Рішення № 72063105, 11.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2018 року м. Київ № 826/12902/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Стеценко А.В., представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача Дучинського ВО., Дорошенка А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

06.10.2017 ОСОБА_4 (ОСОБА_4) звернулася в суд з позовом до Служби безпеки України (СБ України) про визнання протиправним та скасування рішення Фінансово-економічного управління СБ України від 20.07.2017, зобов'язання СБ України здійснити на її користь виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 28000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 20.07.2017 начальником Фінансово-економічного управління СБ України Д.Анікіним їй відмовлено у задоволені заяви, адресованої листом керівництву СБ України 22.06.2017 про виплату одноразової грошової допомоги. Вважає таке рішення протиправним, оскільки останнє порушує її право, як колишнього військовослужбовця СБ України, на отримання допомоги у зв'язку з частковою втратою працездатності у розмірі 25 % без встановлення групи інвалідності, яке пов'язане з проходженням військової служби та яке стало підставою її звільнення з органів СБ України.

Позивач вважає, що право на отримання грошової допомоги у неї виникло з 21.06.2017 - моменту отримання висновку МСЕК серії АГ №0013450 від 21.06.2017. У позові ОСОБА_4 вказує, що її звільнено з лав СБ України 19.05.2017 за діагнозом F 23.1 - гострий психопатичний розлад із симптомами шизофренії, - захворювання, пов'язане із проходження військової служби. Вважає таке захворювання психічною травмою, яка пов'язана з проводження військової служби.

Більше того, вказані обставини надають їй право отримати грошову допомогу у розмірі 28000 грн., як то гарантовано статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та пунктом 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Рішення відповідача про відмову у виплаті вищенаведеної допомоги вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і змусило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2017 у справі відкрито провадження і призначено попереднє засідання.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.102017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2018 закрито підготовче провадження і здійснено розгляд справи по суті.

Так, представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та наданих у справу доказах.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, подавши письмові пояснення, в яких зазначив, що згідно з виданим Центральною військово-лікарською комісією Військово-медичного управління СБ України свідоцтвом про хворобу від 30.03.2017 №637 позивача визнано непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, у зв'язку з чим їй з 30.03.20017 МСЕК встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 25 відсотків, що підтверджено ЦМСЕК 2 від 21.06.2017 серії АГ №0013450.

Прийняте рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є законним та обґрунтованим, що відповідає статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - які не містять правових норм, які б передбачали гарантований державою обов'язок виплати одноразову грошову допомогу у разі встановлення у військовослужбовця захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. У позивача відсутні підстави для отримання такої допомоги в розумінні статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 7 вказаного вище Порядку, а саме поранення (контузії, травми або каліцтва) отриманого під час виконання обов'язків військової служби.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ОСОБА_4 проходила військову службу в СБ України з 15.07.2007 по 19.05.2017.

Згідно витягу з наказу СБ України від 28.04.2017 №493-ОС «По особовому складу» позивача звільнено з військової служби за підпунктом «в» пункту 61, підпунктом «б» пункту 62 (за станом здоров'я - непридатна до військової служби з виключенням з військового обліку), з урахуванням вимог частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у відставку з виключенням її зі списків особового складу, з урахуванням часу на здавання посади, з 19.05.2017.

Згідно з виданим Центральною військово-лікарською комісією Військово-медичного управління СБ України свідоцтвом про хворобу від №637 від 30.03.2017 позивачу встановлено діагноз F 23.1. Дискенезія жовчного міхура по гіпертонічному типу. Еритоматозний гастродуоденіт в фазі ремісії. Варикозна хвороба лівої нижньої кінцівки. СІІ, ХВН 0 СТ. Міопія слабкого ступеня обох очей. Остехондроз шийно-грудного відділу хребта (клінічно) без порушення функції(п.13Свідоцтва про хворобу).

Пунктом 14 даного свідоцтва встановлено, що постановою ЦВЛК, на підставі статей 156, 56г, 54г, 42г, 30, 69г графи IV Розкладу хвороб Положення про медичний огляд у Службі безпеки України, затвердженого наказом Центрального управління СБ України від 17.09.2015 3601/ДСК, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2015 за №1199/27644, ОСОБА_4 визнана непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку з наданням позитивного висновку, що захворювання пов'язано з проходженням військової служби.

З довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серії АГ №0013450 виданої ЦМСЕК 2 м. Київ вбачається, що позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 25 %. Причинами втрати професійної працездатності зазначено, по захворюванню, так, пов'язаному з проходженням в/служби. Датою встановлення страхового випадку зазначено 30.03.2017. Дата огляду 21.06.2017.

З даними документами позивач звернулась до СБ України з вимогою щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У відповідь на звернення ОСОБА_4 Фінансово-економічне управління СБ України листом від 20.07.2017 №21/3/2-Г-6/5 повідомило про відсутність підстав для нарахування та виплати вищенаведеної одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності по захворюванню, пов'язаному з проходженням військової служби відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки у ньому не зазначено підстав для виплати вищенаведеної допомоги у зв'язку із втратою працездатності спричиненої захворюванням, що пов'язане з проходженням військової служби.

Визначаючись стосовно заявлених позовних вимог по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ).

Пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно вимог частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;

3) загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Частиною другою статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до пункту 7 цього Порядку у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який встановлюється медико-соціальними експертними комісіями, у розмірі, що визначається у відсотках від:

70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про службу безпеки України» від 25.03.1992 №2229-XII кадри СБ України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із СБ України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів СБ України затверджується Головою СБ України.

Як встановлено статтею 29 Закону України «Про службу безпеки України», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця СБ України здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, вирішуючи даний спір суд виходить з приписів Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

В свою чергу, вищенаведені норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - свідчать про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає у разі отримання військовослужбовцем поранення у вигляді контузії, травми або каліцтва під час виконання обов'язків військової служби.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу свідоцтвом про хворобу від 30.03.2017 №637 встановлено діагноз F 23.1-Дискенезія жовчного міхура по гіпертонічному типу. Еритоматозний гастродуоденіт в фазі ремісії. Варикозна хвороба лівої нижньої кінцівки. СІІ, ХВН 0 СТ. Міопія слабкого ступеня обох очей. Остехондроз шийно-грудного відділу хребта (клінічно) без порушення функції.

Пунктом 14 даного свідоцтва встановлено, що постановою ЦВЛК, на підставі статей 156, 56г, 54г, 42г, 30, 69г графи IV Розкладу хвороб Положення про медичний огляд у Службі безпеки України, ОСОБА_4 визнана непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку і наданням позитивного висновку, що захворювання пов'язано з проходженням військової служби.

З довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серії АГ №0013450 виданої ЦМСЕК 2 м. Київ вбачається, що позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 25 %. Причинами втрати професійної працездатності зазначено, по захворюванню, так, пов'язаному з проходженням в/служби. Датою встановлення страхового випадку зазначено 30.03.2017. Дата огляду 21.06.2017.

Частинами другою та третьою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України, учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I-II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.

Пунктом 6.10 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України визначено, що медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).

Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.

Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача у справі та доходить висновку, що у позивача втрата працездатності спричинена захворюванням, що пов'язане з проходженням військової служби, а не пораненням у вигляді контузії, травми або каліцтва. При цьому суд бере до уваги постанову ЦВЛК, що викладена у свідоцтві про хворобу №637 від 30.03.2017 та довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серії АГ №0013450 виданої ЦМСЕК 2 м. Київ, у яких причинами втрати професійної працездатності зазначено захворювання, що пов'язане з проходженням військової служби.

Висновки ЦМСЕК 2 не спростовано відповіддю дирекції Науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології, що надана на адвокатський запит адвоката Бухуна Ю.В. у листі від 11.12.2017 №04-15/455, оскільки не є висновок судового експерта чи спеціаліста, а відтак не є належним доказом у справі.

Як наслідок, суд відхиляє доводи позивача, що викладені у письмових поясненнях до позову про наявність підстав для виплати одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що саме внаслідок отриманої психічної травми у позивача виник розлад, що був визначений як гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії(діагноз F23.1).

Отже, враховуючи той факт, що позивач втратила працездатність не внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а внаслідок захворювання, остання не має права на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, з огляду на вищенаведені норми законодавства та за наявності зазначених вище обставин, які знайшли своє підтвердження матеріалами справи, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про відмову ОСОБА_4 у виплаті грошової одноразової допомоги, відтак, підстави для її виплати, з мотивів, наведених у позові, - відсутні.

Враховуючи, відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави й для відшкодування судового збору стороні позивача, а оскільки й відповідачем доказів понесення ним судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не надано, такі витрати, компенсації не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 (02166, АДРЕСА_1) до Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33, код ЄДРПОУ 00034074) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак