Рішення № 72062563, 30.01.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 р. № 814/2372/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О.М.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг , вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03680 до відповідача:Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", вул. Дружби Народів, 8, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 про:стягнення штрафу в сумі 272 000 грн.,

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі – Комісія або позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимогу про стягнення з Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (надалі – Підприємство або відповідач) 272 000 грн. в дохід Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції»).

В обґрунтування позовних вимог Комісія вказала, що відповідач не пізніше 02.02.2017 мав сплатити штраф в сумі 136 000 грн. За несвоєчасну сплату штрафу, на підставі статті 22 Закону України від 22.09.2016 № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (надалі – Закон № 1540), Комісія нарахувала пеню в сумі 136 000 грн.

У запереченнях проти адміністративного позову (арк. спр. 65-67) Підприємство вказало на незаконність застосування позивачем адміністративно-господарських санкцій. У відзиві на пояснення позивача (арк. спр. 117) Підприємство вказало також на недотримання Комісією статті 250 Господарського кодексу України та на те, що в період, за який Комісія нарахувала пеню, діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В судовому засіданні представник Комісії вимоги адміністративного позову підтримала, представники Відповідача просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Постановою від 15.12.2016 № 2253 «Про накладення штрафу на КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ ОСОБА_4 ГОСПОДАРСТВО» за порушення Ліцензійних умов з транспортування та Ліцензійних умов з постачання теплової енергії» (надалі – Постанова № 2253, арк. спр. 15-18), з посиланням на статті 19, 22 Закону № 1540, статтю 17 Закону України від 20.04.2000 № 1682-ІІІ «Про природні монополії» (надалі – Закон № 1682), наклала на Підприємство штраф у розмірі 85 000 грн.

Постановою від 15.12.2016 № 2254 «Про накладення штрафу на КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ ОСОБА_4 ГОСПОДАРСТВО» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення» (надалі – Постанова № 2254, арк. спр. 19-23), з посиланням на статті 19, 22 Закону № 1540, статтю 17 Закону № 1682, наклала на Підприємство штраф у розмірі 51 000 грн.

Статтею 17 Закону № 1682 встановлений порядок накладання штрафів на суб’єктів природних монополій.

Відповідно до статті 22 Закону № 1540, суб’єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України «Про електроенергетику», «Про природні монополії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про засади функціонування ринку електричної енергії України», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах.

За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Комісія може застосовувати санкції у вигляді зокрема накладення штрафу.

У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Комісія розглядає питання відповідальності суб’єкта господарювання на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб’єкта господарювання санкцій. При застосуванні санкцій Комісія має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

Комісія застосовує штрафні санкції до суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про електроенергетику», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання».

Суб’єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов’язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п’ятою статті 13 цього Закону. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Комісії. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України. У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Комісії, крім випадків, встановлених частиною п’ятою статті 13 цього Закону.

Відповідач отримав Постанови № 2253 та № 2254 03.01.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. спр. 24). Відповідно, останній день 30-денного строку для сплати штрафу – 02.02.2017.

Підприємство суму штрафу (136 000 грн.) не сплатило, що і стало підставою для звернення Комісії до суду з відповідним позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Твердження Підприємства про відсутність у Комісії права звернення з відповідним позовом суд визнав безпідставними, оскільки таке право надано позивачу, як вказано вище, статтею 22 Закону № 1540.

Доводам відповідача про відсутність у Комісії повноважень на здійснення перевірки відповідача за 2014-2015 роки; про порушення Комісією процедури прийняття рішень про накладення штрафу; про недотримання позивачем вимог статті 250 Господарського кодексу України (строки застосування адміністративно-господарських санкцій), суд оцінку не дав, оскільки предметом доказування у цій справі є факт несплати відповідачем суми накладеного позивачем штрафу, а не законність та обґрунтованість рішення суб’єкта владних повноважень.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню.

В зв’язку з несплатою відповідачем штрафу позивач нарахував пеню за період з 03.02.2017 по 10.07.2017 в сумі 136 000 грн. (85 000 грн. – за Постановою № 2253, 51 000 грн. – за Постановою № 2254).

Ухвалою від 31.01.2017 господарський суд Миколаївської області порушив провадження у справі № 915/1327/16 про банкрутство Підприємства (арк. спр. 34-39).

Постановою від 05.09.2017 Вищий господарський суд України скасував ухвалу господарського суду Миколаївської області від 31.01.2017 і припинив провадження у справі про банкрутство (арк. спр. 52-54).

Відповідно до частини другої статті 19 Закону України від 14.05.1992 № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі – Закон № 2343), одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Як вказано у частині третій статті 19 Закону № 2343, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Відповідно до частини сьомої статті 19 Закону № 2343, дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, в період, за який позивач нарахував пеню, діяв мораторій, в зв’язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Доводи позивача про те, що на нарахування пені мораторій не діяв, суд визнав помилковими. Так, згідно з частиною п’ятою статті 19 Закону № 2343, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється зокрема на вимоги поточних кредиторів. Відповідно до визначення, що міститься у статті 1 Закону № 2343, поточні кредитори – кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі. Вимоги є Комісії виникли до 31.01.2017, а саме – 03.01.2017, в день отримання відповідачем постанов.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір, що був сплачений позивачем, не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 241-246, 250, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 39369133) до Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (вул. Дружби Народів, 8, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000, ідентифікаційний код 31948866) задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (вул. Дружби Народів, 8, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000, ідентифікаційний код 31948866) 136 000 грн. (сто тридцять шість тисяч гривень) штрафу, що був накладений постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.12.2016 № 2253 та № 2254 в дохід Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції»).

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 136 000 (сто тридцять шість тисяч гривень) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна

Дата підписання та оформлення

рішення суддею 07 лютого 2018 року