Ухвала суду № 72033923, 06.02.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4688/17

Номер провадження 1-кп/629/163/18

У Х В А Л А

06 лютого 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., прокурора Черкаса О.О., захисника ОСОБА_1, обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4М, розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області в режимі відеоконференцзв’язку кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221380000096 за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_4, обвинувачених в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_3, обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України питання доцільності продовження строку тримання під вартою або зміни запобіжного заходу на домашній арешт обвинуваченим:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 28.12.2016 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.3 ст.185,ч.2 ст. 296,ч.1 ст.263 КК України до 6 років 2 місяців позбавлення волі, звільнений із залу суду 28.12.2016 року у зв»язку з відбуттям строку покарання

обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_3 Ілхам огли, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженцю сАбулбейлі Таузького району, Азербайджан, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_6, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Абросимова, буд. 123, раніше не судимого

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.189 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходиться обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_4, обвинувачених в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_3, обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 15 лютого 2018 року.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_2 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на заставу.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого спливає 15 лютого 2018 року.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою на 2 місяці, оскільки наявні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4М, може продовжити свою злочинну діяльність, переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків, врахував дані про особу обвинуваченого – ОСОБА_4, що він раніше судимий за аналогічний злочин, не працює, не одружений, тобто відсутні міцні соціальні зв’язки та те, що він обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, один з яких є корисним.

Також просив продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3, строком на два місяці, при цьому посилався на тяжкість скоєного ним злочину, а також те, що обвинувачений ніде не працює, не одружений, може продовжити свою злочинну діяльність, переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора та вказав, що не збирається ухилятися від суду та впливати на потерпілих та свідків по справі.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжних заходів та просив замінити у відношенні нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на більш м’який запобіжний захід, а саме на особисте зобов’язання.

Обвинувачений ОСОБА_2 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора та зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 на даний час не несе ніякої загрози для потерпілих, оскільки потерпілі не мають претензій щодо обвинуваченого ОСОБА_4, а також йому відомо, що вони мають намір укласти угоди про примирення.

Захисник обвинувачених – адвокат ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, зауважила, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не обґрунтовані, обвинувачені мають постійне місце проживання, наміру впливати на потерпілих, свідків та сховати або спотворити будь – яку із речей чи документів, ухилятися від суду не мають, а тому надала суду клопотання щодо зміни запобіжних заходів у відношенні її підзахисних, а саме щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3. В обґрунтування вказаних клопотань зазначила, що на теперішній час ОСОБА_3 не має джерел доходів та має намір працевлаштуватися, знайшов собі роботу, про що свідчить гарантійний лист приватного підприємця ОСОБА_5, з якого вбачається, що він згоден прийняти на роботу обвинуваченого ОСОБА_3 на посаду бармена, але режим роботи з 16-00 години та до останнього клієнта, а за ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18.12.2017 року ОСОБА_3 не має законної можливості покинути житлове приміщення для виконання трудових обов’язків на зазначеному місці роботи у період з 21-00 години до 06-00 години, що не дає можливості обвинуваченому працевлаштуватися та стати на шлях виправлення. В зв’язку з чим просила змінити її підзахисному ОСОБА_3 запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов’язання. Також вказала, що на даний час відсутні підстави для продовження її підзахисному ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки потерпілі по даній кримінальній справі не мають претензій будь-якого характеру до нього, її підзахисний не має наміру ухилятися від суду, впливати на потерпілих та свідків, а також продовжувати злочинну діяльність, що було підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім цього, її підзахисний не має на меті уникати кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, за вчинені раніше злочини повністю поніс покарання, намірів вчиняти нові злочини не має. В зв’язку з чим просила змінити її підзахисному ОСОБА_4 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та вказала, що саме такий вид запобіжного заходу буде доцільним для забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобіганню можливих ризиків і є співмірним кримінальним правопорушенням, у скоєнні яких він обвинувачується.

Прокурор в судовому засіданні щодо заявлених клопотань захисника обвинувачених про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт заперечував, посилаючись на відсутність підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та заперечував проти зміни запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на особисте зобов’язання обвинуваченому ОСОБА_3, оскільки наданий гарантійний лист щодо працевлаштування обвинуваченого не є офіційним документом, а інших документі суду не надано.

Заслухавши думку прокурора, який наполягав на задоволенні своїх клопотань та заперечував проти задоволення заявлених клопотань обвинувачених та їх захисника, оскільки наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, заслухавши думу інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи обвинуваченому ОСОБА_4 21.09.2017 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою суду черговий раз подовжено строк дії запобіжного заходу до 15.02.2018 року. Підставами для застосування даного запобіжного заходу була наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України, тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, а також з урахуванням наявності ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.

Також з матеріалів справи вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_3 18 грудня 2017 року ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому на період з 21-00 години до 06-00 години залишити місце постійного проживання без дозволу суду або прокурора. Підставами для застосування даного запобіжного заходу була наявність обґрунтованої підозри щодо наявності ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно із положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Суд зазначає, що на даний час підготовче судове засідання по даній справі не проведено, що виключає підстави для застосування ст. 331 КПК України, а ч. 3 ст. 315 КПК України не передбачає підстав для продовження строку запобіжного заходу.

Так, положення щодо зміни запобіжного заходу на більш суворий вказано у таких нормах: ч. 2 ст. 179 КПК України, де передбачено, що підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов’язки та роз’яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення; ч. ч. 8, 10 ст. 182 КПК України, де визначено, що, якщо підозрюваний, обвинувачений порушив покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави, а слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Згідно п. 8 листа ВССУ від 4 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи (ч. 1 ст. 176 КПК України): 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Обираючи один із запобіжних заходів, слід зважати, що їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості. Відповідно найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Суд враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини-обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув’язнення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У відповідності до п.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4 від 4 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України», вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини та зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України.

Відповідно до роз’яснень ВССУ, викладених у п.18 Листа від 4 квітня 2013 року №511-550/0/4-13, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111, 112 рішення від 1 березня 2007 року; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування тримання під вартою, тому судам, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо застосування, продовження тримання під вартою не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК України.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Суд вважає, що прокурором не наведені, у відповідності до ст. ст. 177-178 КПК України, мета та підстави застосування запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4

З роз’яснень, викладених у п.15 Листа від 4 квітня 2013 року №511-550/0/4-13 вбачається, що домашній арешт як вид запобіжного заходу може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд має з'ясувати місце проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Слідчому судді, суду при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слід звертати увагу, що вжите законодавцем у ч. 5 ст. 181 КПК України словосполучення «житло цієї особи» охоплює випадки, коли підозрюваний, обвинувачений: 1) є власником (співвласником) такого житла; 2) зареєстрований у такому житлі; 3) постійно або тимчасово проживає у такому житлі без реєстрації тощо.

Правильною слід вважати практику тих суддів, які застосовують цей запобіжний захід у згаданих випадках, з'ясувавши при цьому думку власника житла (якщо він відомий) та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання; наявність у нього родини й утриманців (місце їх фактичного проживання); достатність застосування такого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у ст. 177 КПК України, зокрема спробам підозрюваного, обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду тощо.

Так, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 має постійне місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, б. 22, що свідчить про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв’язків. Обвинувачений ОСОБА_3 має намір працевлаштуватися на посаду бармена про що свідчить гарантійний лист приватного підприємця ОСОБА_5, постійне місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, б. 123, що свідчить про наявність міцних соціальних зв’язків.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у п. 74 рішення від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України» відповідно до якої «відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства», «не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції».

Згідно пунктів 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В судовому засіданні прокурором не доведено та не надано доказів про наявність на теперішній час таких ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у їх сукупності, які давали б підстави вважати, що більш м'який запобіжний захід, аніж тримання під вартою не зможуть забезпечити належне виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, тим більш, що ч. 3 ст. 315 КПК України не передбачено вирішення питання про продовження міри запобіжного заходу обвинуваченому в підготовчому провадженні.

Враховуючи, що найбільш суворим запобіжним заходом після застави є домашній арешт, та те, що прокурором в судовому засіданні не доведено мета та підстави застосування запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, суд приходить до висновку змінити ОСОБА_4 обраний відносно нього запобіжний захід тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

При цьому, з урахуванням вищезазначеного, зокрема даних про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що запобіжним заходом у вигляді цілодобового домашнього арешту можливо забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 відповідних процесуальних обов'язків на даний час.

За таких обставин, суд вважає, що відсутня доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 та відповідно наявність обґрунтованості клопотання захисника - адвоката ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не є співмірним з рештою існуючих ризиків, не відповідає особі обвинуваченого та є занадто суворим на даний час.

Відповідно до ст. 181 КПК України, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого.

Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суд.

Судом встановлена можливість перебування обвинуваченого ОСОБА_4 за місцем свого мешкання, за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул. Абросімова, б. 22, тим самим задовольнивши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_1, а клопотання прокурора відхилити з вищенаведених підстав.

Крім цього, суд відмовляє в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_1 щодо зміни запобіжного заходу її підзахисному з домашнього арешту на особисте зобов’язання та вважає за необхідне змінити раніше обраний запобіжний захід на домашній арешт з забороною залишати житло у певний період доби, а саме з 01-30 години до 09-30 години, враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 проживає один, не має коштів для існування, на даний час має намір працевлаштуватися, а тому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло в певний період доби застосований до нього може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків та запобігти ризику, передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: можливість вчинення інших кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 314, 315, 369-372 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 – відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу задовольнити.

Обраний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8 змінити на цілодобовий домашній арешт, звільнивши його з-під варти в залі суду негайно.

Покласти на ОСОБА_4 обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу прокурора або суду, повідомляти їх про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування з особами, які заявили та можливо заявлять про вчинені ним правопорушення, здати на зберігання суду свій паспорт та інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_4 визначити до двох місяців тобто до 06.04.2018 року.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9 запобіжний захід з домашнього арешту за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул. Абросімова, б. 123, з забороною залишати вищевказане житло з 21-00 години до 06-00 години ранку на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул. Абросімова, б. 123, з забороною залишати вищевказане житло з 01-30 години до 09-30 години ранку.

Покласти на ОСОБА_3 обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу прокурора або суду, повідомляти їх про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування з особами, які заявили та можливо заявлять про вчинені ним правопорушення, здати на зберігання суду свій паспорт та інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_3. визначити до двох місяців тобто до 06.04.2018 року.

Виконання ухвали доручити Лозівському відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим, захиснику, прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Смірнова