Постанова № 72035463, 30.01.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 року м. Чернівці

справа № 726/1882/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії судової плати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Міцнея В.Ф., Одинака О.О.

секретаря Конецької Д.Г.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3

позивач ОСОБА_1

відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «РОМА»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 7 грудня 2017 року, головуючий у першій інстанції Проскурняк І.Г.,

встановила:

ОСОБА_1 у листопаді 2017 року звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «РОМА» з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди.

Зазначала, що 12 лютого 2016 року о 9 годині 15 хвилин на узбіччі біля будинку 47 по вул.Хотинській м.Чернівці ОСОБА_3, перебуваючи у трудових стосунках з товариства з обмеженою відповідальністю «РОМА», керуючи автомобілем «ТаТа LPT Т643» з номерним знаком НОМЕР_1, допустив наїзд на ОСОБА_1, спришинивши фізичний біль та моральну шкоду.

Справа №726/1882/17 Провадження №22-ц/794/133/17 Категорія 30

Головуючий у 1-й інстанції Проскурняк І.Г.

Доповідач Половінкіна Н.Ю.

Просила стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РОМА» моральну шкоду в сумі 30000 грн.

Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 7 грудня 2017 року позов задоволено частково, постановлено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РОМА» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 7 грудня 2017 року змінити, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РОМА» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 30000 грн., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом першої інстанції не повно враховано обсяг душевних страждань, яких зазнала ОСОБА_1 внаслідок неправомірних дій, а також немайнових втрат, їх тривалості та можливості відновлення.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи про задоволення вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «РОМА» про стягнення моральної шкоди частково, суд першої інстанції послався на правила, встановлені ч.2 ст.23, ч.1 ст.1167 ЦК України, та врахував характер та ступінь страждань ОСОБА_1 у зв»язку із заподіянням фізичного болю, вину ОСОБА_3., його подальшу поведінку, вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 лютого 2016 року о 9 годині 15 хвилин на узбіччі біля будинку 47 по вул.Хотинській м.Чернівці ОСОБА_3, перебуваючи у трудових стосунках з товариства з обмеженою відповідальністю «РОМА», керуючи автомобілем «ТаТа LPT Т643» з номерним знаком НОМЕР_1, допустив наїзд на ОСОБА_1, спришинивши фізичний біль та моральну шкоду.

Постановою Садгірського районного суду м.Черніві від 7 липня 2017 року №726/1084/17 встановлено вину анчука В.К. у дорожньо-транспортній пригоді та визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України (а.с.7).

За змістом ч.4 ст.61 ЦПК України, п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов»язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями ст.212 ЦПК України.

Відповідно приєднаного до матеріалів справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль «ТаТа LPT Т643» з номерним знаком НОМЕР_1 належить товариству з обмеженою відповідальністю «РОМА» (а.с.8).

Згідно ч. 1 ст. 1722 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, зазначала, що зазнала душевних страждань у зв"язку з заподіянням їй фізичного болю.

Отже ОСОБА_1 порушено питання про стягнення моральної шкоди, передбаченої п.1 ч.2 ст.23 ЦК України.

За змістом ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обставинами, якими ОСОБА_1 обґрунтовувалися позовні вимоги, зазначалися перенесення фізичного болю, емоційного стресу, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху, негативний вплив на психологічний стан, порушення звичайного способу життя.

Судом першої інстанції повно враховано характер немайнових втрат, їх тривалість та можливість відновлення, а також характер та обсяг страждань.

Враховуючи характер правопорушення та обсяг страждань і немайнових втрат, яких зазнала ОСОБА_1, їх тривалість, час та зусилля необхідні для відновлення, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості судом першої інстанції обгунтовано визначено розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 грн.

Ураховуючи наведене рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 7 грудня 2017 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 7 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 5 лютого 2018 року.

Головуючий - підпис (Половінкіна Н.Ю.)

Судді - підписи (Міцней В.Ф., Одинак О.О.)

З оригіналом згідно: