Ухвала суду № 72037025, 06.02.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1165/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Малюк В.М., при секретарі Єфремовій М.Й. розглянувши клопотання слідчого в ОВ слідчого відділу управління прокуратури Закарпатської області Точок І., погоджене з прокурором, про накладення арешту на тимчасово вилучене 02.02.2018 року, під час проведення обшуку по місцю проживання ОСОБА_2, майно ,-

В С Т А Н О В И В :

З внесеного клопотання, яке погоджено з прокурором, та матеріалів кримінального провадження вбачається, що окремі посадові особи Обертового депо Чоп ВСП «Локомотивне депо Мукачево» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» спільно з іншими особами та працівниками правоохоронного органу організували систематичне привласнення майна підприємства, зокрема паливно-мастильних матеріалів (ПММ), зокрема дизпалива, із резервуарів депо з подальшою їх реалізацію на території Закарпатської області.

Так, до вчинення вказаного злочину причетні начальник обертового депо Чоп ОСОБА_2, який є організатором привласнення майна підприємства, контролює вказану злочинну діяльність. Для реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_2 залучив інших осіб - працівників депо: машиніста-інструктора (свого брата) ОСОБА_3 та теплотехніка ОСОБА_4, які з метою укриття слідів злочинів та унеможливлення виявлення контролерами фактів крадіжок під час перевірок, використовуючи свої службові повноваження, здійснюють організацію підроблення документів по завищенню фактичних об'ємів витрат пального тепловозами депо; бригадира паливного складу депо ОСОБА_5, який за вказівками начальника депо здійснює відпуск паливно-мастильних матеріалів (дизпалива) з паливного складу (АЗС) обертового депо Чоп.

Встановлено також, що вчинення вказаного злочину причетний інший працівник залізниці - черговий по станції Ужгородської дирекції залізничних перевезень ФР «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_6, який у змові з ОСОБА_2, організовує транспортування та реалізацію викрадених в Обертовому депо Чоп паливно-мастильних матеріалів третім особам, а також передає грошові кошти від реалізації викраденого майна ОСОБА_2, який в свою чергу здійснює їх розподіл між іншими причетними до вчинення злочину особами, а також частину грошових коштів за не вчинення перешкод у вчиненні злочину передає невстановленим на даний час працівникам правоохоронного органу (поліції), які здійснюють «прикриття» такої злочинної діяльності працівників депо з розкрадання майна підприємства.

Так, транспортування до місць збуту та реалізацію викрадених ПММ безпосередньо із АЗС Обертового депо Чоп безпосередньо здійснюється ОСОБА_7 за допомогою транспортного засобу марки ГАЗ-5201 із р.н. НОМЕР_4 із цистерною. Крім цього, аналогічно здійснюється транспортування та реалізацію викрадених в Обертовому депо Чоп паливно-мастильних матеріалів третім особам громадянином ОСОБА_8 на транспортному засобі марки MAN, із р.н. НОМЕР_1, із цистерною. Так, грошові кошти, одержані від реалізації вказаних ПММ (за одержані в депо паливно-мастильні матеріали), ОСОБА_8, як і ОСОБА_6, передає ОСОБА_2, який здійснює їх розподіл між причетними до вчинення злочину особами.

17.11.2017 року за вказаним фактом порушено кримінальне провадження за ч.4 ст. 191 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР за №42017070000000458.

02.02.2018 року ОСОБА_9 та ОСОБА_5 були затримані в порядку ст. 208 КПК України.

03.02.2018 року ОСОБА_9 та ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч.4 ст. 191 КК України.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що вилучені 02.02.2018 року під час проведення обшуку по місцю проживання ОСОБА_2 телефони марки «Айфон 7» та «Самсунг Дуос» з сім картками до них, були використані ОСОБА_2 як засіб вчиненого кримінального правопорушення та мають значення у кримінальному провадженні як речові докази, оскільки містять в собі інформацію, що може бути використана як доказ у кримінальному провадженні.

Слідчий Точок І. та Островський І.В. в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду клопотання були повідомлені своєчасно і належним чином, однак їх не явка в силу ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Зважаючи на неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, фіксування за допомогою технічних засобів, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали внесеного слідчим клопотання з доданими до нього матеріалами, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Судом встановлено, що слідчим відділом слідчого управління прокуратури Закарпатської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №42017070000000458 від 17.11.2017 року за ознаками злочину передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, в рамках якого досліджуються обставини щодо здійснення службовими особами одного з підприємств розтрати ввіреного їм майна.

03.02.2018 року в рамках вказаного кримінального провадження, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч.4 ст. 191 КК України.

02.02.2018 року під час проведення, на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 02.02.2018 року, обшуку по місцю проживання ОСОБА_2, у останнього було вилучено два мобільні телефони марки «Айфон 7» та «Самсунг Дуос» з сім картками до них, які ОСОБА_2 добровільно видав.

Посилаючись на те, що вказані мобільні телефони є речовими доказами у кримінальному провадженні, з метою їх збереження, слідчий просить суд накласти на них арешт.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України метою арешту майна є: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Необхідність накладення арешту на майно слідчий обґрунтовує метою збереження речових доказів.

Частина 3 статті 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Натомість слідчим, в порушення вимог вказаних статей, не надано слідчому судді жодного доказу на підтвердження тих обставин, що вилучені у ОСОБА_2 мобільні телефони підпадають під ознаки речового доказу та містять в собі інформацію, що має суттєве значення по кримінальному провадженні.

Зокрема не надано суду жодного доказу, що ОСОБА_2 є причетним до злочину, який інкримінується ОСОБА_9 та ОСОБА_10, та те, що такий спілкувався з підозрюваними саме за допомогою вилучених у нього телефонних пристроїв.

Саме ж твердження слідчого про те, що ОСОБА_2 використовував дані телефони як засіб вчиненого кримінального правопорушення, на думку слідчого судді, є голослівним, та таким, що не підтверджене жодним доказом.

Будь - яких інших доказів про те, що вилучені у ОСОБА_2 мобільні телефони підпадають під ознаки речового доказу слідчим не надано.

Не надано суду жодного доказу і того, що власником вилучених мобільних телефонів є саме ОСОБА_2, і що такі перебувають виключно у його користуванні.

Згідно ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та\або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Тобто, сам факт накладення арешту на майно, в силу ч.1 ст. 170 КПК України є позбавлення права особи на відчуження, розпорядження або користування своїм майном, а тому для суду є незрозумілим як обмеження права ОСОБА_2, у такий спосіб, може забезпечити виконання завдань кримінального провадження.

Факт накладення арешту на вилучені у ОСОБА_2 мобільні телефони у такий найбільш обтяжливий спосіб, на думку суду, призведе виключно до порушення гарантованих Конституцією України та нормами міжнародного права особи на вільне розпорядження своїм майном.

Крім цього, недоведеність слідчим про приналежність даних мобільних телефонів саме ОСОБА_2В може призвести до порушення прав третіх осіб на забезпечення таємниці спілкування, що гарантоване їм нормами Конституції України та ст. 14 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна - слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Зважаючи на викладені обставини в їх сукупності та на те, що слідчим не доведено розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, необхідності накладення арешту на вилучені у ОСОБА_2 мобільні телефони, оскільки такі не відповідають критеріям передбаченим ч.1 ст. 98 КПК України, а також про наявність ризиків передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що внесене слідчим клопотання є необґрунтованим, а тому в його задоволення слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 98, 167, 170-173, 309, 393, 394, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні клопотання слідчого в ОВ слідчого відділу управління прокуратури Закарпатської області Точок І. про накладення арешту на тимчасово вилучене 02.02.2018 року, під час проведення обшуку по місцю проживання ОСОБА_2, майно, а саме: мобільний телефон марки Айфон 7 з сім-карткою НОМЕР_2; мобільний телефон марки Самсунг Дуос, з сім-карткою НОМЕР_3, серійний номер 8938003992413014521А, та сім-картою з невідомим номером, серійний номер 2300400849054 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк