивач лише міняв місце проживання, тому пенсійна справа по його заяві пересилалася за місцем проживання. В останнє було написано заяву про перевід пенсійної справи з УПФУ м. Рубіжне в УПФУ смт Троїцьке. Наголошує на тому, що протягом 3-х місяців відповідач не нараховував йому пенсію по цій пенсійній справі за 1995 рік, тому він 28.08.2017 року позивач звернувся до УПФУ смт Троїцька надати відповідь щодо не призначення пенсії по цій справі згідно розпорядження УПФУ. Вважає, що УПФУ порушено його Конституційне право на пенсію по інвалідності ст.. 46 Конституції України.

Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності п.2 ч. 1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами в межах та доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІ групи (а.с. 6).

З 01.04.2017 року перебуває на обліку в Білокуракинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області.

З 06.03.1995 позивачу призначена пенсія по інвалідності, професійне захворювання ЧАЕС, що підтверджується пенсійним посвідченням № 193060. (а.с. 6).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, виплата пенсії позивачу припинена з 01.01.1996 року у зв’язку з виїздом на постійне проживання до Російської Федерації.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції також встановлено та не є спірним, що з 11.03.2009 позивачу призначено пенсію по інвалідності за нормами статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за його заявою та доданих до неї документів, поданих позивачем як при первинному зверненні за призначенням пенсії, в тому числі паспорту громадянина України.

Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.02.1992 передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. При переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія такого ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.

18.06.2012 листом №2627/01-08 Управлінням соціального захисту населення в м. Рубіжному надіслано на адресу УПФУ в м. Рубіжному листи управління Міністерства праці та соцрозвитку м. Ульянівська та УПФ РФ в Ленінському районні м. Ульянівська. Так згідно листа Державної установи УПФ РФ в Ленінському районні м. Ульянівська від 05.06.2012 №14-1388, від 07.09.2012 №07/2235, від 28.09.2012 №07/2545 та Державної установи УПФ РФ в Ульянівській області позивач з 01.10.1996 проживав в РФ в м. Ульянівську, мав громадянство РФ, отримував пенсію за віком та по інвалідності, а також щомісячну грошову виплату як інвалід Чорнобильської АЄС.

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 10.12.2015 року по справі № 425/3580/15-а були скасовані розпорядження УПФУ в місті Рубіжному Луганської області про призупинення виплати пенсії позивачу та про закриття його пенсійної справи та зобов'язано УПФУ в місті Рубіжному Луганської області розглянути заяву ОСОБА_2 про поновлення виплати його пенсії.

Розпорядженням від 03.08.2016 року позивачу було поновлено виплату пенсії позивачу в місті Рубіжному Луганської області, яка йому була призначена відповідно до його заяви до Пенсійного органу у 2009 році.

Із наданих відповідачем матеріалів пенсійної справи вбачається, що 07.03.2017 ОСОБА_2 звернувся із заявою про переведення його пенсійної справи, позивач з 01.04.2017 перебуває на обліку у відповідача - Білокуракінського об'єднаного УПФУ Луганської області згідно розпорядження №39 від 06.04.2017 та отримує пенсію як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І кат. та інвалідом 2 групи по захворюванню, яке пов'язане з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. -36).

28.08.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою в довільній формі, в якій просив перерахувати його пенсію за архівною пенсійною справою, пенсійні виплати по якій було поновлено УПФУ в місті Рубіжному Луганської області. (а.с. - 45)

На вказане звернення позивача відповідачем було надано відповідь в порядку вимог Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у прийнятті рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В доводах апеляційної скарги, позивач наполягає на тому, що в позові йдеться не про перерахунок пенсії за заявою у довільній формі, а не нарахування пенсії згідно пенсійної справи за 1995 рік, яка була первинно сформована, на що колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано позивачем, що у 2009 році звернувся до УПФУ в Троїцькому районі із заявою про призначенням пенсії по інвалідності, в якій зазначив , що пенсія на інших підставах чи від іншого відомства не призначалася.

З 28.10.2010 року позивач після зміни місця проживання перебував на обліку в Пенсійному фонді України в м. Рубіжному.

Як було зазначено вище, після повідомлення Пенсійного органу Управлінням Пенсійного фонду Російської Федерації в Ленінському районі м. Ульянівськ Ульянівської області про отримання ОСОБА_2 пенсію з 01.01.2005 року, 01.07.2012 року виплата пенсії позивачу була призупинена, а з 01.01.2012 закрито пенсійну справу.

Після скасування розпоряджень УПФУ, позивачу поновлено виплату пенсії, що була призначена з 2009 року, а відтак вимоги позивача про нарахування пенсії за пенсійною справою за 1995 рік є безпідставними.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції по суті прийнято правильно, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Повний текст постанови складений 06 лютого 2018 року.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Постанову Троїцького районного суду Луганської області від 23 листопада 2017 року по справі № 433/1434/17, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя : Л.В. Ястребова

Судді: А.В. Гайдар

ОСОБА_3