Ухвала суду № 72033611, 06.02.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/2096/17

провадження №1-кп/619/85/18

УХВАЛА

06 лютого 2018 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі : головуючого – судді - Остропілець Є.Р.

при секретарі судового засідання - Бурлаковій А.О.,

прокурора - Твердохліб В.М.,

захисника- Мироненко С.М., ОСОБА_1В,

ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у відношенні обвинувачених:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця , громадянина України , не працюючого , інваліда 2 групи , зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,-

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 а , кВ. 61 , фактично мешкаючого за адресою: Харківська область Харківський район с. Борисівка вул. Мира буд. 27 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого ,-

у вчинені кримінальних злочинів передбачених ч.3 ст. 332, ч.1 ст. 309 КК України , -

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8, громадянина України , тимчасово не працюючого, місця реєстрації не має, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9 , раніше не судимого, -

у вчинені кримінального злочину передбаченого ч.3 ст. 332 КК України

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2017 року до Дергачівського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_3 за фактом вчинення кримінальних злочинів передбачених ч.3 ст. 332, ч.1 ст. 309 КК України, ОСОБА_4 за фактом вчинення кримінальних злочинів передбачених ч.3 ст. 332, ч.1 ст. 309 КК України та ОСОБА_5 за фактом вчинення кримінального злочину передбаченого ч.3 ст. 332 КК України внесеного до ЄРДР за № 12015220000000598 від 27.07.2015 року .

В судовому засіданні прокурор Твердохліб В.М. заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у зв*язку зі спливом строку тримання під вартою, вказавши суду, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме існують підстави переховування обвинувачених від органів суду, впливання на свідків, а також враховуючи, що обвинувачені підозрюються в скоєнні тяжкого злочину.

Захисники обвинувачених , обвинувачені заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і вважали можливим обвинуваченим застосувати більш м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши думку учасників судового провадження вважає клопотання прокурора таким, що підлягає задоволенню, в клопотаннях захисників і обвинувачених про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Відповідно ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 22.12.2017 року строк тримання під вартою обвинуваченим спливає 19.02.2018 року.

Згідно ст. 331 КПК України … під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)».

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим умисного тяжкого злочину, свідчать про їх підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про осіб обвинувачених вказують на обґрунтованість заявленого клопотання.

До того ж, судове провадження про кримінальному провадженню не завершено, не допитані всі свідки, не досліджені матеріали справи, при цьому суд вважає, що існують ризики, які передбачені ст.177 КПК України, у зв’язку з цим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 необхідно продовжити.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно обвинувачених більш м’якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Однак, враховуючи існування зазначених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про підозру про вчинення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, а також ті обставини, що вони обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину , застосування більш м’яких запобіжних заходів є неможливим, а тому суд вважає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити.

Керуючись ст.ст. 331 , 392 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора – задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 за фактом вчинення кримінальних злочинів передбачених ч.3 ст. 332, ч.1 ст. 309 КК України, ОСОБА_4 за фактом вчинення кримінальних злочинів передбачених ч.3 ст. 332, ч.1 ст. 309 КК України та ОСОБА_5 за фактом вчинення кримінального злочину передбаченого ч.3 ст. 332 КК України вважати продовженим до 06 квітня 2018 року, включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Р. Остропілець