Ухвала суду № 72042952, 05.02.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/2045/17 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р.

Провадження № 11-кп/783/1184/17 Доповідач: Урдюк Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Урдюк Т.М.,

суддів: Каблака П.І., Танечника І.І.,

секретаря Мазур-Іванько Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2017 року про відмову у задоволенні його клопотання про застосування амністії на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році»,

з участю прокурора Ванчака А.Л.,

встановила:

вищевказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про застосування амністії на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році».

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції прийшов до переконання, що до засудженого не може бути застосовано амністію на підставі п.а) ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що засуджений вважає, що підпадає під дію Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII та просить застосувати до нього амністію.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку прокурора про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду робить висновок про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, зокрема: 19 березня 2014 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за ч.2 ст.125 КК України до 850 грн. штрафу; 26 березня 2015 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за ч.1 ст.186 КК України із застосуванням ст.75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим терміном 2 роки; 06 травня 2015 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за ч.1 ст.125 КК України із застосуванням ч.4 ст.70, ст.ст.75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим терміном 2 роки.

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 липня 2016 року ОСОБА_1 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.299 КК України, із застосуванням ч.1 ст.71, 72 КК України, до позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці.

Початок строку відбування покарання рахується з 10 листопада 2016 року, а закінчення – 10 лютого 2020 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які, зокрема: на момент вчинення злочину були неповнолітніми; не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами; на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнані інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4), онкологічні захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого у додатку 12 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572; на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; є ветеранами війни (учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»); є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи - особами, які підпадають під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та аналогічних законів інших держав - колишніх республік СРСР; на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

Поряд з тим, відповідно до п.а) ст. 9 вказаного Закону амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», а також до осіб, які, зокрема, після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1, зокрема, засуджений 19 березня 2014 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, до покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень, який не сплатив, що стверджується відповіддю Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 вересня 2017 року (а.с.п.7), тобто покарання за таким вироком не відбув. 28 лютого 2016 року знову вчинив умисний злочин, передбачений ч.1 ст. 299 КК України, за який його засуджено 14 липня 2016 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області.

З огляду на те, що засуджений ОСОБА_1 після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинив умисний злочин, колегія суддів апеляційного суду робить висновок про те, що такий не підпадає під дію Закону України «Про амністію у 2016 році», тобто не є суб’єктом амністії.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році».

З огляду на наведене, доводи апелянта про те, що він є суб’єктом амністії, не ґрунтуються на вимогах Закону, а тому такі не підлягають до задоволення.

Підстав для скасування судового рішення, що оскаржується, та задоволення клопотання засудженого, колегія суддів апеляційного суду не вбачає, відтак ухвала Миколаївського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2017 року є законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Ураховуючи вищезазначене та керуючись п.а) ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про застосування амністії на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», залишити без змін, його апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Т.М.ОСОБА_2ОСОБА_3Танечник