Вирок № 72050624, 07.02.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7186/17

Провадження № 1-кп/591/229/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого - судді Сибільова О.В.,

при секретарі - Д'ячук Ю.О.,

за участю: прокурора Ралка С.М.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - адвоката Назаренка О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 12017200440004356 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, гр-на України, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, судимого: 03 листопада 2015 року Зарічним районним судом м. Суми за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 152, ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 вчинив відкрите викрадення чужого майна за наступних обставин.

13 листопада 2017 року близько 22.30 години ОСОБА_3, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, перебуваючи на вул. Героїв Сумщини (Героїв Сталінграду) в м. Суми, діючи відкрито, з застосуванням насильства, яке завдало фізичного болю, відкрито заволодів майном потерпілої ОСОБА_1, а саме - мобільним телефоном вартістю 2700,22 гривень з сім-картою та картою пам'яті (які не становлять цінності), після чого з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій матеріальних збитків на вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в скоєнні інкримінованого злочину визнав повністю, щиро покаявся та показав, що дійсно він вчинив його за наведених обставин, проте зазначив, що фізичного насильства по відношенні до потерпілої умисно не вчиняв, зазначивши, що вона та він впали внаслідок слизького покриття вулиці, коли він виривав з рук у потерпілої мобільний телефон. Також зазначив, що потерпіла ОСОБА_1 є саме тією особою, майном якої він заволодів при зазначених в обвинувальному акті обставинах.

Потерпіла ОСОБА_1 в своїх показах суду також підтвердила вчинення відносно неї злочину ОСОБА_3 за вказаних обставин, зазначивши, що збитки їй відшкодовані, претензій до обвинуваченого не має. Не погодилась з показами обвинуваченого в частині того, що він ненавмисно застосовував до неї насильство, оскільки за вказаних обставин вважає, що він цілеспрямовано вчиняв дії пов'язані з цим, а саме затягнув її на певну відстань від тротуару, повалив на землю, а також сідав на її обличчя, чим і завдав фізичного болю.

Свідок ОСОБА_6 показала, що 13 листопада 2017 року близько 22.30 години їй зателефонувала її подруга ОСОБА_1, з якою вони недовго побалакали і під час цієї розмови вона почула в телефон крики, слова потерпілої - «не чіпай, прибери руки», з чого вона зробила висновок, що на її подругу напали. Після цього вона намагалась подзвонити до неї, але телефон був виключений. В подальшому ОСОБА_1 розповіла обставини нападу на неї таа заволодіння її майном за наведених вище обставин.

На підтвердження обвинувачення прокурором надано ряд доказів, частину з яких сторона захисту просила визнати недопустимими, а саме: протокол огляду місця події, під час якого ОСОБА_3 добровільно видав мобільний телефон, який він відкрито викрав у потерпілої, протокол пред'явлення ОСОБА_3 потерпілій для впізнання, під час якого остання впізнала в ньому нападника, а також сам мобільний телефон як речовий доказ, оскільки він не був відкритий стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України.

Вирішуючи це питання суд виходить з наступного.

Як зазначив обвинувачений 15 листопада 2017 року до нього додому приїхали працівники поліції та забрали до Сумського ВП ГУНП, після чого він був фактично позбавлений можливості вільно пересуватись та залишати відділок, при цьому він весь час перебував під наглядом правоохоронців.

Протокол же про затримання був складений пізніше в присутності захисника 15 листопада 2017 року про фактичне затримання ОСОБА_3 о 19.00 годині (а.с. 91).

Вказані обставини підтверджені та встановлені судовим рішенням - ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 листопада 2017 року (а.с. 120), наданим захисником, згідно якого фактичний час затримання ОСОБА_3 є 12 година 30 хвилин 15 листопада 2017 року, про що в цей час не було повідомлено Центр з надання безоплатної правової допомоги і саме в цей час підозрюваному не було повідомлено підстав затримання, роз'яснено його права, а отже було порушено право на захист (чого не було спростовано прокурором). Судове рішення з цього приводу набрало законної сили.

Іншими словами період 15 листопада 2017 року з 12.30 (фактичне затримання) до 19.00 (час затримання згідно протоколу про це) є підтвердженим періодом, коли існувало порушення права на захист підозрюваного.

Враховуючи ті обставини, що у вказаний період в порушення вимог ч. 4 ст. 213 КПК України та порушуючи право на захист підозрюваного ОСОБА_3 з ним проводились слідчі дії у вигляді огляду місця події (а.с. 73), його пред'явлення для впізнання потерпілій (а.с. 86), тому вони за приписами ст. 86, п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України судом визнаються недопустимими.

З цих же підстав та міркувань визнається недопустимим доказ - вилучений мобільний телефон, який крім того не був відкритий прокурором стороні захисту в порушення вимог ст. 290 КПК України (чого не заперечив та не спростував прокурор).

Оскільки вказані докази визнані судом недопустимими, за приписами ч. 2 ст. 86. ч. 12 ст. 290 КПК України, не враховуються судом як докази при прийнятті рішення в тому числі і досліджені в судовому засіданні протокол огляду предметів, яким оглянуто вилучений телефон (а.с. 76), а також висновок експерта товарознавця, об'єктом дослідження якого було вказане майно (а.с. 69).

Іншими доказами, наданими прокурором, зокрема протоколами слідчих екпертиментів та їх відеозаписами, проведених за участю підозрюваного ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_1, підтверджується вчинення обвинуваченим злочину за наведених вище обставин.

Крім того, саме ці докази дають суду достатньо підстав для надання переваги показам потерпілої в частині умисного застосування до неї насильства, оскільки з наведених матеріалів вбачається, що ОСОБА_3, застосовуючи насильство, затягнув потерпілу на певну відстань від дороги, тобто від того місця де, як він сам зазначив він намагався вирвати телефон, що свідчить про умисність його дій, а також дослідивши ці відео та протоколи, суд вважає сумнівною можливість випадкового падіння потерпілої та обвинуваченого, що в тому числі свідчить про умисність дій ОСОБА_3 та неможливість випадкового завдання фізичного болю потерпілій.

Враховуючи ці докази, а також зазначені вище покази надані сторонами, не заперечення стороною захисту фактичних обставин справи згідно обвинувального акту, в тому числі розміру спричиненої шкоди, а також приймаючи до уваги визнання обвинуваченим своєї провини, все це в сукупності суд вважає достатнім для того, щоб зробити висновок про доведеність скоєння ОСОБА_3 цього кримінального правопорушення, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він, своїми умисними протиправними діями, вчинив відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, тобто вчинив грабіж, кваліфікуючою ознакою якого є застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої.

До пом'якшуючих покарання обставин ОСОБА_3 суд відносить визнання своєї провини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданих збитків.

Обтяжуючих покарання обставин ОСОБА_3 суду не наведено.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він є судимою особою, не працює, за колишнім місцем роботи характеризувався позитивно, як і за місцем проживання, неодружений, дітей не має, висновком судово-психіатричної експертизи визнаний осудним.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує особу обвинуваченого, негативний висновок органу з питань пробації, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, пом'якшуючі покарання обставини.

Враховуючи викладене та дані щодо особи обвинуваченого, його майновий стан, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, та його вчинення судимою особою, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе лише за умови його ізоляції від суспільства при реальному відбуванні покарання у виді позбавлення волі.

Проте, вважаючи наявними декілька пом'якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, відшкодування збитків потерпілій, молодий вік обвинуваченого та наявність у нього батьків похилого віку, на думку суду належним та достатнім для досягнення мети провадження буде призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 186 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Речові докази - мобільний телефон з сім карткою та картою пам'яті належить залишити в користуванні потерпілої.

Процесуальні витрати, підтверджені прокурором, пов'язані з проведенням експертного дослідження належить стягнути з обвинуваченого.

Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу належить залишити тримання під вартою.

На підставі ст. 69, ч. 2 ст. 186 КК України, керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 375 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання згідно вимог ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 15 листопада 2017 року.

Речові докази - мобільний телефон з сім карткою та картою пам'яті залишити в користуванні потерпілої ОСОБА_1

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в сумі 296,61 гривень.

Застосований до засудженого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу - залишити без змін.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з моменту його проголошення, особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення вироку цій особі.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя О.В. Сибільов