Постанова № 72061401, 06.02.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 729/861/17 Провадження № 22-ц/795/154/2018 Головуючий у I інстанції - Кузюра В. О. Доповідач - Онищенко О. І.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Вінгаль В.М., Кузюри Л.В.

при секретарі: Бивалькевич Т.В.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля»

Відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Особи, які подали апеляційну скаргу: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

На рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2017 року (суддя Кузюра В.О.), ухвалене о 14 год. 50 хв. у місті Бобровиця, повний текст рішення складено 13 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ТОВ «Земля і Воля» звернулося до суду з позовом, в якому просило виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. з квартири АДРЕСА_1, зняти відповідачів з реєстрації за вказаною адресою. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 28 липня 2005 року між ТОВ «Земля і Воля» і ОСОБА_2 укладено договір найму квартири АДРЕСА_1, строк дії якого за умовами договору закінчився 28 липня 2010 року. Відповідачі не скористалися своїм переважним правом на укладення договору найму житла на новий строк. Позивач на даний час заперечує щодо підписання нового договору, оскільки відповідач ОСОБА_2 не є працівником товариства і у товариства виникла необхідність використання житла для власних потреб. На адресу відповідачів позивачем було направлено лист-повідомлення про звільнення квартири в тримісячний строк, але до цього часу відповідачі проживають в квартирі і добровільно її не звільняють, а тому товариство і вимушене звернутись з даним позовом до суду.

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено; виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1, що належить ТОВ Земля і Воля» на праві власності і знято їх з реєстрації за вказаною адресою; стягнуто з відповідачів судовий збір в сумі 3368 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять зазначене рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом невірно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок невірної оцінки доказів. Відповідачі вказують, що визначення судом строку позовної давності не з часу закінчення строку договору оренди житла, а з часу отримання відповідачами листа про необхідність звільнення житла, нічим не вмотивоване та не має посилання на Закон чи інший нормативно-правовий акт, яким передбачено визначення строку позовної давності зазначеним способом. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 посилаються, що положення ст.345 ЦК України про приватизацію державного та комунального майна, а також Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до правовідносин, що склались між орендодавцем і наймачем спірної квартири не можуть бути застосовані з огляду на те, що ТОВ «Земля і Воля» є приватним товариством. Крім того, за доводами відповідачів, суд помилково не взяв до уваги, що свої відносини про надання наймодавцем, як власником, права наймачу на безоплатну передачу йому квартири сторони врегулювали відповідно до положення ст.8 ЦК України договором найму квартири, при цьому за згодою сторін таке право на безоплатну передачу квартири визначили як «приватизація».

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Земля і Воля» просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач вказує, що реалізація переважного права наймача на укладення договору на новий строк пов'язана з обов'язком наймача письмово повідомити наймодавця до спливу строку договору найму, однак відповідач жодного разу відповідних повідомлень позивачеві не надавав. Позивач вважає необгрунтованими доводи відповідачів щодо невірного визначення судом спливу строку позовної давності, враховуючи, що товариство реалізувало свою волю щодо належного йому майна саме 01.12.2016 року - дати отримання відповідачами листа про необхідність звільнення житла. ТОВ «Земля і Воля» посилається, що суд першої інстанції при прийнятті рішення вірно витлумачив положення договору та законодавства щодо приватизації та передачі у власність майна, що перебуває у приватній власності.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про нікчемність укладеного між сторонами договору в частині, що передбачає приватизацію, оскільки жодним нормативним актом України не передбачена приватизація житла, що належить приватним підприємствам, організаціям, товариствам. Договором оренди укладеним між товариством та ОСОБА_2 не визначено строк його дії, а тому відповідно до ст. 821 ЦК України він є укладеним на строк 5 років. Крім того, умовами вказаного договору передбачено переукладення дороговору оренди від 28 липня 2005 року строком на один рік, тобто йдеться про продовження дії договору на короткий строк, а тому наймач в силу положень ч.2 ст. 821 ЦК України втратив право на укладення договору на новий строк. Строк дії договору закінчився в липні 2011 року.Також судом встановлено, що строк позовної давності повинен рахуватися з часу отримання відповідачами листа про необхідність звільнення житла, а не з часу закінчення строку договору оренди.

Такі висновки грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.

По справі встановлено, що ТОВ «Земля і Воля» є власником будинку АДРЕСА_1 (а.с.5-6).

28 липня 2005 року між ТОВ «Земля і Воля» (наймодавець) і ОСОБА_2 (наймач) було укладено договір найму квартири, згідно якого наймодавець передає в тимчасове користування (найм) квартиру з двох кімнат №1 за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності наймодавцю, загальною площею 61,2 кв.м (а.с.7).

ОСОБА_2 вселився у вказану квартиру разом зі своєю сім'єю - дружиною ОСОБА_3 і дітьми ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Згідно наказу №124 від 13 вересня 2016 року внесено зміни до штатного розпису ТОВ «Земля і Воля» з 13 листопада 2016 року, скорочено чотири штатні одиниці, зокрема ОСОБА_2 (а.с.8).

01 грудня 2016 року ТОВ «Земля і Воля» на адресу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було направлено листи-повідомлення з вимогою про звільнення квартири і повернення її власнику шляхом виселення у тримісячний строк з дня отримання вимоги (а.с.9-10). Зазначені листи були отримані відповідачами 08 грудня 2016 року (а.с.17-18), проте вимоги позивача відповідачі не виконали.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном - ст.391 ЦК України.

Статтею 383 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Скориставшись наданим правом на розпорядження своїм майном, ТОВ «Земля і Воля» надало у найм належну йому на праві власності квартиру своєму працівнику ОСОБА_2 для проживання разом з сім'єю, уклавши з ним 28 липня 2005 року договір найму квартири.

Згідно ст.810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Відповідно до ст.ст.821, 822 ЦК України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років. У разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк.

Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача. А наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на таких самих умовах і на такий самий строк.

Умовами договору найму квартири від 28 липня 2005 року, а саме п.п.2.1.1., 2.1.2., встановлено, що строк дії договору встановлюється сторонами з моменту його підписання. Якщо наймач продовжує користуватись предметом цього договору після закінчення його терміну, то за відсутності письмового заперечення наймодавця протягом одного місяця, договір вважається продовженим на один рік.

Оскільки в договорі не встановлено строк його дії, то за відсутності заперечень наймодавця після закінчення п'ятирічного строку (28 липня 2010 року) договір вважався продовженим на один рік, тобто до 28 липня 2011 року.

Також, наймач ОСОБА_2 та члени його сім»ї не звільнили житлову квартиру в АДРЕСА_1 і після 28 липня 2011 року, а її власник ТОВ «Земля і Воля» не заперечував проти проживання в квартирі відповідачів, договір оренди житла відповідно до норми ст.822 ЦК України є продовженим та діє на тих же умовах що були обумовлені договором найму від 28 липня 2005 року.

У ТОВ «Земля і Воля» виникла необхідність використання житла для власних потреб, тому 01 грудня 2016 року воно звернулося до відповідачів з вимогою звільнити до 07 березня 2017 року квартиру шляхом виселення.

Колегія суддів апеляційного погоджується з висновком суду першої інстанції щодо початку перебігу строку позовної давності з дати отримання відповідачами листа наймодавця з вимогою виселення - 08 грудня 2017 року.

Так, відповідно до ст.256, ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Власник, скориставшись своїм правом розпорядження своєю власністю, завчасно повідомив наймачів про необхідність використання власності для власних потреб і надав їм строк для виселення. Враховуючи, що відповідачі не скористались своїм переважним правом на укладення договору найму на новий строк і не звільнили займане ними житло у строк, наданий наймодавцем, саме з часу, встановленого у вимозі, надісланій відповідачам, і розпочався перебіг строку позовної давності на звернення ТОВ «Земля і Воля» до відповідачів з позовом про їх виселення і зняття з реєстрації. Таким чином, звернувшись до суду з позовом у серпні 2017 року, позивач не пропустив строк позовної давності.

Посилання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо визначення строку позовної давності з часу закінчення строку договору оренди житла грунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи відповідачів, що під приватизацією сторони договору мали на увазі право на отримання наймачем спірної квартири у власність, а не приватизацію державного чи комунального майна, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки жодними доказами не підтверджені. Крім того, в даній справі питання тлумачення умов договору не було предметом спору.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 7 лютого 2018 року.

Головуючий:Судді: