Постанова № 72054185, 29.01.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 305/1534/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 січня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючої – судді Кожух О.А.,

суддів – Куштана Б.П., Мацунича М.В.,

з участю секретаря – Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 02 жовтня 2017 року по справі позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області в особі виконавчого комітету про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області в особі виконавчого комітету, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у якому просила визнати за нею право власності на другий поверх житлового будинку № 414 у с. Білин, Рахівського району. Вказувала, що її бабуся ОСОБА_6, яка померла 19.11.2014, за життя вчинила заповіт від 25.06.2014, яким заповіла ОСОБА_1 другий поверх житлового будинку № 414 у с. Білин, Рахівського району із надвірними спорудами. Зазначала, що прийняла спадщину, однак нотаріусом було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність правовстановлюючих документів.

У квітні 2017 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1, Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області в особі виконавчого комітету, у якому вказував, що його мати ОСОБА_6, яка померла 19.11.2014, за життя вчинила заповіт від 25.06.2014, яким заповіла ОСОБА_2 перший поверх житлового будинку № 414 у с. Білин, Рахівського району. Зазначав, що прийняв спадщину, однак нотаріусом було відмовлено йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність правовстановлюючих документів та наявність інших спадкоємців. Зазначав, що другого поверху у спірному будинку немає, тому просив визнати за ним право власності в цілому на вказаний житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами.

Ухвалою Рахівського районного суду від 02.10.2017 позовну заяву ОСОБА_1 до Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області в особі виконавчого комітету, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, залишено без розгляду. Вказана ухвала залишена без змін постановою апеляційного суду Закарпатської області від 29.01.2018.

Рішенням Рахівського районного суду від 02.10.2017 позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності в цілій частині на житловий будинок №414 разом із господарськими будівлями та надвірними спорудами, що розташований в с. Білин Рахівського району, Закарпатської області.

На це рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково, визнавши за ним право власності на перший поверх спірного будинку, а позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що спадкодавець ОСОБА_6 заповіла ОСОБА_2 не цілий спірний будинок, а лише його перший поверх; такий будинок має другий поверх (мезонін), який ОСОБА_6 заповіла ОСОБА_1

ОСОБА_2, в інтересах я кого діє ОСОБА_7, подав заперечення проти апеляційної скарги, у якому вказує, що згідно виданого ОСОБА_8 у 1963 році свідоцтва на забудову садиби у сільських населених пунктах Української РСР та проекту забудови житлового будинку № 8 – спірний будинок є одноповерховою будівлею, з двома кімнатами, житловою площею 40 кв.м.; другого поверху не існує ні фактично, ні юридично, оскільки це приміщення являється горищем такого будинку. Вказуючи на дані обставини, просив залишити рішення місцевого суду – без змін.

Білинська сільська рада подала заяву, у якій просить справу розглянути без представників сільської ради та підтримує вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 - просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким визнати за ОСОБА_2 право власності на перший поверх спадкового будинку, а за ОСОБА_1 – на другий поверх цього будинку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.ч.1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, апеляційний суд не здійснює розгляд частини вимог про визнання право власності за ОСОБА_1 на другий поверх житлового будинку.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_6, яка померла 19.11.2014, за життя вчинила в один день два заповіти, якими заповіла різні частини будинку своїй онуці ОСОБА_1 та синові ОСОБА_2

Заповітом від 25.06.2014, посвідченим секретарем виконкому Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області ОСОБА_9, зареєстрованим у реєстрі за № 72, спадкодавець ОСОБА_6 заповіла ОСОБА_1 другий поверх житлового будинку № 414 у с. Білин, Рахівського району (а.с.10).

Іншим заповітом від 25.06.2014, посвідченим секретарем виконкому Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області ОСОБА_9, зареєстрованим у реєстрі за № 73, спадкодавець ОСОБА_6 заповіла ОСОБА_2 перший поверх житлового будинку № 414 у с. Білин, Рахівського району (а.с. 76).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєчасно подали заяви про прийняття спадщини від 19.02.2015 та 17.03.2015 (а.с. 24, 77).

Постановою державного нотаріуса Рахівської держнотконтори № 69 від 07.09.2016 було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність правовстановлюючих документів (а.с. 28).

Постановою державного нотаріуса Рахівської держнотконтори № 7 від 01.02.2017 було відмовлено ОСОБА_2Д у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючих документів та наявність інших спадкоємців за законом (а.с. 88).

В той же час встановлено, що свідоцтво на забудову садиби у 1963 році було видано ОСОБА_8 (який помер 11.09.1987, а.с. 67) – був чоловіком ОСОБА_6 та батьком ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Згідно свідоцтва № 41 на забудову садиби у сільських населених пунктах Української РСР та проекту забудови житлового будинку № 8 спірний будинок мав дві житлові кімнати, житловою площею 40 кв.м., надвірні споруди: стайня, колодязь, вбиральня, помийна яма. Рік закінчення будівництва 1967 (а.с. 89-91).

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо реєстрації права власності на цей будинок, зокрема, за ОСОБА_8, а обставини щодо кола спадкоємців після його смерті судом першої інстанції не з’ясовувались.

Згідно технічного паспорту, виготовленого на замовлення ОСОБА_1, всього по будинку № 414 у с. Білин, Рахівського району загальна площа будинку становить 92,5 кв. м., житлова площа становить 53,2 кв.м. У ньому наявний, крім першого поверху, також мезонін, у якому є кімната житловою площею 14,8 кв.м. та кухня площею 13,7 кв.м. (а.с. 13-19).

Згідно довідки виконавчого комітету Білинської сільської ради від 15.12.2016 № 1429 ОСОБА_1 фактично проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Білин, на другому поверсі (мезонін), який складається з кімнати площею 14,8 м.кв. та кухні 13,7 м.кв., вхід до якого зі сторони двору. Проживає там спільно зі своїм чоловіком ОСОБА_10 та дочкою ОСОБА_11 (27.12.2012 р.н.) (а.с. 46). Дана обставина також підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 15.12.2016 (а.с. 47).

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого на замовлення ОСОБА_2, загальна площа будинку становить 63,9 кв. м., житлова площа спірного будинку становить 38,4 кв.м. (а.с. 70-74). Такі характеристики відповідають характеристикам першого поверху у Технічному паспорті на будинок, наданому ОСОБА_1

Згідно наданої Білинською сільською радою виписки із погосподарської книги № 18 на 2011-2015 роки житлова площа спірного будинку становить 50 кв.м., а кількість житлових кімнат 2 (а.с. 83).

Із довідки ФОП ОСОБА_12 вбачається також, що за адресою у с. Білин, № 414, Рахівського району збудована також літня кухня, літера Б, площею 12,0 кв.м. (а.с. 11).

При цьому план будинку у техпаспорті ОСОБА_2, як і в техпаспорті ОСОБА_1, відрізняється від плану у типовому проекті забудови № 8 як за конфігурацією, так і за площею приміщень (а.с.90,74,16-19).

Таким чином, конфігурація та розмір площі житлових кімнат спірного будинку змінилися, у мезоніні облаштовано житлова кімната та кухня, при цьому ОСОБА_2 на обґрунтування своїх вимог не надав відповідних документів, які давали спадкодавцю ОСОБА_6 право виконувати відповідні будівельні роботи, в тому числі і реконструкцію будинку, чи належно затвердженого проекту.

Отже, спірний будинок у сучасному вигляді є самочинним будівництвом в розумінні ст. 376 ЦК України.

У разі відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, або відсутності державної реєстрації права власності необхідно з'ясувати причини відсутності правовстановлюючих документів, державної реєстрації права власності або документів на забудову. У разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна.

Якщо відсутні документи про відведення земельних ділянок під забудову, таке будівництво слід визнавати самочинним та відмовляти у визнанні права власності на нього в порядку спадкування.

Задоволення судом позову про визнання за спадкоємцем права власності на самочинне будівництво зумовлює виникнення цього права у позивача, а не констатує його перехід у порядку спадкування, тому є неналежним способом захисту прав спадкоємців, якщо право звернутися до суду з вимогою про визнання права власності не належало спадкодавцеві (частини 3, 5 ст. 376 ЦК).

При здійсненні спадкодавцем самочинного будівництва (ч. 1 ст. 376 ЦК) до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. У разі визнання судом права власності на самочинно зведену будівлю за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій ця будівля розміщена, до складу спадщини входить право на відшкодування витрат на будівництво (ч. 6 ст. 376 ЦК). До спадкоємців, які прийняли спадщину, у разі знесення самочинного будівництва переходить обов'язок відшкодувати вартість витрат на його знесення і приведення земельної ділянки до попереднього стану (частини 4, 7 ст. 376 ЦК).

Право власності на об'єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім'я спадкодавця або спадкоємця, та актів введення будівлі в експлуатацію, якщо їх наявність необхідна відповідно до вимог законодавства, чинного на час завершення будівництва.

Задоволення позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно за спадкоємцями, яке за життя не належало спадкодавцеві (відсутній правовстановлюючий документ на нерухоме майно на ім'я спадкодавця), призводить до порушення норм матеріального права, оскільки фактично визнається право власності за позивачами без будь-якої правової підстави.

Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК та з урахуванням роз'яснень, наданих у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування".

За змістом зазначених роз'яснень спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Це узгоджується із частинами 3, 5 ст. 376 ЦК і нормами про поняття спадкування та склад спадщини (статті 1216, 1218 ЦК).

Якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства (частини 3, 5 ст. 376 ЦК) належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину.

Право вимагати визнання права власності на самочинно збудоване майно відповідно до частин 3, 5 ст. 376 ЦК є суб'єктивним цивільним правом, яке переходить у порядку спадкування відповідно до норм статей 1216, 1218 ЦК.

Самочинно реконструйований будинок, якщо порушено вимоги ч. 1 ст. 376 ЦК, не створює право власності у спадкодавця, не може входити до складу спадщини, а отже, не дає підстав для виникнення права власності у спадкоємців.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

За таких обставин, оцінюючи фактичні обставини у сукупності, встановивши факт зміни конфігурації та житлової площі спірного будинку, за відсутності відповідних документів, які підтверджували право на цей будинок саме ОСОБА_6, за відсутності відповідних документів, які давали ОСОБА_6 право виконувати відповідні будівельні роботи, в тому числі реконструкцію будинку чи належно затвердженого проекту, ОСОБА_2 не довів належними і допустимими доказами своїх вимог про визнання за ним права власності на житловий будинок № 414 у с. Білин, Рахівського району із господарськими будівлями та надвірними спорудами; не довів факту набуття права власності на нерухоме майно спадкодавцем, що виключає можливість визнання права власності в порядку спадкування на спірне майно.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, через невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, слід скасувати з підстав, передбачених п.п.3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 705 грн. судового збору (а.с.137), що підлягають стягненню на її користь із ОСОБА_2

Керуючись ч. 4 ст. 258, ст. 268, п.2 ч. 1 ст. 374, п. п.3,4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381,382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Рахівського районного суду від 02 жовтня 2017 року скасувати.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 705 грн. судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 6 лютого 2018 року.

Головуюча:

Судді: