Рішення № 72041719, 29.01.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2018р. Справа №914/2455/17

місто Львів

За позовом: Публічного акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ ОСОБА_1», м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Едель», м. Львів

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Зубко С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник (довіреність №24/5 від 24.05.2017);

від відповідача: ОСОБА_3, представник (довіреність б/н від 24.10.2017)

Публічне акціонерне товариство «МІЖНАРОДНИЙ ОСОБА_1», м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Едель», м. Львів про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 07.06.2016 р. призначив розгляд справи на 15.06.2016 р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, на виконання умов якого відповідачу надано кошти в сумі 1 500 000 доларів США. Відповідач зобов’язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обов’язків по договору – на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по кредитному договору, позивач звернувся з вимогою про дострокове повернення суми кредиту. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо повернення суми кредиту не виконав, на дату подання позову до суду заборгованість становить 1 200 000 доларів США. Крім цього, що між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір, згідно умов якого відповідач передав в іпотеку позивачу для забезпечення вимог відповідача по кредитному договору нежитлові приміщення. Відповідно до умов іпотечного договору, в разі невиконання або неналежного виконання боржником умов кредитного договору, позивач має право задовольнити забезпечені іпотечним договором вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв’язку з цим, представник позивача просив стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 1 200 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 31 788 000 грн. 00 коп., звернувши стягнення на заставлені відповідачем нежитлові приміщення шляхом набуття позивачем права власності на них.

В судовому засіданні представник відповідача позов визнав повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

31 травня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «МІЖНАРОДНИЙ ОСОБА_1» (банк) та Приватним підприємством «Едель» (позичальник) було укладено кредитний договір №00006.13-СВD.108 .

Предметом кредитного договору є надання банком (позивач) позичальникові (відповідачу) грошових коштів (кредит) у вигляді відкличної невідновлювальної кредитної лінії на наступних умовах: сума кредиту – 1 500 000,00 доларів США з можливістю надання у гривнях/доларах США, строком користування кредитом – до 30 травня 2018 року, платою за користування кредитом – 10% річних для частин кредиту, наданих у доларах США, 18% річних для частин кредиту, наданих у гривні (п. 1.1. кредитного договору).

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 1 200 000,00 доларів США та 4 738 941 грн. 63 коп., що підтверджується заявою меморіальними ордерами №473007 від 31.03.2013, №565682 від 27.06.2013, №1183306 від 26.12.2013, №1107715 від 06.12.2013.

20 грудня 2013 року сторони уклали додатковий договір №3 до кредитного договору, яким внесли зміни до кредитного договору, яким виклали п. 1.1. кредитного договору в новій редакції - предметом кредитного договору є надання банком (позивач) позичальникові (відповідачу) грошових коштів (кредит) у вигляді відкличної невідновлювальної кредитної лінії на наступних умовах: сума кредиту – 1 200 000,00 доларів США та 5 190 000,00 грн., строком користування кредитом – до 30 травня 2018 року, платою за користування кредитом – 10% річних для частин кредиту, наданих у доларах США, для частин кредиту, наданих у гривні – 10% річних (щомісячно) по 14.12.2014 року (включно), 18% річних (щомісячно) з 15.12.2014 року.

Згідно п. 4.1. кредитного договору позичальник зобов’язаний повернути банку отриманий кредит у валюті кредиту в повному обсязі в строк та в порядку, що встановлені кредитним договором.

Позичальник зобов’язаний повністю повернути кредит, сплатити нараховані проценти, неустойку та інші платежі відповідно до умов кредитного договору, незалежно від настання строку виконання зобов’язання, у випадках, що передбачені п. 6.2. кредитного договору (п. 4.4. кредитного договору).

Відповідно до п. 6.2. кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, неустойки та інших платежів, відповідно до умов кредитного договору, зокрема, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором.

Згідно п. 6.3. на вимогу банку про дострокове повернення кредиту, сплату процентів, неустойки та інших платежів за кредитним договором позичальник зобов’язаний здійснити повне погашення заборгованості за кредитним договором протягом періоду, що визначається у вимозі банку.

У зв’язку з порушенням строків повернення кредиту та сплати процентів, позивач звернувся до відповідача із письмовою вимогою за вих. №946-5/ІІІ від 07.04.2017, в якій вимагав в тридцятиденний строк сплатити заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 768 999,88 доларів США та 13 157 117,29 грн. Відповідачем вказана вимога залишена без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання перед позивачем по кредитному договору щодо повернення суми кредиту не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 200 000 доларів США по кредиту.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

31.05.2013 року між Публічним акціонерним товариством «МІЖНАРОДНИЙ ОСОБА_1» (іпотекодержатель) та Приватним підприємством «Едель» (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №00006.13-CBD/PL.108, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером №1456.

Іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя до іпотекодавця, що випливають з кредитного договору №00006.13-CBD.108 від 31.05.2013, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.3. іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: виробнича будівля, позначена в плані під літерою К-1-2, загальною площею 2 670,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28; нежитлова будівля (навіс з воротами), позначена в плані під літерою Г’-1, загальною площею 170,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28; нежитлове приміщення (контрольно-пропускний пункт), позначений в плані під літерою Г-1, загальною площею 151,8 кв.м; що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28.

Згідно п. 4.1. іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань за кредитним договором та/або цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання незалежно від встановленого строку його виконання та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат, пов’язаних з пред’явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов’язання та/або цього договору іпотеки (п. 4.2. іпотечного договору).

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 2 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Абзацом 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Якщо вимога за основним зобов’язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов’язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов’язання (абз. 2 ст. 7 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно абз. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до абз. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (абз. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Пунктом 6.1. іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації даного способу задоволення вимог іпотекодержателя, даний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

З огляду на наведене, чинним законодавством та умовами іпотечного договору не виключається можливість звернення стягнення на нерухоме майно шляхом визнання права власності і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення, який поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором.

Отже, оскільки відповідно до п. 6.1. іпотечного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов’язання за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись зазначеним способом.

Таким чином, якщо іпотекодержатель не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, складає 1 200 000 доларів США заборгованості по кредиту.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1050, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 7, 33, 37, 38 Закону України «Про іпотеку» та ст.ст. 2, 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ ОСОБА_1», м. Київ, вул. Лаврська, 16 (ідентифікаційний код 35810511) суму заборгованості згідно кредитного договору №00006.13-CBD.108 від 31.05.2013 в розмірі 1 200 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 31 788 000 грн. 00 коп., звернувши стягнення на заставлене майно Приватного підприємства «Едель», м. Львів, вул. Конюшинна, 28 (ідентифікаційний код 13837490) згідно іпотечного договору №00006.13-CBD/PL.108 від 31.05.2013, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером №1456, шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «МІЖНАРОДНИЙ ОСОБА_1» права власності на предмет іпотеки, а саме:

- виробничу будівлю, позначену в плані під літерою К-1-2, загальною площею 2 670,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28;

- нежитлову будівлю (навіс з воротами), позначену в плані під літерою Г’-1, загальною площею 170,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28;

- нежитлове приміщення (контрольно-пропускний пункт), позначений в плані під літерою Г-1, загальною площею 151,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Едель», м. Львів, вул. Конюшинна, 28 (ідентифікаційний код 13837490) на користь Публічного акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ ОСОБА_1», м. Київ, вул. Лаврська, 16 (ідентифікаційний код 35810511) 240 000 грн. 00 коп. судового збору.

5. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

6. Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 29.01.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 06.02.2018.

Суддя Мазовіта А.Б.