Рішення № 72038981, 06.02.2018, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/771/17

№ провадження 2/453/66/18

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2018 року Сколівський районний суд Львівської області в складі: головуючого – судді Микитина В.Я.,

з участю секретаря Корнута Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе Львівської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, з участю третьої особи – ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ «Укрсоцбанк» 11.07.2017 року звернувся у суд з позовом, в якому просить звільнити з-під арешту наявні у нього в іпотеці земельні ділянки площею 0,1000 га., розташовану у с. Волосянка Сколівського району Львівської області (кадастровий номер: 4624580800:01:015:0477) та площею 0,9204 га., розташовану у с. Хащованя Сколівського району Львівської області (кадастровий номер: 4624580800:02:005:0023). В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеного кредитного договору № 607/32-148 від 25.12.2006 року відповідач отримав кредит в розмірі 16 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 24.12.2016 року. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 25.12.2006 року укладено договір іпотеки, за яким останній передав в іпотеку належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,1000 га., розташовану у с. Волосянка Сколівського району Львівської області (кадастровий номер: 4624580800:01:015:0477). Крім того, відповідно до укладеного договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 607/32-176 від 03.07.2007 року відповідач отримав грошові кошти у розмірі 130 000 доларів США із погашенням траншів кредиту згідно встановленого графіку та зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 13,5% на рік, з кінцевим терміном погашення траншів – 02.07.2017 року. В забезпечення виконання зобов’язань за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії між позивачем та відповідачем 03.07.2007 року укладено договір іпотеки, за яким останній передав в іпотеку земельну ділянку площею 0,9204 га., розташовану у с. Хащованя Сколівського району Львівської області (кадастровий номер: 4624580800:02:005:0023). Зобов’язання за вказаними договорами відповідач належним чином не виконував, що завдало позивачу збитків, а сам позивач був змушений розпочати процедуру звернення стягнення на обидва предмети іпотеки. На даний час у Відділі примусового виконання рішень Управління ДВС Львівської області на виконанні перебувають виконавчі листи про зверненян стягнення на такі предмет іпотеки, однак звернути стягнення не представляється можливим, так як ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 16.09.2011 року про забезпечення позову у цивільній справі № 2-917/11 накладено арешт на усе нерухоме майно, що належить відповідачу, у тому числі і на майно, забезпечене договорами іпотеки. Зазначає, що Законом України «Про іпотеку» передбачено, що у силу іпотеки кредитор має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами, а, відтак, накладення арешту на вказані вище земельні ділянки порушує права позивача на задоволення його вимог за рахунок предмету іпотеки. З огляду на вказане, позивач був змушений звертатися до суду із даним позовом.

Належно уповноважений представник позивача – ОСОБА_3 у судовому засіданні 31.10.2017 року, у котрому відбувався розгляд справи по суті, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві (а. с. 1-4). У подальшому від інших належно уповноважених представників позивача у справі – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на адресу суду надійшли клопотання від 12.12.2017 року та від 06.02.2018 року про продовження та закінчення розгляду справи без участі представника позивача (а. с. 100, 108).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 31.10.2017 року, у котрому відбувався розгляд справи по суті, з’явився, проти задоволення позовних вимог не заперечував, а при ухваленні рішення поклався на розсуд суду. У подальшому подав суду заяву від 31.10.2017 року (а. с. 90), в якій просив продовжувати та закінчувати розгляд справи без його участі.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 у судове засідання жодного разу не з’явився, хоча був належним чином та завчасно повідомленим про дату, час та місце судового засідання (а. с. 96-97, 106-107), про причини своєї неявки суд не повідомив, письмових пояснень на позовну заяву не подав.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, заслухавши відповідача, оцінивши зібрані письмові докази по справі, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з копії кредитного договору № 607/32-148 від 25.12.2006 року (а. с. 7-12), відповідач отримав наданий позивачем кредит у розмірі 16 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 24.12.2016 року. Даний кредитний договір на суму 16 000,00 доларів США було забезпечено договором іпотеки від 25.12.2006 року (а. с. 13-18), предметом котрого є земельна ділянка площею 0,1000 га., розташована у с. Волосянка Сколівського району Львівської області (кадастровий номер: 4624580800:01:015:0477).

Крім того, згідно копії договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 607/32-176 від 03.07.2007 року (а. с. 19-24), відповідач отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надані позивачем грошові кошти у розмірі 130 000 доларів США із погашенням траншів кредиту згідно встановленого графіку та зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 13,5% на рік, з кінцевим терміном погашення траншів – 02.07.2017 року. Даний договір про надання невідновлювальної кредитної лінії на суму 130 000 доларів США було забезпечено договором іпотеки від 03.07.2007 року (а. с. 25-30), предметом котрого є земельна ділянка площею 0,9204 га., розташовану у с. Хащованя Сколівського району Львівської області (кадастровий номер: 4624580800:02:005:0023).

Встановлено, що на даний час на виконанні у Відділі примусового виконання рішень - Управлінні державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області перебувають два виконавчі листи, видані Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості (а. с. 50, 51).

В той-же час, з доданих до позовної заяви копій відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна вбачається (а. с. 47-49), що 19.09.2011 року Відділом ДВС Жидачівського РУЮ Львівської області за № 11621106 зареєстровано обтяження – арешт усього нерухомого майна, котре належить відповідачу. Підставою для вчинення такої дії послужило виконання ухвали Жидачівського районного суду Львівської області, постановленої 16.09.2011 року про забезпечення позову у цивільній справі № 2-917/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики (а. с. 52).

У позовній заяві позивач покликається на заборгованість відповідача за договорами № 607/32-148 від 25.12.2006 року та 607/32-176 від 03.07.2007 року, забезпечених договорами іпотеки від 25.12.2006 року та від 03.07.2007 року відповідно на суму 16 000,00 доларів США та 130 000,00 доларів США.

Разом з тим, за змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У свою чергу, згідно з ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно з ч. 1 ст. 321 цього ж Кодексу, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що позивач не є ані власником, ані володільцем майна, яке є предметом іпотеки, а лише його іпотекодержателем.

В той-же час у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» роз'яснено, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що грунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами у справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках – особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Відтак, права іпотекодержателя при наявності інших обтяжень спірного майна задовольняються не шляхом звільнення цього майна з-під арешту, а шляхом задовольняння своїх вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на це майно.

На переконання суду, права позивача як іпотекодержателя спірних земельних ділянок, не пов'язані ані з правом власності на майно, ані з правом володіння таким майном, а тому вимоги про звільнення майна з-під арешту є безпідставними.

Крім того позивачем, попри зазначення у позовній заяві, не надані суду докази на підтвердження суми заборгованості відповідача перед банком, яка дорівнює або є більшою вартості предмета іпотеки. Суд також звертає увагу й на те, що позивачем лише формально презюмується у позові, але не надається жодних доказів, котрі б підтверджували отримання ним права стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договорам (судові рішення) та доказів того, що відбулося звернення стягнення на іпотечне майно.

Судом встановлено й те, що згідно рішення Жидачівського районного суду Львівської області, ухваленого 30.05.2012 року у цивільній справі № 1307/2-718/11, провадження № 2/1307/31/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики (а. с. 83-84), котре 11.06.2012 року набрало законної сили, з відповідача у даній справі на користь ОСОБА_2 стягнено суму позики у розмірі 79555, 00 ОСОБА_3, що за офіційним курсом НБУ становить 904 293,72 грн. та судові витрати у справі у розмірі 1820 грн., а всього – 906 113,72 грн..

Заходи забезпечення позову у виді арешту на усе нерухоме майно відповідача у даній справі вживалися саме у вказаній вище цивільній справі.

Незважаючи на викладене, а також на роз’яснення судом належно уповноваженому представнику позивача у судовому засіданні про наслідки невчинення відповідної процесуальної дії (заявлення повторно належно оформленого клопотання про залучення ОСОБА_2 до участі у даній справі в якості співвідповідача як особи, в інтересах якої накладено арешт як один із засобів забезпечення позову), останній таким своїм правом не скористався, у зв’язку з чим ОСОБА_2 судом залучено до участі у даній справі в якості третьої особи на стороні відповідача, з власної ініціативи.

Разом з тим, позивач скористався можливістю звернутися доЖидачівського районного суду Львівської області із заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих у вказаній вище цивільній справі, котра була розглянута у встановленому порядку, а ухвалою від 30.11.2017 року такі заходи забезпечення позову у частині накладення арешту на спірні земельні ділянки були скасовані (а. с. 110). Дана ухвала суду набрала законної сили.

З огляду на усе вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити у пвоному обсязі у зв’язку з його безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 5, 12-13, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, з участю третьої особи – ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.Я. Микитин