Постанова № 72063585, 06.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року справа №234/17804/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Сухарька М.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 23 листопада 2017 року (повний текст складено 23 листопада 2017 року в м. Краматорську) у справі № 234/17804/17 (суддя в 1 інстанції - Ткачов С.М.) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області (далі - Управління) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії.

До позовної заяви було надано клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору або його відстрочення, як особу, яка через свій майновий стан не має можливості його сплатити, внаслідок неперерахування пенсії відповідачем.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 23 листопада 2017 року у справі № 234/17804/17 позовну заяву було залишено без руху, для надання доказів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, квитанції, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 640 грн., та надання доказів поважності пропуску строку звернення до суду, внаслідок чого, позивачу було надано строк тривалістю 5 (п'ять) днів з дня отримання ухвали для усунення наведених недоліків.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне вимоги апеляційної скарги задовольнити, а ухвалу суду скасувати з наступних підстав.

Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху, зазначив, що позивачем не надано відомостей на підтвердження обставин того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за поданий нею позов у встановленому законом порядку, тобто клопотання не містить обґрунтування та не підтверджене належними доказами. Також позивачем не надано доказів неможливості самостійно надати зазначені документи, крім того, зазначені документи відносяться до інформації про фізичну особу, отримання якої у позивача не має перешкод. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку до суду ним не надано та клопотання про його поновлення позивачем також не заявлено.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини третьої статті 106 КАС України (в редакції, що діяла на час ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення) до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати; у разі необхідності - клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, разом з позовною заявою позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору або його відстрочення, в обґрунтування якого посилається на те, що позивач є пенсіонером, та пенсія для неї є єдиним джерелом доходу, отже, не в змозі сплатити судовий збір, у зв'язку з недостатністю коштів на такі потреби.

Частиною першою статті 88 КАС України (в редакції, що діяла на час ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Приписами ст. 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на час ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення) також встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є вимушеним внутрішнім переселенцем, що підтверджено довідкою від 01.10.2015 №1426/56498 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення.

З адміністративного позову вбачається, що відповідач з березня 2016 року без правових підстав припинив нарахування пенсії. Будь-якої інформації щодо прийняття рішення про припинення пенсії від відповідача, як це вимагає законодавство, не надходило.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, зазначені документи можуть свідчити про скрутний матеріальний стан позивача. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказано, що позивачем не надано доказів, що його майновий стан унеможливлює сплату судового збору. Натомість, з цим колегія суддів апеляційної інстанції погодитися не може. Також колегія суддів бере до уваги, що в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції не зазначено, який саме доказ слід надати позивачу для підтвердження його майнового стану.

Колегія суддів вважає, що на даний час у позивача відсутній дохід, позивач позбавлений можливості сплатити судовий збір в сумі 640,00 грн., що дає підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.

Щодо надання доказів, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.106 КАС України (в редакції, що діяла на час ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення) на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Однак, відповідно до частини четвертої статті 11 КАС України (в редакції, що діяла на час ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення), судом вживаються передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 49 КАС України (в редакції, що діяла на час ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення) сторони мають право надавати докази та брати участь у їх досліджені.

Згідно з ч. 2 ст. 110 КАС України (в редакції, що діяла на час ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення), суд до судового розгляду адміністративної справи вживає заходи для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку. З цією метою суд може: 1) прийняти рішення про витребування документів та інших матеріалів; навести необхідні довідки; провести огляд письмових та речових доказів на місці, якщо їх не можна доставити до суду; призначити експертизу, вирішити питання про необхідність залучення свідків, спеціаліста, перекладача; 2) прийняти рішення про обов'язковість особистої участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні, про залучення третіх осіб до справи; 3) викликати на судовий розгляд адміністративної справи свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів; 4) прийняти рішення про проведення попереднього судового засідання.

Статтею 111 КАС України (в редакції, що діяла на час ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення), суду надано можливість у попередньому судовому засіданні з'ясувати докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Крім того, приписами частини шостої статті 71 КАС України (в редакції, що діяла на час ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення), передбачено, що в разі, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З огляду на приписи вказаних статей, колегія суддів вважає, що не зазначення у позовній заяві позивачем доказів, про які йому відомо і які можуть бути використані судом, не може бути перешкодою для відкриття провадження у справі, оскільки суд не позбавлений права на витребування таких доказів і у разі їх ненадання повинен вирішити справу на основі наявних доказів.

Щодо пропуску строку звернення до суду колегія суддів зазначає.

З матеріалів справи вбачається, що позивачці по справі призначено та виплачується пенсію за віком, яка призначена довічно, що підтверджується пенсійним посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.7).

Відповідно до довідки від 01.10.2015 №1426/56498, ОСОБА_1 є внутрішньо-переміщеною особою, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2

Отже, позивач набув статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою, доказів скасування цієї довідки відповідачем до справи не надано.

Таким чином, з 01.10.2015 будучи зареєстрованою за місцем перебування у м. Краматорську як внутрішньо переміщена особа та перебуваючи на обліку в Управлінні, ОСОБА_1 отримувала пенсійні виплати.

Виплата пенсії позивачці було припинено Управлінням з 01.03.2016.

Однак, будь-які повідомлення позивачу від Управління про підстави призупинення виплат пенсії на адресу позивача не надходили.

Частиною 1 статті 99 КАС України (в редакції, що діяла на час ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не надавав ще оцінки тому факту, що пенсія позивачці призначена довічно і чи були у пенсійного органу в даному спірному випадку законні підстави для припинення її виплати.

В той же час, частиною 1 статті 46 Закону № 1058 зазначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

З врахуванням вказаних норм Закону без обмеження будь-яким строком мають виплачуватися лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

Таким чином, оскільки у цій справі не було об'єктивної можливості встановити та дійти висновку чи є вина відповідача у не нарахуванні чи у невиплаті позивачці з 01.03.2016 сум пенсії, і чи є такі дії органу ПФУ та їх наслідки з урахуванням вимог Закону № 1058-IV вважати проявом порушення відповідачем законодавства про пенсійне забезпечення, суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови в судовому захисті пенсійних прав позивачки та для залишення своєю ухвалою позовної заяви без руху з підстав пропущення встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Отже, вказані підстави в оскаржуваній ухвалі для залишення позову без руху не перешкоджає суду вчинити дії, необхідні для відкриття провадження у справі, та розглянути спір по суті заявленого позову, а виявлений недолік є незначним та може бути усунутий судом шляхом опитування позивача в судовому засіданні, витребування доказів тощо.

Враховуючи викладені норми законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції залишаючи позов без руху не звернув уваги на вказані норми процесуального права та не неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Згідно п.4 ч. 1 ст. 320 КАС України (в редакції, що набрала чинності з 15 грудня 2017 року) за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись статтями 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 23 листопада 2017 року у справі № 234/17804/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Повне судове рішення складено 6 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

М.Г.Сухарьок