Постанова № 72063597, 06.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року справа №428/9368/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ястребової Л.В.,

суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д.,

секретар Терзі Д.А.,

за участі представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 листопада 2017 р. у справі № 428/9368/17 (головуючий І інстанції Журавель Т.С.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2017 року ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернулась до постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (надалі - відповідач, Управління) про скасування рішення відповідача № 1800/2017 від 21.06.2017 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 23.03.2017 року, включивши до наявного стажу стаж в період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року за який добровільно сплачено єдиний внесок у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (а.с. 2-3).

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області №1800/2017 від 21.06.2017 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, пенсію на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст. 13 закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 23.03.2017 року, включивши до наявного стажу, стаж за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року, за який нею добровільно було сплачено єдиний внесок у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_2 суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 640 грн (а.с. 45-46).

Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що зарахування до загального страхового стажу позивачу період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року в Управління немає правових підстав, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 з 19.09.1994 року була зареєстрована, як фізична особа-підприємець, однак з 06.03.2017 року остання припинила підприємницьку діяльність. На переконання апелянта, у період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року позивач не мала права на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, тому як була фізичною особою-підприємцем та повинна була сплачувати страхові внески згідно із законодавством, однак, відповідні страхові внески позивачем сплачені не були. Апелянт вважає, що у позивача відсутній загальний страховий стаж, передбачений п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і Управлінням правомірно прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу. Управління вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_2 суми витрат зі сплати судового збору в розмірі 640 грн, оскільки згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» використання коштів Пенсійного фонду на цілі не передбачені цим Законом забороняється.

Під час апеляційного розгляду представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги. Представник відповідача до суду не прибув.

На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами в межах та доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на виконання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року сплатила 33792 грн., що підтверджується квитанцією № 33 від 01.03.2017 року, звітністю від 10.03.2017 року.

Грошові кошти в сумі 33792 грн., сплачені позивачем, були зараховані УПФУ в м. Сєвєродонецьку в Луганській області про що свідчить індивідуальні відомості про застраховану особу «Форма ОК-5», сформовані відповідачем 13.07.2017 року, копії яких наявні у матеріалах справи.

23.03.2017 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області з заявою про призначення їй пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку №1800/2017 від 21.06.2017 року позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 було відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, а саме до страхового стажу не зараховано період з 01.01.2004 по 31.12.2007, за який позивач сплатила страхові внески за договором про одноразову сплату у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Підставою для відмови зазначено, що позивач у цей період була зареєстрована як фізична особа-підприємець та з 06.03.2017 припинила підприємницьку діяльність, тому в період з 01.01.2004 по 31.12.2007 підлягала загальнообов'язковому державного соціальному страхуванню.

Позивач, вважаючи таке рішення відповідача неправомірним, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами зокрема: обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців; права на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

За змістом пункту 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року і старші після досягнення ними такого віку: 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року.

За приписами статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.

Орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у разі, якщо особа зокрема: підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Отже, саме до компетенції органу доходів і зборів належить перевірку відомостей про можливість укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, позивачем сплачено грошові кошти у належній сумі та відповідно індивідуальних відомостей про застраховану особу «Форма ОК-5» враховані відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що незарахування відповідачем до наявного стажу позивача, стаж за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року, за який нею добровільно було сплачено єдиний внесок у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є протиправним.

Між тим, щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах судова колегія зазначає наступне.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії (переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, колегія суддів дійшла до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.03.2017 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 і прийняти рішення з урахуванням спірного періоду.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції в частині зобов'язання пенсійний орган призначити позивачу пенсію неправильно застосував норми матеріального права, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції в цій частині з зобов'язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.03.2017 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» і прийняти рішення з урахуванням спірного періоду на підставі положень Закону №1778, Порядку № 22-1.

Що стосується доводів апелянта стосовно витрат на оплату судового збору, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем понесені судові витрати у розмірі 640 грн за подання адміністративного позову, то, в даному випадку, судом першої інстанції правомірно стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області судовий збір в розмірі 640 грн. на користь ОСОБА_2

Повний текст постанови складений 07 лютого 2018 року.

Керуючись статтями 139, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області - задовольнити частково.

Скасувати постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 листопада 2017 року в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 23.03.2017 року, включивши до наявного стажу, стаж за період з 01.01.2004 по 31.12.2007 року, за який нею добровільно сплачено єдиний внесок у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

В цій частині прийняти нову постанову.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 23.03.2017 року про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 і прийняти рішення з врахуванням до страхового стажу період з 01.01.2004 по 31.12.2007, за який добровільно сплачено страхові внески у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

В іншій частині постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 листопада 2017 року у справі № 428/9368/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Л.В. Ястребова

Судді А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць