Ухвала суду № 72054395, 07.02.2018, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/796/13-ц

У Х В А Л А

07 лютого 2018 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л., секретар Кондра Ю.Ю.,

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» про роз’яснення рішення суду в цивільній справі № 552/796/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства „Марфін банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, -

В С Т А Н О В И В :

Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 березня 2013 року, яке вступило в законну силу, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк” задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором № 00545/RP від 05 травня 2008 року в сумі 290790 грн. 72 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі - 18 744,76 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 149 826,87 грн.; заборгованості за відсотками - 3 061,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 24 466,57 грн., заборгованості за пенею - 116497,28 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» понесені судові витрати в сумі 2907 грн. 91 коп.

Позивач ПАТ «Марфін Банк» 06 лютого 2018 року звернувся в Київський районний суд м. Полтави з заявою про роз’яснення рішення суду.

Просить суд роз’яснити зазначене рішення суду та зазначити, що при здійсненні виконавчого провадження з примусового виконання заочного рішення від 20 березня 2013 року державний виконавець зобов’язаний керуватися нормами ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», яка регулює порядок виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті.

Суд, розглянувши без виклику учасників справи заяву та матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Відтак, в порядку ст. 271 ЦПК України допускається роз’яснення судового рішення, а не порядку його виконання, як того просить заявник в поданій до суду заяві.

Разом з тим, заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 березня 2013 року є повністю зрозумілим, резолютивна частина судового рішення жодним чином не допускає різних варіантів його тлумачення.

Окрім того статтею 435 ЦПК України також передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

При вирішення заяви ПАТ «Марфін банк» суд виходить з того, що примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу (далі - ДВС), яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті визначені нормами ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця (частина 3 ст. 49).

Згідно з ч. 4, ч. 5 зазначеної статті Закону кошти виконавчого збору, стягнуті під час виконання рішення про стягнення коштів в іноземній валюті, відповідно до цієї статті підлягають валютообмінній фінансовій операції, а одержані після цього кошти у гривнях зараховуються до Державного бюджету України. Витрати у зв'язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов'язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, відповідно до вимог зазначеного вище Закону саме на державного (приватного) виконавця покладено зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі і застосовувати положення вимог ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому немає необхідності в постановленні додаткових ухвал судом про необхідність вжиття державним виконавцем певних заходів, передбачених відповідним Законом.

За таких обставин, враховуючи, що порядок та особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті належить до компетенції державного виконавця та встановлено нормами чинного законодавства, будь-які правові підстави для роз’яснення рішення суду відсутні.

Тому суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. 271 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» про роз’яснення рішення суду відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_2

Суддя Н.Л.Яковенко

07.02.2018