Постанова № 72042598, 31.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційне провадження № 22-ц/796/1447/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м. Київ

Унікальний номер справи 752/7947/17

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ ШаховоїО.В.( суддя-доповідач), Головачова Я.В., Вербової І.М., секретаря судового засідання Пащенко О.П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бенефіт Істейт»

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4

на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва, постановлену 14 грудня 2017 року суддею Шкірай М.І. в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва о 13 годині 33 хвилин,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовною заявою до суду, яку обґрунтовував тим, що 25.11.2005 року він набув право власності на нежилі приміщення №, № 18, 19 (в літ.В), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 270,3 кв.м, однак 16.03.2017 року ТОВ «Кей Колект» в порушення вимог діючого законодавства, уклав з ТОВ «Бенефіт Істейт» договір купівлі-продажу цих приміщень, який було посвідчено ПН КМНО Кобелєвою А.М.

Вважаючи, що оспорюваним договором купівлі-продажу нежилих приміщень порушено його право власності, захист якого гарантований ст. 41 Конституції України, з підстав ст. 203,215 ЦК позивач просив визнати зазначений договір купівлі продажу недійсним та визнати за ним право власності на житлові приміщення, визнати недійсними дії приватного нотаріуса щодо посвідчення договору купівлі-продажу і його дії та рішення як державного реєстратора щодо вчинення реєстрації прав та обтяжень щодо об'єктів нерухомості.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року провадження у справі закрито.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу та, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права просить ухвалу суду скасувати та передати справу на новий судовий розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про закриття провадження у справі з підстав того, що між сторонами виник публічно-правовий спір, оскільки спірні відносини у вказаній цивільній справі пов'язані із недійсністю угоди купівлі-продажу об'єкта нерухомості, щодо якої нотаріус вчинив нотаріальні дії по її посвідченню та дії щодо державної реєстрації переходу права власності.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що визнання недійсною угоди є одним із способів захисту порушеного права власності. Разом з тим, в позовній заяві ставиться питання про визнання права власності на спірне майно, що є також одним із способів захисту порушеного права.

Таким чином вважає, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин та відносин пов'язаних із захистом порушеного права і має вирішуватися судами за правилами цивільного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав,з підстав в ній викладених та просив її задовольнити.

Представник ТОВ "Кей-Колект" проти апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду залишити без змін.

Представник ТОВ «Бенефіт Істейт» та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А. М. в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи за законом повідомлені належно.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи .

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виник публічно-правовий спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позовні вимоги пред'явлені до приватного нотаріуса, який здійснює відповідні владні управлінські функції на основі законодавства у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних із здійсненням реєстрації права власності на нерухоме майно, тобто є суб'єктом владних повноважень.

Проте, повністю з такими висновками суду погодитись неможливо,оскільки суд дійшов їх без належного з'ясування обставин та на порушення процесуального права, з огляду на що ухвала в частині закриття провадження позовних вимог ОСОБА_4 про визнання незаконними дій приватного нотаріуса КМНО КобелєвоїА.М. по нотаріальному посвідченню договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 16.03.2017 року та про визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Кобелєвої А.М. від 16.03.2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, підлягає скасуванню.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_4, останній свої вимоги обґрунтовував тим,що йому на праві власності належать нежилі приміщення № 18 № 19 (в літ.В), що знаходяться в АДРЕСА_1, загальною площею 265,4 кв.м, які перебували у іпотеці. У відповідності до ст.38 ЗУ "Про іпотеку" у ТОВ "Кей-Колект" не виникло право на продаж цього майна, а тому вважав, що укладений між ним та ТОВ «Бенефіт Істейт» договір є незаконним. Просив визнати недійсним цей договір купівлі-продажу; визнати незаконними дії ПН КМНО Кобелєвої А.М., які зареєстровані в реєстрі за № 156 по нотаріальному посвідченню договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 16.03.2017 року; визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора ПН КМНО Кобелєвої А.М. від 16.03.2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнати за ним право власності на зазначені нежилі приміщення.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ст. 4 ЦПК України, в редакції, чинній на момент постановлення ухвали, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України, в редакції, чинній на момент постановлення ухвали, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Статтею 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, в редакції, чинній на момент постановлення ухвали, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства

За роз'ясненнями викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» викладеними в пункті 21, якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав, то залежно від змісту вимог та суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, за цією ж Постановою, ураховуючи положення статей 1, 15 ЦПК, в редакції, чинній на момент постановлення ухвали, та статті 2 КАС не є публічно правовим і розглядається в порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, не зважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

За пунктом 3 Постанови, оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК, в редакції, чинній на момент постановлення ухвали, не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, суд відкриває провадження в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд не можливий.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що правовідносини, які склалися між ОСОБА_4, ТОВ «Кей Колект» та ТОВ «Бенефіт Істейт» випливають з майнового права та спрямовані на зміну або припинення цивільних прав позивача.

Оскільки участь у справі суб'єкта владних повноважень, яким у цій справі є ПН КМНО Кобелєва А.М., та наявність вимоги про визнання дій незаконними є єдиними та достатніми ознаками справи адміністративної юрисдикції, тому висновок суду першої інстанції про те, що провадження, в цій частині, підлягає закриттю, ґрунтується на нормах процесуального закону.

Між тим, позовні вимоги ОСОБА_4 щодо визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсними та визнання за ним права власності на ці приміщення свідчить про те, що між сторонами виник спір про право цивільне, а тому, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, спір, в цій частині, не є публічно-правовим і має розглядається у порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 14 грудня 2017 року, в частині закриття провадження щодо позовних вимог ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та визнання права власності, скасувати і в цій частині справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалу суду в частині закриття провадження в справі щодо позовних вимог ОСОБА_4 про визнання дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 05.02.18 року.

Суддя-доповідач

Судді: