Постанова № 72042442, 29.01.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2018 р. Справа № 907/659/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А. (доповідач)

суддів Данко Л.С.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання: Кишенюк Н.Т.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2-представник;

від відповідача: ОСОБА_3-представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іршавське АТП 12143" б/н від 17.11.2017

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.11.2017 (суддя Бобрик Г.Й., повне рішення складено 10.11.2017)

у справі № 909/659/17

за позовом Приватного акціонерного товариства «Закарпатавтотранс», м.Ужгород

до відповідача ТОВ "Іршавське АТП 12143", м.Іршава

про стягнення 294 750,00грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява Приватого акціонерного товариства ''Закарпатавтотранс'', м. Ужгород про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ''Іршавське АТП 12143 '', м. Іршава 294 750,00 грн. штрафних санкцій за порушення виконання зобовязань за договором про надання послуг автостанцією перевізникові №07-06/2 від 18.03.2013.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.11.2017 у справі №907/659/17 (суддя Бобрик Г.Й.) позовні вимоги задоволено повністю; стягнено з ТОВ "Іршавське АТП 12143" м. Іршава на користь ПАТ "Закарпатавтотранс", м .Ужгород суму 294 750,00грн. штрафних санкцій (з яких 291 650,00 грн. штрафні санкцій за 5 833 зривів рейсів та 3 100,00 грн. - штрафні санкції за 31 незаїзд на автостанції) та 4 487,57грн (згідно ухвали про виправлення від 17.11.2017) відшкодування витрат позивача по сплаті судового збору.

Ухвалюючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що заявлені до стягнення санкції ґрунтуються на умовах договору сторін, що відповідає положенням норм Господарського кодексу України.

ТОВ "Іршавське АТП 12143" подано апеляційну скаргу б/н від 17.11.2017, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.11.2017 у справі № 907/659/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ ''Закарпатавтотранс'' до ТОВ ''Іршавське АТП 12143 '' про стягнення 294750,00 гривень штрафних санкцій повністю, посилаючись на те, що місцевим господарським судом було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної ухвали суду, а висновки місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що позивач безпідставно пред»явив до відповідача надумані штрафні санкції, які не мають жодного правового підґрунтя та доказової бази. Диспетчерський журнал, який позивач подав на підтвердження зривів/не заїздів на автостанцію, не є підставою для стягнення штрафних санкцій, оскільки ведеться виключно в ручному режимі диспетчерами позивача та не може бути перевірений водіями перевізника. Договір від 18.03.2013 № 07-0612 не містить жодних вказівок на те, що диспетчерський супровід рейсів виключно здійснювався за допомогою електронної системи «Автостанція». З довідки-витягу з електронного диспетчерського журналу системи «Автостанція» не можна встановити, як самого факту протиправного діяння, так і вини відповідача, конкретних обставин та наявність/ відсутність форс-мажорних обставин, попередження про факт зриву. Про кожний випадок зриву чи невиїзду на маршрут (якщо такий відбувався з технічних причин або у зв»язку із форс-мажорними обставинами) диспетчер перевізника невідкладно повідомляв власника засобами зв»язку у відповідності до п.2.3.4 договору, що виключає можливість застосування штрафних санкцій. На підтвердження чого надав суду витяг із електронного журналу повідомлень - попереджень та копії листів, які надсилались позивачу та які підтверджують попередження позивача про такі зриви.

Отже, на думку скаржника, ним використовувалися усі можливі та доступні засоби зв»язку задля належного повідомлення позивача про випадки зривів рейсів та відвернення негативних наслідків для сторін. Після чого, відповідальна особа – диспетчер ТОВ "Іршавське АТП 12143" здійснював фіксацію здійсненого попередження у відповідному журналі.

ПАТ ''Закарпатавтотранс'' у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі як на підставу правомірних дій не знайшли свого обгрунтування нормами матеріального права та не підтверджуються матеріалами справи.

Зокрема, позивач зазначає, що відповідно до додаткової угоди №10 від 01.07.2016 року до договору про надання послуг автостанцією перевізникові №07-06/2 від 18.03.2013 сторони погодили, що позивач надаватиме послуги автостанцій скаржнику за маршрутами, що виконуються відповідачем, фіксуючи прибуття та відправлення автобусів з/на автостанцію в маршрутних (шляхових) листах ТОВ «Іршавське АТП 12143» та диспетчерському журналі ПрАТ «Закарпатавтотранс». Цим самим сторонами договору було досягнуто взаємної згоди щодо порядку фіксації руху автобусів згідно з розкладами руху. Скаржником не надано жодного доказу належного виконання ним зобовязань за договором (шляхових листів з відмітками автостанцій). Також, на думку позивача, доказами, що рейси не відбувалися є повернення вартості квитків по перевезеннях, що не відбулись.

ТОВ "Іршавське АТП 12143" у відповіді на відзив позивача посилається на те, що додаткову угоду №10 від 07.07.2016 до договору про надання послуг автостанцією перевізникові №07-06/2 від 18.03.2013 підписано особою без повноважень діяти від імені товариства, оскільки ОСОБА_4 не був директором ТОВ "Іршавське АТП 12143". Також, скаржник зазначає, що 14.07.2016 ПрАТ «Закарпатавтотранс» анульовано Свідоцтва про атестацію автостанції та виключено з переліку атестованих. Отже, на думку скаржника маршрути через АС «Ужгород-1», АС «Ужгород-2», АС «Хуст», а це 1970 маршрутів із 5 833 згідно претензій позивача, не можуть братися до уваги, оскільки ці станції не атестовані.

ПАТ ''Закарпатавтотранс'' у додатковому відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначило, що 18-19.10.2016 комісією Укртрансбезпеки підписано протоколи обстеження зазначених скаржником автостанцій і за висновком обстеження позивачу видані свідоцтва про атестацію від 12.11.2016 (копії додані до матеріалів справи). Окрім того, позивач зазначає, що зазначивши про питання атестації частини рейсів, скаржник не надав жодного контр розрахунку штрафних санкцій. Також позивач заперечує, посилання скаржника на те, що директор ОСОБА_4 не мав повноважень на підписання від імені ТОВ "Іршавське АТП 12143" додаткової угоди №10 до договору про надання послуг автостанцією перевізникові №07-06/2 від 18.03.2013 , оскільки товариство не ставило під сумнів повноваження останнього з огляду на підписання ним додаткових угод значний період часу до додаткової угоди, а також зазначення його в якості керівника у діловій переписці сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

18 березня 2013 року між Відкритим акціонерним товариством «Закарпатавтотранс», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Закарпатавтотранс» (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іршавське АТП 12143» (перевізник) на підставі пункту 114 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. №176 (далі Правила) та Дозволу Державтотрансадміністрації було укладено договір про надання послуг автостанцією перевізникові №07-06/2 (далі Договір) з додатками , які є його невід"ємною частиною.

Термін дії договору відповідно до п. 9 договору встановлено з 18.03.2013 і до дати, якою встановлено останній день строку дії договору перевізника із організатором перевезень., тобто до 20.05.2018 (розділ 5 договору №011530 від 21.05.2015 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Відповідно до п.1.1 договору власник за завданням перевізника надає йому на території своїх автостанцій ( автовокзалів) комплекс обов"язкових та передбачених законодавством послуг, пов"язаних з організацією і здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом Перевізника, продажем проїзних квитків та квитанцій на перевезення багажу, диспетчерським управлінням, організацією прибуття і відправлення автобусів, інформуванням водіїв щодо умов дорожнього руху, а також інші послуги відповідно до вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" і Правил.

Згідно з положеннями п.1.2 договору власник надає перевізникові послуги з обслуговування перевезень пасажирів автобусами за маршрутом ( маршрутами), перелік яких наведено у додатку №1, що є невід"ємною частиною цього договору.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що упродовж періоду з 07.07.2016 по 15.08.2017 автостанціями позивача надавались послуги на наступних маршрутах відповідача, зазначених у позовній заяві (табличка).

Перелік маршрутів відповідача, організованих Закарпатською облдержадміністрацією публічно розміщений на офіційному веб-ресурсі Закарпатської ОДА за посиланням http://www.carpathia.gov.ua/ua/615.htm.

Перелік маршрутів відповідача, організованих Іршавською райдержадміністрацією зазначений у повідомленні Іршавської РДА №02-20/2364 від 06.12.2016.

Регулярність виконання пасажирських перевезень на вищезазначених маршрутах визначено розкладами руху.

Відповідно до п.2.5.1 позивач зобов"язався, зокрема, здійснювати диспетчерське управління та організацію прибуття і відправлення автобусів.

Відповідно до умов договору відповідач зобов»язався здійснювати відправлення свого транспорту виключно з автовокзалів, автостанцій та диспетчерських пунктів, передбачених розкладом руху за певним маршрутом Організатором перевезень (п. 2.3.1 договору); проводити не раніше одного разу на місяць з власником звірку взаємних розрахунків ( п.2.3.3 договору); у разі неможливості виконати рейс невідкладно сповістити про це власника письмово чи за допомогою засобів зв"язку ( п.2.3.4 договору).

Сторонами договору узгоджена відповідальність за невиконання обовязків, передбачених договором. Зокрема, відповідальність перевізника (відповідача) визначена п. 4.2. договору, а саме, підпунктами 4.2.1., 4.2.2., 4.2.3.

Згідно п. 4.2.1 договору за зрив рейсу без попередження власника згідно підпункту 2.3.4. пункту 2.3. договору та за відсутності форс - мажорних обставин, передбачено сплату власнику штрафної санкції у розмірі 50 грн. у приміському сполученні, 50 грн. у внутрішньообласному сполученні, 100 грн. у міжобласному сполученні та 100 грн. у міжнародному та міжобласному сполученні (з використанням автобусів підвищеної комфортності).

За положеннями п. 4.2.2. порушення графіку руху у разі прибуття на автостанцію (автовокзал) формування відправлення із запізненням більше ніж на 15 хв., яке викликане форс мажорними обставинами або станом дорожнього покриття має наслідком сплату перевізником власнику 30 грн., а у разі незаїзду згідно розкладу руху 100 грн.

За зміну класу рухомого складу, про яку не було повідомлено відповідно до підпункту 2.3.2. пункту 2.3. цього договору перевізник сплачує власнику 5 грн.

З огляду на викладене, підставою звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення штрафних санкцій за порушення договірних зобовязань стало невиконання відповідачем у період з 07.07.2016 по 15.08.2017 взятих на себе зобовязань за договором про надання послуг автостанцією перевізникові №07-06/2 від 18.03.2013, що полягають у зривах рейсів без повідомлення автостанції у кількості 5833 та 31 незаїздах автобусів на автостанції, які передбачені розкладом руху. Розмір штрафних санкцій за 5833 зривів рейсів складає 291 650,00 грн. Розмір штрафних санкцій за 31 незаїзд на автостанції складає 3 100,00грн. Загальний розмір штрафних санкцій за розрахунками позивача складає 294 750,00 грн.

На підтвердження фактів порушення відповідачем договірних зобовязань, за які нараховано санкції, що є предметом даного спору подано звіти із диспетчерського журналу позивача про порушення договірних зобовязань відповідачем, із якого вбачається, що за період з 07.07.2016 по 15.08.2017 включно, відповідачем, всупереч вимог договору було вчинено 5 833 зривів рейсів та 31 незаїздів на автостанції на загальну суму 294 750,00грн.

Диспетчерський журнал позивачем ведеться у електронному вигляді, за допомогою автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями «Автостанція», зареєстрованої на підставі Свідоцтва Міністерства освіти і науки України ВР№00124, яка використовується на підставі договору про передачу науково-технічної продукції №17/2010-86 від 11 жовтня 2010 року та введена в роботу ВАТ «Закарпатавтотранс» наказом №383 від 21 жовтня 2010 року.

Також до матеріалів справи позивачем долучено договори із організатором перевезень та розкладами руху рейсових автобусів відповідача, якими визначено маршрути та графіки руху автобусів, та квитково-касові документи (чеки) на повернення коштів пасажирам по рейсам, що були зірвані відповідачем упродовж спірного періоду.

У зв"язку з наведеним, 29.08.2017 позивачем скеровано до відповідача письмову вимогу про сплату штрафних санкцій №1087/07-04, передбачених п.п.4.2.1 та 4.2.2 договору на рахунок позивача, яка залишилась відповідачем без реагування.

Згідно ст. 1 розділу 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автобусний маршрут - шлях проходження автобуса між початковим та кінцевим пунктами з визначеними місцями на дорозі для посадки (висадки) пасажирів; автобусний маршрут загального користування - автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні пасажирські перевезення; графік руху - відомості про час і послідовність виконання рейсу; автостанція - споруда або комплекс будівель, споруд, стоянок та під'їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та обслуговування пасажирів; рейс - рух транспортного засобу від початкового до кінцевого пункту маршруту; оборотний рейс рух автобуса від початкової до кінцевої зупинки маршруту і у зворотному напрямку до початкової зупинки.

З огляду на наведене визначення терміну „рейс, зірваний рейс, в тому числі і оборотний це той рейс, який не відбувся.

При цьому, незаїздом належить визнати невиконання перевізником обов'язку щодо прибуття автобусів відповідно до розкладу руху на проміжні автостанції згідно затвердженого маршруту, оскільки згідно п. 2.3.1. перевізник зобовязаний здійснювати відправлення свого транспорту виключно з автовокзалів, автостанцій та диспетчерських пунктів, передбачених розкладом руху за певним маршрутом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлені до стягнення санкції ґрунтуються на умовах договору сторін, що відповідає положенням вищевказаних норм Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне зясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судовою колегія не беруться до уваги доводи скаржника щодо того, що додаткову угоду №10 до договору про надання послуг автостанцією перевізникові №07-06/2 від 18.03.2013 від 07.07.2016 підписано ОСОБА_4 без повноважень діяти від імені товариства, а також те, що 14.07.2016 ПрАТ «Закарпатавтотранс» анульовано Свідоцтва про атестацію автостанції та виключено з переліку атестованих. Отже, на думку скаржника маршрути через АС «Ужгород-1», АС «Ужгород-2», АС «Хуст», а це 1970 маршрутів із 5 833 згідно претензій позивача, не можуть братися до уваги, оскільки вони не атестовані. Зазначене спростовується матеріалами справи та доказами поданими позивачем в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а саме Свідоцтвами про атестацію зазначених АС строком дії з 12.11.2016 до 11.11.2021, а також, копією додаткової угоди №10 до договору про надання послуг автостанцією перевізникові №07-06/2 від 18.03.2013 від 07.07.2016, з печатками сторін договору, з виконанням відповідачем рейсів зазначених у додатку до додаткової угоди №10 до договору про надання послуг автостанцією перевізникові №07-06/2 від 18.03.2013 від 07.07.2016.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.11.2017 у справі №907/659/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іршавське АТП 12143" б/н від 17.11.2017 без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

4. Справу повернути у Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 05.02.2018.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г. В.

суддя Данко Л.С.