Ухвала суду № 72044637, 07.02.2018, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 133/2300/17

Ухвала

7 лютого 2018 року

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

В складі: головуючого - судді: Проця В. А.

при секретарі Гаврилюк О.Г.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши в місті Козятині в підготовчому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 володимирівни до Дубовомахаринецької сільської ради Козятинського району про визнання незаконним рішення та відшкодування моральної шкоди,-

Встановив:

Позивач та її представник в підготовчому засіданні вказали, що більше уточнень до позову не мають, повідомили, що подали всі докази на підтвердження позовних вимог, а також подали до суду відповідь на заперечення представника відповідача з додатками та заяву про недостовірність документа, а саме рішення 8 сесії 7 скликання Дубовомахаринецької сільської ради № 84-08-07 від 1 листопада 2016 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості ОСОБА_3, жительці с. Блажіївка», оскільки при розгляді попередньої справи про це рішення відповідач не повідомляв, а тому, виникає сумнів що воно приймалось в 2016 році.

Представник відповідача в підготовчому судовому засіданні на мирне вирішення спору не погоджується та просить провадження закрити, оскільки даний спір має розглядатись за правилами КАС України, оскільки наявний публічно-правовий спір між сторонами щодо виконавських функцій відповідача.

Заслухавши сторони, суд вважає, що необхідно приєднати відповідь на заперечення (відзив) подані позивачем з додатками.

Що стосується заяви позивача про визнання доказу недостовірним та виключення його з переліку доказів, які будуть розглядатись в судовому засіданні, то суд вважає, що сторона позивача не надала обґрунтованих доказів, що дане рішення є підробленим.

Також, суд вважає, що необхідно приєднати до матеріалів справи відзив на позов поданий представником відповідача з додатками.

Що стосується поданої заяви про закриття провадження по даній справі суд вважає, що дана заява задоволенню не підлягає, оскільки ВСУ зазначав, що спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів. До такого висновку ВСУ дійшов по справах, у яких позивачі оспорювали рішеннями суб’єктів владних повноважень про передачу прав на землю третім особам, внаслідок чого були порушені їхні цивільні права на ті ж самі земельні ділянки (постанови від 16.12.2014 р. № 21-544а14 та від 28.04.2015 р. № 21-173а15).

У всіх справах, згаданих вище, ВСУ обґрунтовував свою позицію неоднаковим застосуванням судами касаційних інстанцій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відтак, на думку ВСУ, у розглянутих категоріях справ адміністративні суди не можуть вважатися судами, «встановленими законом».

При цьому ВСУ також зіслався рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 12.10.1978 р. у справі «Zand v. Austria», в якому останній вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, на думку ЄСПЛ, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Тобто, посилання ВСУ на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ дозволило останньому відступити від вже згаданого вище Рішення КСУ, на яке посилався ВААС, адже норми міжнародного права мають пріоритет над нормами національного законодавства.

Тому суд вважає, що підготовче судове засідання слід закрити і призначити справу до судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 197-200 ЦПК України,-

Ухвалив:

Приєднати надані сторонами документи.

Відмовити у задоволенні заяви позивача про визнання доказів недостовірними.

Відмовити у задоволенні заяви представника відповідача щодо закриття провадження по даній справі.

Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду на 14 год. 00 хв. 14 березня 2018 року.

Копію даної ухвали вручити сторонам для відому та виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя (підпис)

Згідно оригіналу.

Суддя:

Секретар:

Дата документу 07.02.2018