Рішення № 72037785, 05.02.2018, Токмацький районний суд Запорізької області

328/3042/17

05.02.2018

2-а /328/1/18

РІШЕННЯ

Іменем України

05 лютого 2018 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Погрібної О.М., при секретарі судового засідання Мацинській О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Токмацького районного суду Запорізької області в м. Токмак адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Токмацького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,-

встановив:

Позивач 11.11.2017 року звернулася до Токмацького районного суду Запорізької області з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії Токмацького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у виплаті їй грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій; зобов’язати відповідача виплатити грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату судового збору в розмірі 640 грн. В обґрунтування позову зазначає, що з 29.12.2010 року перебуває на обліку в Токмацькому об'єднаному УПФУ в Запорізькій області та отримувала пенсію за вислугою років, призначену у відповідності до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівник освіти. Після призначення пенсії вона продовжувала працювати на посаді вчителя математики в Балківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, внаслідок чого виплата пенсії їй була припинена, що підтверджено записами у трудовій книжці. З її зарплати сплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Досягнувши пенсійного віку передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058, 01 серпня 2014 року вона звернулася до відповідача з заявою встановленої форми про призначення пенсії за віком та з 01 серпня 2014 року відповідач перевів її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії за віком Управління не повідомляло їй про її право на отримання грошової допомоги згідно із п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як і про будь-які рішення з цього питання. Лише після її заяви Управління повідомило листом від 02.06.2017 року № 35/Л-7 про те, що їй відмовлено в призначенні грошової допомоги в розмірі 10 пенсій при призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з тим, що вона раніше отримувала пенсію за вислугу років. Вказаними діями відповідач порушив її законні права та інтереси, тому просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 17 листопада 2017 року відкрито скорочене провадження у даній справі.

Ухвалою від 24.11.2017 року дану справу постановлено розглядати за загальними правилами КАС України та призначено судове засідання на 06.12.2017 року.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Відповідно до п. 10 частини першої розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 03 жовтня 2017 року визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

По даній адміністративній справі провадження було відкрито до набрання чинності редакції Кодексу адміністративного судочинства України від 03.10.2017 року, та тому вказана справа повинна розглядатись за правилами, що діють після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно частини першої, другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Позивач в судове засідання не з’явилася, про дату, місце і час судового засідання повідомлена належним чином, подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує з підстав, викладених у позовній заяві, просить його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 05.02.2018 року не з’явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову заперечувала.

23.11.2017 року від Токмацького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшло заперечення на адміністративний позов, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, у зв'язку з безпідставністю, оскільки позивачу з 29.12.2010 р. була призначена пенсія за вислугу років, з 10.01.2011 р. виплату пенсії за вислугу років припинено у зв’язку з працевлаштуванням на посаду вчителя математики Балківської ЗОШ. В лютому 2011 року позивачу виплачена пенсія за період з 29.12.2010 р. по 09.01.2011 р, з 01.08.2014 р., відповідно до заяви, позивача переведено на пенсію за віком, таким чином позивач, як особа, яка вже отримувала пенсію за вислугу років, не має права на грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до вимог п.7-1 Прикінцевих положень до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи зазначене, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову.

Згідно зі ст.229 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.22 Конституції України, права і свободи людини, громадянина, закріплені цією Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З матеріалів справи встановлено, що позивачу з 29.12.2010 року призначена пенсія за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, що дає право на цей вид пенсії.

З 10.01.2011 року виплату пенсії за вислугу років позивачу припинено у зв'язку працевлаштуванням на посаду вчителя математики Балківської ЗОШ.

З 01.08.2014 року, за заявою позивача, її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На підставі постанови Токмацького районного суду Запорізької області від 12.10.2016 року по справі №328/3393/16-а, яка набрала законної сили, позивачу перераховано пенсію за віком із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, тобто 2011-2013 роки.

17.05.2017 позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до вимог п.7-1 Прикінцевих положень до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 02.06.2017 за № 35/Л-7 Токмацьке об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило позивачу у призначенні та виплаті їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з посиланням на те, що оскільки позивачу вже призначалась пенсія за вислугу років, то підстав для призначення грошової допомоги немає.

Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV.

Водночас, ОСОБА_1 було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV позивач звернулася вперше.

Крім того, після призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 продовжувала працювати та сплачувала у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Оскільки за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV позивач звернулася вперше, тому відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, а не частину другої статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 29.11.2016 року (справа №133/476/15-а).

Пунктом 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Кодексу, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж частини 1 статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення; виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 затверджений Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років."

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Положеннями п. 6 вказаного Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" станом на день її призначення.

Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов’язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (30 років для жінок) роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач, на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком, досягла пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на день досягнення пенсійного віку працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. У відповідності до вимог ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Із трудової книжки позивача БТ-1 № 3583890 вбачається, що педагогічний трудовий стаж позивача становить понад 30 років, а відтак педагогічний стаж позивача береться судом до уваги, стаж становить більше аніж необхідно для призначення пенсії за віком (більше 30 років), у відповідності до п. «е» ч.1 ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Також, як вбачається з матеріалів справи, станом на момент виникнення у позивача права на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», вона не отримувала будь-якого іншого виду пенсій.

Отже, виходячи з зазначеного, відмова пенсійного органу у виплаті позивачу грошової допомоги не ґрунтується на приписах чинного законодавства, що свідчить про наявність протиправного характеру в його діях.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що з урахуванням наведених обставин та правових норм, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, при поданні адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 640.00 грн, що підтверджується квитанцією № 3975 від 19.06.2017 року.

Тому, відповідно до ст.139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути 640,00 грн. судового збору, який сплачений останньою при зверненні до суду із позовом.

Керуючись ст.ст.6, 9 77, 139, 205, 241, 244-246, 250, 251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Токмацького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Токмацького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у виплаті їй одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Токмацьке об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, яка проживає за адресою: 71772, Запорізька область, Токмацький район, с. Балкове, вул. Миру, 104, рнокпп НОМЕР_1, одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Токмацького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке розташоване за адресою: 71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, 42/10, код ЄДРПОУ 37830810 на користь ОСОБА_1, яка проживає за адресою: 71772, Запорізька область, Токмацький район, с. Балкове, вул. Миру, 104, рнокпп НОМЕР_1, 640 (шістсот сорок) грн. в якості витрат на оплату судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень КАС України.

За умовами ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: