Постанова № 72059216, 06.02.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/8033/17Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.М. Провадження № 22-ц/789/49/18 Доповідач - Міщій О.Я.Категорія - 59

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 року м. Тернопіль

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Міщія О.Я.

суддів - Хома М. В., Костів О. З.,

секретар с/з - Шмигельська  І.З.

розглянувши в м. Тернополі цивільну справу№607/8033/17 за апеляційною скаргою ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31 жовтня 2018 року , ухваленого в м. Тернополі суддею Тернопільського міськрайонного суду Сташків Н.М., за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про стягнення коштів, за зустрічним позовом ТОВ» Лізингова компанія «Еталон» до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним,-

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд із вказаним позовом,посилаючись на те,що 22 квітня 2017 року він та відповідач підписали договір фінансового лізингу та додатки до нього, відповідно до якого фінансова компанія взяла на себе зобов'язання придбати предмет лізингу-трактор МТЗ 622, 2016 року випуску, вартістю 180000 грн. та передати йому предмет лізингу в користування на строк та на умовах, передбачених цим договором.

22 квітня 2017 року він сплатив комісійний платіж у розмірі 10% вартості предмета лізингу, тобто 18000 грн., який у договорі названо авансовим платежем. Однак,предмет лізингу - трактор МТЗ 622 йому доставлений не був, тому 04 травня 2017 року він звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору, в чому йому було відмовлено.

Посилаючись на те, що договір лізингу згідно закону підлягає нотаріальному посвідченню,однак був укладений в простій письмовій формі, позивач вказав, що договір від 22 квітня 2017 року згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України є нікчемним правочином,який не створює для сторін ніяких юридичних наслідків, а сплачені кошти за договором повинні бути йому повернуті. Тому просив позов задовольнити,стягнути з відповідача 18000 грн. комісійного платежу.

Відповідач пред'явив зустрічний позов про визнання дійсним договору фінансового лізингу від 22 квітня 2017 року,посилаючись на те,що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, відбулось часткове його виконання, але ОСОБА_2 ухиляється від нотаріального посвідчення договору,про що зазначив у заяві від 22.04. 2017 року.

В суді першої інстанції позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили відмовити у задоволенні зустрічного позову. Вказали, що позивач не ухилявся від нотаріального посвідчення договору,йому не пропонували йти до нотаріуса. Представник лізингової компанії при укладенні договору надав готові бланки для заповнення,однак пропозиції щодо нотаріального посвідчення договору не висловлював.

Представник лізингової компанії направив до суду заперечення на позов ОСОБА_2, у якому просив відмовити у його задоволенні, зустрічний позов просив задовольнити, справу розглянути без участі представника ТОВ»Лізингова компанія»Еталон».

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 31 жовтня 2017 року позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю »Лізингова компанія» Еталон» про стягнення коштів задоволено,стягнуто з ТОВ в користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 18000 грн. Стягнуто з ТОВ» Лізингова компанія «Еталон» в користь ОСОБА_2 640 грн. судових витрат. В задоволенні зустрічного позову про визнання дійсним договору-відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія »Еталон» просить рішення суду скасувати,ухвалити нове рішення,яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, зустрічний позов задовольнити,посилаючись на те,що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Представник вказав, що у зв'язку з відмовою ОСОБА_2 посвідчити в нотаріальному порядку договір фінансового лізингу товариство втратило можливість нотаріально посвідчити договір від 22.04.2017 року, тому висновок суду про те,що позивач не ухилявся від нотаріального посвідчення договору не відповідає обставинам справи.

Сторони не з'явилися в судове засідання, хоч були належно повідомлені про його час та місце, тому колегія суддів ухвалила розглянути апеляційну скаргу без участі сторін.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 9 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України Закон № 2147- від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що підписаний сторонами договір фінансового лізингу від 22.04 2017 року є нікчемним правочином,оскільки не був нотаріально посвідчений. У зв'язку з цим ,суд задовольнив позов ОСОБА_2,стягнувши з ТОВ «Лізингова компанія « Еталон» 18000 грн. переданих на виконання умов нікчемного правочину.

З таким висновком слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Судом установлено,що 22 квітня 2017 року між ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_2 укладено договір фінансового лізингу №005046 з додатками, за умовами якого товариство зобов'язалось придбати у свою власність предмет лізингу-трактор МТЗ 622, вартістю 180000грн. та передати предмет лізингу в користування ОСОБА_2 на строк та на умовах,передбачених цим договором, а ОСОБА_2 зобов'язується сплачувати за договором періодичні лізингові платежі згідно з графіком, що є додатком №1 до договору, в сумі 7500 грн. щомісяця. Договором передбачено, що ОСОБА_2 має право отримати у власність предмет лізингу за умови повної оплати за трактор та внесення інших платежів.

Разом з підписанням договору лізингу, ОСОБА_2 також підписав заяву, в якій зазначив,що він відмовляється від нотаріального посвідчення договору лізингу та наполягає на його укладенні в простій письмовій формі відповідно до ст.. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг».

З матеріалів справи видно,що 22 квітня 2017 року ОСОБА_2 сплатив ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» грошові кошти в розмірі 12000 грн. та 6000грн. за договором № 005046. Листом №2620 від 30травня 2017 року ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" відмовило у задоволенні заяви ОСОБА_2 про повернення коштів, сплачених за договором фінансового лізингу.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обовязків, настання яких бажали сторони, й визнання такого договору недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України. Положення статті 216 ЦК України застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Враховуючи вказані вимоги закону, а також те, що сторони при укладенні договору фінансового лізингу не дотримались вимог закону про його нотаріальне посвідчення ,суд прийшов до правильного висновку про те, що вказаний договір є нікчемним.

Відповідно ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Оскільки ОСОБА_2 сплатив згідно договору фінансового лізингу, який є нікчемним правочином,18000 грн., суд підставно стягнув з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» вказану суму, задовольнивши позов.

Колегія суддів перевірила доводи ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» про те, що ОСОБА_2 ухилився від нотаріального укладення договору фінансового лізингу,однак вважає вказані доводи безпідставними.

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України , якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як пояснив ОСОБА_2, він дійсно підписав запропоновану менеджером ТОВ « Лізингова компанія «Еталон» заяву , у якій відмовився від нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу, та просив укласти договір у простій письмовій формі. Разом з тим, ОСОБА_2 вказав, що не ухилявся від нотаріального посвідчення договору, оскільки лізингова компанія сама запропонувала йому підписати заздалегідь підготовлену заяву від 22 квітня 2017 року про відмову від нотаріального посвідчення договору, яка виконана на бланку товариства. Також ТОВ « Лізингова компанія «Еталон» не пропонувало йому нотаріально оформити вказаний договір, а та й сама компанія не висловлювала наміру оформити договір у нотаріуса.

Як роз'яснено в п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 6 листопада 2009 року « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» ,з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Враховуючи те,що ч. 1 ст.209, ст.799 ЦК України встановлено обов'язкову вимогу щодо нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу транспортного засобу, а також взявши до уваги обставини написання ОСОБА_2 заяви про відмову від укладення договору фінансового лізингу, колегія суддів вважає, що у справі відсутні докази ухилення позивача від нотаріального посвідчення правочину.

При таких обставинах суд обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову про визнання дійсним договору фінансового лізингу.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення та скасування рішення суду, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст.374,375,381,382 ЦПК України,колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон»- відхилити, рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31 жовтня 2017 року-залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.02.2018 р.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Я. Міщій