Ухвала суду № 72062433, 06.02.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (0322)-61-58-10 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

06 лютого 2018 року Справа № 813/2518/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянув у порядку письмового провадження заяву позивача про винесення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, а саме: визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2, що полягає у невключенні даних про рахунок 26207506445701 до переліку рахунків, за якими вкладник – ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по договору банківського вкладу/депозиту/ за договорами 980-034-0002334498 від 05.05.2016 р. з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та 980-034-000041693 від 29.01.2015 р. з ПАТ «Банк Михайлівський» на суму 146390,56 грн.; зобов’язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» включити дані про рахунок 26207506445701 на ім’я ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по договорах банківського вкладу 980-034-0002334498 від 05.05.2016 р. та від 29.01.2015 р. 980-034-000041693 на суму 146390,56 грн.; стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” ( м. Київ, пров. Рильський, буд. 10-12/3, ЄДРПОУ 38619024), судовий збір, в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Через канцелярію суду за вхідним №2712 від 01.02.2018 року надійшла заява позивача про винесення додаткової постанови про розподіл судових витрат на правову допомогу в сумі 2800,00 грн.

Враховуючи те, що заявником надані всі докази, що підтверджують його позицію, а потреба щодо виклику та заслуховування свідка чи експерта відсутня, суд вважає, що перешкод для розгляду справи у письмовому провадженні немає.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

03.10.2017 р. Верховною Радою України прийнято Закон України №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15.12.2017 р.

Частиною 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 р.) визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Згідно ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що повязані із прибуттям до суду; 3) повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) повязані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) повязані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

З аналізу вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що якщо судом не вирішено питання про судові витрати суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення. При задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Так, при прийнятті 14.12.2017 р. постанови в адміністративній справі №813/2518/17, судом не вирішено питання розподілу судових витрат понесених позивачем на правову допомогу.

З матеріалів справи встановлено, що під час розгляду справи представником позивача додано до матеріалів справи розрахунок розміру витрат за надану правову допомогу в сумі 2800,00 грн.

Право на правову допомогу гарантовано ст. ст. 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16.11.2000 р. № 13-рп/2000; Рішення від 30.09.2009 р. №23-рп/2009; Рішення від 11.07.2013 р. № 6-рп/2013).

Згідно із ст. 134 КАС України витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат субєкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону №5076-VI до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №5076-VI документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Судом встановлено, що між адвокатом ОСОБА_3, та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги від 06.09.2017 р.

Повноваження адвоката на надання правової допомоги також підтверджені ордером Серія ЛВ №001631 від 06.09.2017 р.

Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених схвалених Національною асоціацією адвокатів України 09.06.2017 р. (далі - Правила адвокатської етики), формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону № 5076-VI порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що згідно актів прийому-передачі наданих послуг та квитанцій №99від 17.05.2017 року, 128 від 28.07.2017 року, 142 від 09.08.2017 року,201 від 17.11.2017 року адвокатом ОСОБА_3І отримано від ОСОБА_1 гонорар у розмірі 2800,00 грн.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 242-246, 252 КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

1. Заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення задовольнити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правову допомогу на суму 2800 (дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складання через суд першої інстанції до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Грень Н.М.