Постанова № 72037923, 01.02.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 336/2930/17 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/1057/18 ОСОБА_1

Доповідач: Бєлка В.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Онищенко Е.А.

ОСОБА_2

При секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства Оборони України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У травня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства Оборони України про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 14.02.1982 року по 22.09.1994 року він проходив військову службу у Збройних Силах України.

Під час проходження військової служби він отримав захворювання, внаслідок яких був звільнений з лав Збройних Сил України у відставку за станом здоров’я.

У зв’язку з захворюванням, пов’язаним з проходженням військової служби, були порушені його нормальні життєві зв’язки та можливість реалізації ним звичок і бажань, фізичні навантаження супроводжуються болем, розладом сну, негативними емоціями, погіршилися відносини у сім’ї, а значна частина його пенсії як інваліда 3 групи витрачається ним на лікування, що впливає на кошти сімейного бюджету.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2017 року в задоволені позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За змістом ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що, позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача та причинно-наслідкового зв’язку між такими діями та отриманою шкодою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції

Судом встановлено, що з 14.02.1982 року по 22.09.1994 року ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних Силах Радянського Союзу та Збройних Силах України, з 17.04.1984 року до 22.09.1992 року на посаді старшого бортового авіаційного техніка, військову присягу як військовослужбовець Збройних Сил України прийняв 18.01.1992 р., про що надано копія військового квитка ГР № 150100.

На підставі наказу МОУ № 01423 від 21.06.1994 року ОСОБА_3 звільнений з військової служби у відставку за підпунктом «в» п.65 (за хворобою).

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серія АД № 040209 від 03.08.2006 року ОСОБА_3Р .встановлена 3 група інвалідності з причини захворювання, отриманого в період проходження військової служби, безстроково, обмежено у праці та тривалості робочого часу.

Згідно посвідчення серії П № 182051 від 20.05.2003 року ОСОБА_3 призначена пенсія за вислугу років, присвоєно статус інваліда армії 3 групи.

Надані позивачем виписні епікризи за 1993 року підтверджують ті обставини, що протягом цього року він тричі проходив післяопераційне обстеження в Українському науково-дослідному інституті нейрохірургії, встановлено діагноз (мовою оригіналу): мешотчатая аневризма передней соединительной артерии слева.

На час розгляду справи позивачем не надано суду доказів, у зв’язку з яким захворюванням його звільнено з військової служби у 1994 році.

Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі ст. 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими законами.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї та близьких родичів.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз’яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З досліджених доказів не встановлено факту протиправних дій або бездіяльності Міністерства Оборони України, наявності причинного зв’язку між шкодою і протиправними діями або бездіяльністю Міністерства Оборони України та виною відповідача у її заподіянні.

За вимогами ч.3 ст.10 ЦПК України ( в редакції закону на час вирішення спору) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.11 ППК України ( в редакції закону на час вирішення спору) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України ( в редакції закону на час вирішення спору) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Аналогічні положення містяться і в ст.ст.12 ч.3, 13 ч.1, 81,82 ЦПК України, який набрав чинності з 15.12.2017 року.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що сам по собі факт необережного травмування позивача під час проходження військової служби не є підставою для відшкодування перенесених ним фізичного болю, переживань, зміни способу життя, часткової втрати працездатності за рахунок держави в особі Міністерства Оборони України як центрального органу виконавчої влади і військового управління.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права не спростовують висновків суду першої інстанції.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 268, 374,375,382 ЦПК України судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 5 лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді: