Постанова № 72037911, 01.02.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 333/3927/17Головуючий у 1-й інстанції Наумова І.Й.Пр. № 22-ц/778/545/18Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

за участі секретаря Ващенко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2017 року у справі за позовом Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - Шевченківське об'єднане УПФУ м. Запоріжжя) до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу надміру виплаченої пенсії (в порядку цивільного судочинства)

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Шевченківське об'єднане УПФУ м. Запоріжжя звернулось до суду із вищезазначеним позовом, в якому просило стягнути з відповідача надмірно сплачену частину пенсії по втраті годувальника у розмірі 10848,36 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що зазначена сума переплати виникла виключно з допущеною рахунковою помилкою страхового стажу у програмі технічного забезпечення.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2017 року (а.с. 19-20) у задоволенні позову Шевченківського об'єднаного УПФУ м. Запоріжжя відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач Шевченківське об'єднане УПФУ м. Запоріжжя у своїй апеляційній скарзі (а.с. 23-24) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження у цій справі за вищезазначеною скаргою позивача було відкрито (а.с. 28), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 30) з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів, яка має постійний склад (в Апеляційному суді Запорізької області замість 71 судді за штатом працює фактично 20 суддів, з яких 13 суддів у складів судової палати у цивільних справах).

У судове засідання 01 лютого 2018 року повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи (а.с. 32-45) всі особи, які беруть участь у справі, не з'явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Встановлено, що апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито ще до 03 листопада 2017 року (ухвала апеляційного суду а.с. 28).

В силу вимог п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147-VІІ, якій набрав чинності з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю всіх осіб, які беруть участь у справі.

В силу вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у разі неявки в судове засіданні всіх учасників справи…, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Шевченківського об'єднаного УПФУ м. Запоріжжя не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі, керувався ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України, ст. ст. 60, 209, 212-218 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, та виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог позивача у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції - таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

При перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд виходить із положень ЦПК України, в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року, тобто чинною на час постановлення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі (12 жовтня 2017 року).

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку у Шевченківському об'єднаному УПФУ м. Запоріжжя і отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до протоколу від 19.04.2017 року за період з 01.12.2013 року по 30.11.2016 рік, на думку позивача, через рахункову помилку страхового стажу у програмі технічного забезпечення ОСОБА_4 було надмірно сплачено 10848,36 грн.

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку, але не більш як 20 відсотків пенсії.

Відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав. В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що сума переплати за період за період з 01.12.2013 року по 30.11.2016 рік виникла виключно у зв'язку із допущеною помилкою розрахунку страхового стажу у програмі технічного забезпечення позивача.

Належних, допустимих доказів недобросовісності з боку відповідача позивачем суду першої інстанції у матеріали цієї справи надано не було.

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що переплачена сума не підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь позивача, а тому у задоволенні позову позивача у цій справі слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги позивача Шевченківського об'єднаного УПФУ м. Запоріжжя є такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію позивача, викладену ним в його позові у цій справі, та яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

В силу вимог ст. 3 ЦПК України Шевченківське об'єднане УПФУ м. Запоріжжя мало право на звернення до суду із вищезазначеним позовом до ОСОБА_4, якщо вважало, що останнім порушені його права.

Однак, здійснюючи правосуддя, суд захищає права … юридичних осіб …у спосіб, визначений законами України.

В силу вимог ст. 212 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 58 ч.1 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно).

Суд першої інстанції розглянув дану справу повно, всебічно та з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно.

Підстави для звільнення позивача Шевченківського об'єднання УПФУ м. Запоріжжя від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Позивач Шевченківське об'єднане УПФУ м. Запоріжжя та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі та зокрема недобросовісності з боку відповідача, як набувача.

Крім того, не можна вважати саме рахунковою (лічильною) помилкою з боку позивача неправильний розрахунок позивачем страхового стажу відповідача, який було приведено у відповідність до вимог чинного законодавства позивачем у подальшому після опрацювання контрольних списків «задвоєний стаж».

При цьому, також не має істотного значення для правильності вирішення цієї справи, чи робив позивач спробу вирішити питання про надміру виплаченої пенсії коштів із відповідачем у позасудовому порядку, та з яких підстав відповідач ухилився від повернення вищезазначеної надміру виплаченої пенсії на користь позивача у добровільному порядку.

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції правильно вважав, що підстави, передбачені ст. 1215 ч. 1 п. 1 ЦК України, для стягнення з відповідача на користь позивача за рішенням суду у цій справі надміру виплаченої пенсії у вищезазначеному розмірі за вищезазначений період відсутні.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах апеляційної скарги Шевченківського об'єднаного УПФУ м. Запоріжжя.

Оскільки, в силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, в силу вимог ст. 367 ч.3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Однак, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у цій справі відсутні, Шевченківським об'єднанням УПФУ м. Запоріжжя останні апеляційному суду не надані.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Шевченківського об'єднаного УПФУ м. Запоріжжя, як особи, яка подала апеляційну скаргу у цій справі, не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановлено з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, встановлено, що оскаржуємим рішенням суд першої інстанції не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою осіб, які беруть участь у справі, в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміні.

Також у разі відмови позивачу Шевченківському об'єднаному УПФУ м. Запоріжжя у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача ОСОБА_4 будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371-372, 374-375, 381-384, п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2017 року цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 06 лютого 2018 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.