Ухвала суду № 72037046, 06.02.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 306/1/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Феєра І.С. (головуючого), Крегула М.М., Животова Є.Г., при секретарі Костюк Л.А., за участю прокурора Деяка О.М., підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника - адвоката Гуштана Г.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження №11-сс/777/54/18 за апеляційною скаргою захисника - адвоката Гуштана Г.Г. на ухвалу слідчого судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 01.01.2018.

Цією ухвалою слідчого судді обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 40 діб щодо:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Слепцівка Татищівського району Саратовської області Російської Федерації, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, українця, непрацюючого, не судимого.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 30.12.2017, близько 19 год. 40 хв., будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в кухонній кімнаті приміщення житлового будинку АДРЕСА_1, за місцем свого постійного проживання, у ході конфлікту який виник між ним та його матір'ю ОСОБА_5, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, протиправно, з метою заподіяння смерті останній, наніс один удар ножем в область спини зліва, що потягло за собою смерть ОСОБА_5. Згідно лікарського свідоцтва про смерть №112 від 31.12.2017, виданого Свалявським районним відділенням СМЕ, причиною смерті ОСОБА_5 стало проникаюче ножове поранення грудної клітки з ушкодженням легенів, масивна зовнішня та внутрішня крововтрата, шок, напад з використанням гострого предмету з метою вбивства чи нанесення тілесного ушкодження.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що ОСОБА_3 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція якого передбачає позбавлення волі строком від 7 до 15 років, дані про особу підозрюваного, який не має постійного місця роботи, наявність ризиків вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки раніше обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, може переховуватись від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на потерпілого у провадженні.

-2-

В апеляційній скарзі захисник - адвокат Гуштан Г.Г. просить ухвали слідчого судді від 01.01.2018 - скасувати, обрати відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Вважає висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам вчиненого правопорушення, наявність істотних порушень кримінального процесуального закону та допущене неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує на те, що підозра є необґрунтованою, оскільки ґрунтується на домислах та припущеннях, оскільки ОСОБА_3 за встановлених обставин не міг заподіяти потерпілій удар ножем в спину. Крім того, звертає увагу на не опрацювання слідством версії щодо перевищення меж необхідної оборони підозрюваним чи наявність в його діях крайньої необхідності, не перевірено факт усвідомлення наслідків своїх дій підозрюваним.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника - адвоката Гуштана Г.Г. та підозрюваного ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, промову прокурора, який указав на безпідставність поданої апеляційної скарги та законність ухвали слідчого судді, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту й затримання, закріпленої в статті 5 Конвенції.

Відповідно практики ЄСПЛ «розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться в статті 5 пар. 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин».

-3-

Вимога розумної підозри містить у собі два питання. Перше з них становить питання права: розумна підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Друге - питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного злочину.

Колегія суддів враховує, що стандарт переконання «розумна підозра» достатньо вимогливий, хоча значно слабкіший за стандарт «поза розумним сумнівом», який вимагається для кримінального засудження.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ця вимога не означає, що сторона обвинувачення навіть на ранніх стадіях розслідування, зобов'язана довести всі елементи правопорушення, оскільки цей стандарт не вимагає, щоб сторона обвинувачення мала докази, достатні для остаточного вирішення питання про винуватість.

З врахуванням обставин провадження та долучених до матеріалів клопотання доказів, в тому числі документів, які свідчать про проведення першочергових необхідних слідчих дій, колегія суддів вважає підозру, яка повідомлена ОСОБА_3 обґрунтованою, а долучені докази такими, що переконують неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила даний злочин.

Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя дослідила відомості, на яких ґрунтується вручена та оголошена підозра та перевірила достатність та належність цих відомостей для формулювання розумної підозри.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02. 2006, №3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

-4-

Слідчий суддя при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 вказаних вимог законодавства дотримався в повному обсязі.

Так, розглядаючи клопотання слідчого СВ Свалявського ВП Мукачівського ВП ГУ НП в Закарпатській області про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3, слідчий суддя дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання вказаного запобіжного заходу, а саме: мету і підстави застосування запобіжного заходу; обставини, що враховуються при його обранні і дав їм належну оцінку.

Зокрема, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину, що підтверджується матеріалами провадження, а саме: протоколом огляду місця події від 30.12.2017; протоколом огляду місця події від 31.12.2017; протоколом проведення слідчого експерименту від 31.12.2017; копією лікарського свідоцтва про смерть №112 від 31.12.2017; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння №132 від 31.12.2017; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6, протоколами допиту свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Крім того, слідчий суддя при розгляді клопотання взяв до уваги дані про особу підозрюваного, який відповідно до матеріалів клопотання ніде не працює, вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, попередню соціальну поведінку.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що встановлені слідчим суддею характер, суспільна небезпечність кримінального правопорушення та ступінь тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, дані, що характеризують особу підозрюваного дають достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або створювати перешкоди для встановлення істини у справі, зокрема, шляхом тиску на потерпілого чи свідків з метою отримання відмови останніх від дачі правдивих пояснень.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

З огляду на викладене, для запобігання ризиків, які зазначені в клопотанні, апеляційний суд уважає, що застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не гарантуватиме та не забезпечуватиме запобігання вказаним ризикам та виконанням підозрюваним процесуальних обов'язків.

Наведені в апеляційній скарзі захисника доводи не спростовують висновків слідчого судді щодо існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та необхідності їх запобіганню шляхом обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, дані, що характеризують особу підозрюваного в повній мірі враховані слідчим суддею при розгляді клопотання, а тому не підлягають додатковій оцінці.

-5-

Таким чином, апеляційним судом не встановлено підстав для скасування чи зміни ухвали слідчого судді.

Питання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_3 слідчим суддею вирішено з дотриманням вимог ст.ст. 132, 176 - 178, 183, 194 КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки слідчий суддя дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, з врахуванням всіх наявних у матеріалах обставин кримінального провадження, вагомості доказів про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 та даних про його особу.

Із врахуванням вище наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката не підлягає до задоволення, а ухвала слідчого є законною та обґрунтованою й підстав для її скасування не має.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу захисника - адвоката Гуштана Г.Г. - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 01.01.2018 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: