Ухвала суду № 72056768, 06.02.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/207/18 Справа № 691/1070/17 Категорія: ч. 1 ст. 121 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3Єльцова В. О., ОСОБА_4Биби Ю. В.

секретаря судового засідання Єгорової С. А.

з участю прокурора Пашковської Ю. П.

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою начальника Городищенського відділу Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_7 на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 24 листопада 2017 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (Соціалістична), 20, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, не одруженого, не працює, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трирічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

На підставі ст. 76 КК України покладено обов’язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою вирішено скасувати та негайно звільнити його з-під варти. До вступу вироку в законну силу запобіжний захід вирішено не обирати.

Вирішено долю речових доказів,

в с т а н о в и л а :

Згідно з вироком ОСОБА_5 03.07.2017 року, близько 23.55 години, перебуваючи на подвір’ї домоволодіння, що розташоване по вул. ОСОБА_7 (Соціалістична), 20, смт. Вільшана, Городищенського району, Черкаської області, в ході раптово виниклих неприязних відносин, умисно, з метою протиправного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій особі, наніс один удар ножем в область черевної порожнини ОСОБА_8, від чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді проникаючого в черевну порожнину колото-різаного поранення передньої черевної стінки з ушкодженням кишечнику, сальника та лівої загальної клубової артерії, які супроводжувалися внутрішньочеревною кровотечею і геморагічним шоком, які відповідно до висновку експерта № 05-11-01/188 від 04.08.2017 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 24.11.2017 р. та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Не оспорюючи встановлених судом обставин вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину, кваліфікацію його дій та доведеність вини, прокурор вважає, що оскаржуваний вирок є незаконним та необґрунтованим, у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто не відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України та п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України віл 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Вказує, що суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому, в основу такого рішення поклав пом'якшуючі обставини та дані про особу обвинуваченого, не врахувавши таку обтяжуючу обставину як вчинення тяжкого злочину в стані алкогольного сп'яніння, адже обвинувачений сам зауважив, що безпосередньо перед вчиненням кримінального правопорушення вживав спиртні напої разом з співмешканкою та потерпілим.

Також судом не в повній мірі враховано той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 після вчинення кримінального правопорушення не надав допомоги потерпілому, якому спричинив тяжкі тілесні ушкодження, а після вчиненого пішов до будинку.

У судовому засіданні прокурор підтримала частково подану апеляційну скаргу з мотивів, які в ній наведені, та просив її задовольнити, вказавши, що не підтримує апеляційні вимоги щодо визнання стану алкогольного сп’яніння у обвинуваченого у якості обставини, яка обтяжує покарання, адже у матеріалах провадження немає належного документального підтвердження цього стану.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили її відхилити. Обвинувачений у судовому засіданні пояснив, що у вчиненому щиро кається.

Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з’явився, не повідомивши суд причину неявки, хоча був завчасно та належним чином повідомлений про дату та час судового засідання. У своїй заяві, адресованій суду першої інстанції, він указував, що не має претензій до обвинуваченого, просить слухати провадження без нього, щодо покарання покладається на розсуд суду (а.с. 66).

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, обвинуваченого, захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів враховує, що вони стосуються лише аспектів м’якості призначеного судом покарання з мотивів недостатнього врахування судом першої інстанції характеру вчиненого злочину, особи обвинуваченого та окремої обставини, яка обтяжує покарання. Обставини вчиненого (крім аспектів наявності стану алкогольного сп’яніння у обвинуваченого та ненадання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину), кваліфікація діяння, винуватість ОСОБА_5 сторонами провадження не оскаржуються.

Колегія суддів вбачає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано визнав ОСОБА_5 винним за ч. 1 ст. 121 КК України, вірно кваліфікував його дії і призначив покарання, яке за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано врахував щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, як обставини, що пом'якшують покарання, та відсутність обтяжуючих покарання обставин. Це об’єктивно підтверджується показами обвинуваченого в ході судового провадження в суді першої та апеляційної інстанції про повне визнання вини та щире каяття. Суд також обґрунтовано врахував, що ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності притягується вперше.

Стосовно обґрунтованості застосування судом першої інстанції до обвинуваченого положень ст. ст. 75 і 76 КК України колегія суддів вважає наступне.

Колегія суддів вбачає, що суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, вірно врахував, що ОСОБА_5 раніше не судимий, вину у скоєному визнав, щиро кається, активно сприяв розкриттю злочину, його позитивну характеристику з місця проживання та поведінку самого потерпілого, яка, на думку місцевого суду, в певній мірі, спровокувала негативні наслідки. Також колегія суддів в цьому конкретному випадку вбачає необхідним враховувати позицію потерпілого ОСОБА_8 щодо відсутності претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого, яку він виклав в своїй заяві від 24.11.2017 р. (а.с. 66).

Враховуючи зазначене, колегія суддів вбачає, що в даному випадку, порівнюючи наявні обставини, які пом’якшують покарання, та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також враховуючи інші аспекти провадження, застосування до обвинуваченого реального покарання у виді позбавлення волі не виглядає необхідним.

Стосовно не врахування судом першої інстанції такої обставини, яка обтяжує покарання, як вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, колегія суддів вважає наступне.

Колегія суддів вбачає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні документальні докази, які б підтверджували наявність такого стану, враховуючи, що відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.07.2017 р. ОСОБА_5 в присутності адвоката ОСОБА_6 відмовився від медичного освідчення, у зв’язку з відсутністю постанови прокурора (а.с. 67). Тому суд апеляційної інстанції не має підстав, на ґрунті яких він міг би встановити наявним у ОСОБА_5 під час вчинення указаного вище злочину стану алкогольного сп’яніння й постановити на цій підставі новий вирок. Клопотання про допит обвинуваченого в ході апеляційного розгляду прокурор не заявляв.

Твердження апелянта щодо неврахування судом обставини щодо ненадання обвинуваченим допомоги потерпілому після вчинення злочину, колегія суддів відхиляє, враховуючи, що ця обставина не свідчить про факт, який характеризує підвищений ступінь суспільної небезпеки особи винного та вчиненого ним злочину, тобто не може бути врахована судом як обставина, що обтяжує покарання. При цьому колегія суддів враховує, що закон про кримінальну відповідальність встановлює вичерпний перелік обставин, які обтяжують покарання. Тому колегія суддів не вправі визнавати такою, що обтяжує покарання, зазначену обставину.

На підставі викладеного, керуючись ст. 405, 407, 409, КПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 24 листопада 2017 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :