Постанова № 72052867, 06.02.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 236/3193/17 Номер провадження 22-ц/775/265/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Саржевська І.В.

Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Агєєва О.В.

суддів: Дундар І.О., Краснощокової Н.С.

за участі секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу №236/3193/17 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: Будьонівський районний відділ Державної виконавчої служби м. Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 грудня 2017 року (суддя Саржевська І.В.), постановленої в приміщенні суду в м. Лимані Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п. 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даною скаргою, в обґрунтування якої зазначила, що 02.09.2011 Петровським районним судом м. Донецька видано виконавчий лист № 2-285/11 про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарно суми боргу в розміру 701 191,38 грн. На підставі вищезазначеного виконавчого листа, постановою державного виконавця Будьонівського районного відділу Державної виконавчої служби м. Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Будьонівский районний ВДВС м. Донецька) ОСОБА_4 09.11.2011 відкрито виконавче провадження № 29867975 та винесено постанову про арешт майна ОСОБА_1А.(боржника). 18.11.2011 арешт майна та заборона на відчуження майна зареєстровані у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. 08.04.2013 вказане виконавче провадження закрито, винесено постанову про повернення виконавчого документу ПАТ «УкрСиббанк» (стягувачу), визначено строк для повторного його пред’явлення для виконання до 08.04.2014. Проте, накладені арешти та заборони зняті не були. При повторному пред`явленні стягувачем виконавчого листа до виконання, постановою державного виконавця Будьонівского районного ВДВС м. Донецька від 04.09.2013 відкрито виконавче провадження № 39586150, накладено арешт на все належне майно боржника ОСОБА_1 в межах сум звернення стягнення та заборонено його відчуження. Повторний арешт майна та заборона на відчуження майна 10.09.2013 зареєстровані у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за номером 13894927. Постановою державного виконавця Будьонівского районного ВДВС м. Донецька від 20.05.2014 року виконавчий документ повернуто стягувачу – ПАТ «УкрСиббанк», визначено строк для повторного його пред’явлення до 20.05.2015, виконавче провадження завершено. Проте, арешт на майно та заборона на його відчуження також зняті не були. Заявник зазначає, що про існування арештів вона дізналась лише 20.07.2017 при зверненні до нотаріуса Київського міського нотаріального округу, відповідь на звернення від 26.07.2017 про зняття арештів від Будьонівского районного ВДВС м. Донецька на час подання скарги до суду, вона не отримала, стягувач повторно не пред'явив виконавчий документ до примусового виконання, тому законні підстави для арешту майна відсутні. Просить поновити строк на звернення до суду зі скаргою; зобов’язати Будьонівский районний ВДВС м. Донецька зняти арешти та скасувати заборони на відчуження з усього належного їй майна, накладених на підставі постанови заступника начальника Будьонівского районного ВДВС м. Донецька ОСОБА_4 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.11.2011 у виконавчому провадженні № 29867975 та постанови старшого державного виконавця Будьонівского районного ВДВС м. Донецька ОСОБА_4 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.09.2013 у виконавчому провадженні № 39586150 (а.с. 1-2).

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 грудня 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду відмовлено.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: Будьонівський районний ВДВС м. Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

З зазначеною ухвалою суду не погодилась заявник ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову про задоволення скарги у повному обсязі,через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом під час розгляду справи норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про залишення судом поза увагою тієї обставини, що строк для пред’явлення ПАТ «УкрСиббанк» виконавчого документу до виконання, після його повернення стягувачу постановою від 20.05.2014, закінчився – 20.05.2017 і стягувач не скористався своїм правом на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання, а арешт застосовується для забезпечення реального виконання рішення;посилання суду на ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», є помилковим, оскільки вказана стаття не містить вичерпного переліку підстав для зняття арешту, а згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає, зокрема, наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо); висновок суду щодо пропуску нею (ОСОБА_1А.), строку звернення до суду зі скаргою є безпідставним, оскільки судом не перевірено доводи заявника про неотримання в т.ч. до теперішнього часу відповіді Будьонівського районного ВДВС м. Донецька на її скаргу про бездіяльність державного виконавця; суд протиправно стягнув з неї (ОСОБА_1А.) судовий збір, оскільки Законом України «Про судовий збір» не передбачено справляння судового збору за подання скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Заявник в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином (а.с. 115), надала заяву про розгляд справи без її участі (а.с. 112).

Заінтересована особа - Будьонівський районний ВДВС м. Донецька в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 110). 18.01.2018 на адресу суду надійшли заперечення головного державного виконавця Будьонівського районного ВДВС м. Донецька на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 грудня 2017 року, в обґрунтування яких зазначено, що ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку не стягнення судового збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, не передбачено зняття арешту, накладеного на майно боржника у разі закінчення виконавчого провадження. Просила справу розглянути у відсутність представника Будьонівського районного ВДВС м. Донецька (а.с. 100-102).

Заінтересована особа - ПАТ «УкрСиббанк» в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином (а.с. 114). Відзив на апеляційну скаргу не надала.

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явились, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч. 3.ст. 3 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 07.11.2011 ПАТ «УкрСиббанк» пред`явлено до виконання виконавчий документ № 2-285 від 02.09.2011, виданий Петровським районним судом м. Донецька про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитом та судові витрати на загальну суму 701191, 38 грн (а.с. 8).

09.11.2011 заступником начальника Будьоннівского районного ВДВС м. Донецька ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 29867975 та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 9).

Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 11.10.2017, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, № 29867975, від 09.11.2011, винесеної заступником начальника Будьонівского районного ВДВС м. Донецька ОСОБА_4,18.11.2011в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 11858248зареєстровано обтяження: арешт нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1 (а.с.13).

Постановою старшого державного виконавця Будьонівского районного ВДВС м. Донецька ОСОБА_4 від 08.04.2013виконавчий лист № 2-285 на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» повернуто стягувачеві, оскільки згідно відомостей з обліково-реєструючих установ за боржником рухоме та нерухоме майно не зареєстровано, відомості щодо місця праці боржника відсутні, пенсію не отримує. Строк повторного пред’явлення виконавчого документа 08.04.2014 (а.с.8-9).

04.09.2013 старшим державним виконавцем Будьонівского районного ВДВС м. Донецька ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 39586150 та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 7).

З ОСОБА_2 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, виданого 13.10.2017, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, № 39586150, від 04.09.2013, вбачається, що 10.09.2013 за № 13894927зареєстровано обтяження: арешт рухомого майна(а.с.12).

Постановою від 20.05.2014 виконавчий лист № 2-285 на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» повернуто стягувачеві, оскільки згідно відповідей з обліково-реєструючих установ за боржником нерухоме та рухоме майно не зареєстровано, згідно акту державного виконавця у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення, відомості щодо місця праці боржника відсутні, відкриті рахунки в установах банків відсутні, пенсію не отримує. Строк повторного пред’явлення виконавчого документа 20.05.2015 (а.с.8-9).

26.07.2017 ОСОБА_1 звернулась до Будьонівского районного ВДВС м. Донецька з заявою про зняття арештів та заборон на відчуження майна, накладених у виконавчих провадженнях № 29867975та № 39586150постановами заступника начальника та старшим державним виконавцем Будьонівского районного ВДВС м. Донецька ОСОБА_4 від 09.11.2011 та від 04.09.2013, зареєстрованих у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 11858248 та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за реєстраційним номером 11858253 та 13894927 (а.с. 10-11).

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання ОСОБА_1 скарги на бездіяльність державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що заявник про наявність порушення її права дізналася 26.07.2017, проте звернулась до суду 13.10.2017, тобто поза межами строку, визначеного ст. 385 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року).

З підстав пропуску строку для подання заявником скарги, а також не надання доказів, які підтверджують бездіяльність державного виконавця та наявність підстав для зняття арешту з майна, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця.

Колегія суддів не може повністю погодитись з висновком суду першої інстанції, оскільки останній не ґрунтується на нормах процесуального права.

Згідно ст.385 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року) скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав.

Аналіз змісту даної норми дає підстави для висновку, що перебіг десятиденного строку оскарження дій чи рішень державного виконавця починається від дня, коли особа дізналася або мала можливість дізнатися про порушення її прав.

Відповідно до ст. 72 ЦПК України(в редакції до 15 грудня 2017 року), право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно ст. 73 ЦПК України(в редакції до 15 грудня 2017 року), суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ. Про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою.

Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання. З питань, зазначених у цій статті, судом постановляється ухвала.

Згідно ст. 67 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року) , строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо не визначені законом, - встановлюються судом.

Початок перебігу процесуальних строків визначено ст. 69 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року), згідно якої перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абз. 1, 3 п.16 постанови від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», роз`яснив, що відповідно до статті 385 ЦПК скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження.

Матеріалами справи встановлено, що 09.11.2011 та 04.09.2013 заступником начальника та старшим державним виконавцем відповідно Будьонівского районного ВДВС м. Донецька ОСОБА_4 винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № 29867975 та № 39586150, а також постанови про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 7,9).

Як зазначає заявник ОСОБА_1 у скарзі на бездіяльність державного виконавця, вона 20.07.2017 при зверненні до нотаріуса Київського міського нотаріального округу дізналась про існування арештів за заборон відчуження нерухомого майна, після чого 26.07.2017 звернулась до Будьонівского районного ВДВС м. Донецька з заявою про зняття арештів та заборон на відчуження її майна (а.с. 10-11).

Тобто, ОСОБА_1 з 20.07.2017 достовірно було відомо про існування арештів за заборон відчуження її нерухомого майна, саме з цієї дати вона дізналася про порушення своїх прав, але лише 13.10.2017, тобто більше ніж через два місяці, вона звернулась до суду зі скаргою.

Таким чином, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що заявник не довела з наданням доказів поважності пропуску нею строку для звернення зі скаргою до суду.

Крім того, згідно ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заявник ОСОБА_1 у скарзі на бездіяльність державного виконавця зазначає, що виконавчі провадження про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитом та судові витрати на загальну суму 701191, 38 грн, відкриті на підставі виконавчого документа № 2-285 від 02.09.2011, виданого Петровським районним судом м. Донецька (а.с. 8).

Таким чином, заявник була обізнана про наявність судового рішення про стягнення в т.ч. з неї суми заборгованості за кредитом, а також про не виконання нею своїх зобов`язань з повернення грошових коштів. Тому, про наявність арештів та заборон на відчуження майна ОСОБА_1 повинна була та могла дізнатися впродовж перебування виконавчого документа на виконанні, незалежно від того, чи отримала вона від державного виконавця певні процесуальні документи.

Матеріали справи не містять даних на підтвердження обмеження права ОСОБА_1 на ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження або з єдиним державним реєстром виконавчих проваджень за відповідним ідентифікатором доступу сторін починаючи з вересня 2011 року (ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості за кредитом).

Доводи апеляційної скарги про поважність причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою через неотримання відповіді від Будьонівського районного ВДВС м. Донецька, спростовуються встановленими судом обставинами справи, яким надана відповідна правова оцінка.

Згідно ч.2 ст. 72 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року), документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абз. 4 п.16 постанови від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», роз`яснив, якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Суд першої інстанції, розглядаючи в судовому засіданні клопотання ОСОБА_1, викладене у скарзі на бездіяльність державного виконавця, про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цією скаргою, дійшов правильного висновку про відсутність поважних причин його пропуску заявником, на що послався відмовляючи у задоволенні скарги.

Між тим, другою підставою для відмови у задоволенні скарги, суд зазначив не доведеність заявником бездіяльності державного виконавця, що суперечить вимогам процесуального закону, оскільки ці дві підстави для відмови в задоволенні скарги є взаємовиключними.

Разом з тим, оскільки одним з доводів апеляційної скарги є противоправне стягнення судом з ОСОБА_1 судового збору у зв`язку з відмовою у задоволенні її скарги, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на наступні норми процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року), судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Статтею 388 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року) передбачено покладення на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника, саме судових витрат, пов'язаних з розглядом скарги.

Згідно п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначені статтею 374 ЦПК України, відповідно до якої, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;

3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 7 частини першої цієї статті.

З урахуванням вищевикладених повноважень суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, справу слід направити для продовження розгляду до суду першої інстанції через порушення судом під час розгляду справи норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 грудня 2017 року скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.В. Агєєв

Судді: І.О. Дундар

ОСОБА_5