Ухвала суду № 72042181, 05.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відкриття апеляційного провадження

"05" лютого 2018 р. Справа№ 925/2151/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Доманської М.Л.

Верховця А.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Бабіч Тетяни Григорівни на ухвалу господарського суду Черкаської області від 23.05.2017 року

у справі № 925/2151/14 (Гура І.І.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „НВК „Зембуд-Сервіс"

заінтересовані особи за заявою:

1. ТОВ „Правова допомога",

2. Товариство з обмеженою відповідальністю „Хлібна нива"

про визнання недійсним договору

у межах справи № 925/2151/14

за заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк"

до Товариство з обмеженою відповідальністю „Хлібна нива"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.05.2017 року у справі № 925/2151/14, серед іншого, задоволено клопотання ТОВ „НВК „Зембуд-Сервіс" про призначення експертизи та призначено судову експертизу у справі, проведення якої доручено Черкаському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ФОП Бабіч Т.Г. звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 23.05.2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ТОВ „НВК „Зембуд-Сервіс" про призначення судової експертизи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судово справи між суддями зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Доманська М.Л., Верховець А.А.

Досліджуючи матеріали апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII „Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Відповідно до пп. 13 п. 1 розділу XI „Перехідні положення" ГПК України справи судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, статтею 93 ГПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017 року (станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали), передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Таким чином останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 23.05.2017 року є 29.05.2017 року.

Проте, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу місцевого господарського суду лише 28.12.2017 року, про що свідчить відтиск штемпелю відділення поштового звязку, тобто з пропуском п'ятиденного процесуального строку на апеляційне оскарження на п'ять місяців.

При цьому скаржник звернувся з клопотанням про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Приписи чинного законодавства пов'язують можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 261 ГПК України встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.

Розглянувши клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження вищевказаної ухвали місцевого господарського суду, скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята судом 23.05.2017 року за її відсутності, оскільки ФОП Бабіч Т.Г. було залучено до участі у справі у якості третьої особи ухвалою суду від 28.09.2017 року. При цьому, остання була позбавлена можливості ознайомитись з матеріалами справи у зв'язку з їх направленням до експертної установи та ознайомилася з матеріалами справи лише 19.12.2017 року після повернення матеріалів до господарського суду Черкаської області, про що свідчить відмітка на відповідному клопотанні.

Під час розгляду заявленого клопотання, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі № Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії»).

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам перш за все належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання в принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України»).

Як вбачається з матеріалів справи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції прийнято 23.05.2017 року (т. 6, арк. с. 24-30).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.09.2017 року ФОП Бабіч Т.Г. залучено до участі у справі у якості третьої особи (т. 9, арк. с. 21-24).

16.11.2017 року ФОП Бабіч Т.Г. ознайомилась з томом № 9 матеріалів справи та зазначила, що інші 8 томів справи відсутні, про що свідчить відмітка на відповідному клопотанні (т. 9, арк. с. 59).

Листом Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 08.11.2017 року № 958/17-23 матеріали справи у 8 томах повернуто на адресу господарського суду Черкаської області 15.12.2017 року (т. 8, арк. с. 123).

Суд також зауважує, що в матеріалах справи міститься заява скаржника отримання копії судових рішень у справі, зокрема ухвал від 22.02.2017 року, від 23.05.2017 року та від 19.07.2017 року, зареєстрована 18.12.2017 року, на якому стоїть відмітка про те, що скаржник ознайомився зі матеріалами справи 19.12.2017 року.

Як було заз6начено вище, з апеляційною скаргою апелянт звернувся 28.12.2017 року, тобто в межах десяти днів з дня ознайомлення зі всіма матеріалами справи та, зокрема, зі змістом оскаржуваної ухвали.

Відтак, розглянувши клопотання, суддя - доповідач у справі вважає його таким, що підлягає задоволенню, оскільки скаржником наведено суду поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції в розумінні ГПК України.

Подана апеляційна скарга відповідає вимогам статті 258 ГПК України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Керуючись статями 119, 234, 255, 256, 262, 263, 268, 271 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Поновити Фізичній особі-підприємцю Бабіч Тетяні Григорівні строк для подання апеляційної скарги.

2. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бабіч Тетяни Григорівни на ухвалу господарського суду Черкаської області від 23.05.2017 року у справі № 925/2151/14.

3. Встановити строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 23.02.2018 року включно.

4. Розгляд справи № 925/2151/14 призначити на 01.03.2018 року. Судове засідання відбудеться о 12 год. 30 хв. за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1, зал судових засідань № 1.

5. Викликати для участі в судовому засіданні повноважних представників учасників провадження у справі.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді М.Л. Доманська

А.А. Верховець