Постанова № 72050608, 07.02.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7042/17 Провадження № 3/591/39/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Сибільов О.В., за участю секретаря Д’ячук Ю.О., захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності – адвоката ОСОБА_1, розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в м. Суми, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_1), гр-на України,

за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу, 05 грудня 2017 року близько 02 години 17 хвилин ОСОБА_2 в районі буд. 98/4 по вул. Г.Кондратьєва в м. Суми, повторно керував транспортним засобом - автомобілем «Ваз 2103», н.з. ВМ 5824 ВС, з явними ознаками алкогольного сп’яніння, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на визначення стану сп’яніння на місці та в закладі охорони здоров’я, відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

За цим фактом 05 грудня 2017 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серія БД № 136717.

В судове засідання ОСОБА_2, будучи сповіщеним про час та місце розгляду справи, не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, як і не повідомив причин неявки підзахисного його захисник, тому суд такі дії особи вважає зловживанням своїми правами та вважає за можливе розглянути справу без його участі на підставі ст. 268 КУпАП.

В письмових поясненнях, що містяться в протоколі зазначено, що ОСОБА_2 «не згоден», що говорить про те, що ним не визнається провина у вчиненому діянні.

До цих пояснень суд відноситься критично та вважає обраним способом захисту з метою уникнення відповідальності, оскільки вони спростовуються актом огляду на стан сп’яніння ОСОБА_2 та висновком медичного закладу про це, згідно яких останній відмовився на місці в присутності двох свідків та відповідно в медичному закладі проходити огляд на визначення стану сп’яніння, а письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ці обставини підтверджуються.

Крім того, в протоколі відсутні пояснення ОСОБА_2 стосовно того, що він не керував вказаним транспортним засобом і про те, що він взагалі стояв.

Також, вважаючи позицію ОСОБА_2 такою, що не відповідає фактичним обставинам, суд виходить і з того, що опитані в судовому засіданні в якості свідків працівники поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що ОСОБА_2 дійсно керував наведеним транспортним засобом, а в момент його зупинки, намагався пересісти з водійського місця на заднє пасажирське.

Суд надає перевагу поясненням інспекторів поліції та вважає неспроможними пояснення та позицію сторони захисту стосовно того, що в момент наближення поліції ОСОБА_2 не керував автомобілем і стояв, виходячи з того, що з наданого відео чітко видно, що в момент під’їзду автомобіля поліцейських до автомобіля ОСОБА_2, останній, знаходячись на місці водія, виключив світло фар свого автомобіля та почав переміщатися на заднє пасажирське місце з водійського, що на думку суду є нелогічним за умови, якщо б автомобіль не рухався і особа ним не керувала, а вказані дії ОСОБА_2 говорять про те, що в такий спосіб він намагався уникнути відповідальності саме за керування транспортним засобом з ознаками сп’яніння, оскільки за сам факт знаходження в автомобілі в нетверезому стані навіть на водійському місці, при відсутності ознак його керування, відповідальність діючим законодавством не передбачена.

Згаданими відеозаписами підтверджується відмова ОСОБА_2 в присутності двох свідків від проходження медичного огляду як на місці так і в медичному закладі.

Таким чином, жодних обставин чи фактів, які б давали підстави не довіряти поясненням патрульних, що узгоджуються з наданими записами з їх відеореєстраторів, якими спростовуються пояснення та позиція ОСОБА_2, суду не наведено, як і не наведено підстав для недовіри зазначеним доказам чи фактичним даним, що в них містяться.

Слід зазначити і про те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, підтверджується самим протоколом складеним відносно нього 05 грудня 2017 року та копією постанови від 27 вересня 2017 року про його притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав не довіряти яким суду не наведено та які узгоджуються з наведеними вище доказами у справі.

Таким чином, факт скоєння ОСОБА_2 цього правопорушення суд вважає доведеним, а його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки він, повторно керував транспортним засобом та маючи явні ознаки алкогольного сп’яніння, всупереч п. 2.5 Правил дорожнього руху України, від проходження огляду на визначення стану сп’яніння відповідно до встановленого порядку, відмовився.

Обставин, що пом’якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_2, суд не вбачає.

Дослідженням особи порушника встановлено, що останній раніше притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення.

При визначенні виду та міри стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, тому суд вважає, що відносно ОСОБА_2 належить призначити адміністративне стягнення у виді штрафу та стягнути судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП.

Оскільки на момент розгляду справи ОСОБА_2 позбавлений права керування транспортними засобами за попереднім судовим рішенням, тобто на теперішній час таке право у нього відсутнє, тому ці обставини перешкоджають суду застосувати до нього такий вид стягнення за приписами санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 130, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 352 гривні 40 копійок (стягувач: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, інд. 01021, код ЄДРПОУ – 26255795), отримувач коштів – ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ – 37993783, банк отримувача – ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банка отримувача – 820019, рахунок отримувача – 31215256700001, код класифікації доходів бюджету – 22030106).

Постанова може бути оскаржена у 10-денний строк з дня її винесення до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми.

Суддя О.В. Сибільов