Ухвала суду № 72054427, 06.02.2018, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 532/308/15-к

Провадження № 1-кп/545/94/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 року. Колегія суддів Полтавського районного суду Полтавської області у складі : головуючого судді - Гальченко О.О.,

суддів - Потетія А.Г., Стрюк Л.І.,

при секретарі - Новак Ю.М.,

з участю прокурора - Москаленка Д.В.,

захисників : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.377, ч.3 ст.27, п.п. 6,11,12 ч.2 ст.115 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Прокурор, який бере участь у провадженні – ОСОБА_6 в ході продовження підготовчого судового засідання 05.02.2018 року з метою економії і оптимізації робочого часу суду та задоволення прагнення всіх підсудних щодо скорішого розгляду провадження оголосив та підтримав надане суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому гр. ОСОБА_5 ( а. с. 178 – 180 т. 45 ), посилаючись на те, що ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ст.177 КПК України констатовані в ухвалі колегії суддів Полтавського райсуду від 12.12.2017 року, не зникли, не зменшилися і продовжують існувати на даний час, а саме : що останній може переховуватись від суду та здійснювати незаконний вплив на потерпілих, свідків, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у разі застосування до нього більш м»якого запобіжного заходу. Так, до даного часу судовий розгляд у провадженні не розпочався і існує потреба у застосуванні запобіжного заходу з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Крім цього, підсудний своєю процесуальною поведінкою відповідно до обраної лінії захисту, узгодженою з лінією захисту інших обвинувачених та їх захисників, перешкоджає кримінальному провадженню, свідчить про не прагнення останнього здійснення щодо розгляду по суті провадження, а має єдину мету звільнення його та інших осіб з під варти. Так як підсудний та його захисник дублюють заявлені раніше та вже вирішені судом клопотання та скарги, а інші підсудні та їх захисники дублюють клопотання ОСОБА_5 щодо вчинення дій судом не належних до його компетенції, постійно наголошує лише про відсутність доказів його причетності до інкримінованих йому злочинів, свавільного його тримання під вартою за відсутності таких доказів, виказує поведінкою неповагу до суду і правосуддя в цілому, підтримуючи заяви та репліки інших обвинувачених щодо прийнятих рішень, відсутності належного медичного обслуговування в умовах СІЗО, не дає можливості розпочати судовий розгляд по суті. Вказані обставини є наглядним підтвердженням існування заявлених ризиків та неможливості запобігання їм шляхом застосування більш м»якого запобіжного заходу. Крім того, підсудний обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, де об»єктом є життя людини, а в даному випадку публічної людини, що вказує на існування суспільного інтересу до провадження, який з часом не зникає, бо на кожному судовому засіданні наявні різні представники засобів масової інформації та відбуваються постійні публікації щодо ходу розгляду провадження. Має достатньо засобів для зміни місцезнаходження, а його дружина – гр. ОСОБА_7 відповідно до її показів наданих суду, за своїм матеріальним станом здатна самостійно забезпечувати сімейні потреби. Дані характеризуючи особу підсудного у проваджені не містять обставин, які є запорукою належної процесуальної поведінки при застосуванні йому більш м»якого запобіжного заходу.

Потерпілі : ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали клопотання прокурора із вказаних ним підстав, вважаючи, що обставини та ризики прокурором доведено, більш м»який запобіжний захід підсудному обрати неможливо, про що свідчить процесуальна поведінка підсудного в усіх судових засіданнях, ставиться образливо до них. Та впевнені, що підсудний є особою, що якщо не купить і не домовиться, то вб»є.

Підсудний ОСОБА_5 та його захисник заперечували щодо клопотання прокурора. Підсудний, пославшись, що мабуть доручить своєму захиснику заявити відвід суду, бо тільки прокурору надано право заявляти клопотання під час розгляду інших клопотань. Після чого вдався до образ прокурора, не реагуюючи на зауваження головуючого. Вказував на необхідність його лікування відповідно до його діагнозів, наголошував, що на свідків впливати не може, бо в них не має свідків по суті справи. Наводив приклади, що не стосуються суті розгляду клопотання. Прохав застосувати до нього більш м»який запобіжний захід не пов»язаний із позбавленням волі. Захисник, посилаючись на заперечення щодо дій головуючого, вважає, що судова колегія займає сторону обвинувачення та порушує порядок ведення судового засідання. Наголосив, що не вперше прокурор не вручив йому копію клопотання, а головуючий не оголосив про наявність клопотання на початку судового розгляду, намагався задавати суду запитання та тривалий час розповідав про невідомі суду обставини, посилаючись, що вони стосуються розгляду суті клопотання та на уточнення суду, вказуючи, що так обгрунтовує відсутність наявності зазначених ризиків прокурором та їх доведеність і необгрунтованість обвинувачення. Суперечливо послався, що суд в порушення вимог ч. 5 ст. 9 КПК України не застосовує практику Европейського суду з прав людини та одночасно зазначив, що суд не вірно застосовує таку практику. Перейшов до детального дослідження обвинувального акту, який ще оголошувався прокурором та на обставини, які не наступили і на докази, які суд не досліджував та вони суду не можуть бути відомі, на існування та обставини розгляду цивільних справ в Кременчуцькому райсуді, при цьому максимально намагався затягувати робочий час суду та судового засідання з урахуванням перед цим оголошеної перерви для обіду підсудного. Висловив думку про необхідність дослідження в суді доказів у провадженні, які свідчать про відсутність підстав ризиків та обгрунтованої підозри. Наполягаючи на недоведеності участі обвинуваченого у інкримінованих йому злочинах та те, що після зміни запобіжного заходу Київським райсудом м. Полтави його поведінка не викликала нарікань з боку учасників процесу. Прохав застосувати йому інший більш м»який запобіжний захід, не пов»язаний із триманням під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м»яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши наявність існуючих ризиків на даний час, які були встановлені та підтверджені ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26.10.2017 року, судова колегія вважає, що з огляду на тривалість не можливого проведення підготовчого судового засідання через необхідність постійного вирішення судом тотожних, повторних, дублюючих клопотань підсудних та їх захисників, які неодноразово вирішувались вже судом, на наявний та зростаючий у даному провадженні суспільний інтерес, на даний час не відпали та не зменшились ризики, зазначені прокурором, які суд вважає доведеними прокурором, передбачені п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України, враховуючи вік, стан здоров»я, сімейний та матеріальний стан підсудного, оцінюючи сукупність вказаних обставин, а саме : вагомість наявних доказів щодо вчинення кримінального правопорушення та тяжкість правопорушень, в яких він обвинувачується, передбачених ст. ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.377, ч.3 ст.27, п.п. 6,11,12 ч.2 ст.115 КК України, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у вказаних кримінальних правопорушеннях, застосування більш м»яких запобіжних заходів є неможливим, а тому, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 197 КПК України продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів. Тому, в клопотанні підсудного та його захисника про зміну запобіжного заходу необхідно відмовити.

Крім того, практика ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Клоот проти Бельгії», «Мюлер проти Франції», «Ілійков проти Болгарії», «Титаренко проти України» свідчить, що тяжкість обвинувачень не може бути виправданням тривалих періодів попереднього ув»язнення, крім випадку, коли є певні ознаки існування суспільного інтересу, що попри презумпцію невинуватості переважує принцип поваги до особистої свободи. Крім цього, підсудний обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів. Та з часом перебування під вартою ризик переховування від суду не зменшується.

В зв»язку з цим відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України необхідно визначити дату закінчення дії запобіжного заходу та вважати продовженим до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з дати закінчення його дії - 10 лютого 2018 року по 11 квітня 2018 року включно.

На підставі викладеного та керуючись ст. 27, 176, 177, 183, 194-197, 201, 314-315 КПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Клопотання прокурора, який бере участь в провадженні - ОСОБА_6 про продовження тримання під вартою обвинуваченому - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 продовжити на 60 днів - по 11 квітня 2018 року включно.

В клопотанні підсудного ОСОБА_5 та його захисника про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший запобіжний захід не пов»язаний з позбавленням волі - відмовити.

Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали направити учасникам судового провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті та є оригіналом.

Головуючий суддя : О.О. Гальченко

Судді : Л.І. Стрюк,

ОСОБА_10

Суддя: ОСОБА_11