Ухвала суду № 72032857, 01.02.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/44/18 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дьомич Л. М.

У Х В А Л А

01.02.2018 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Дуковського О.Л.; Єгорової С.М.

за участю секретаря: Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який представляє інтереси товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною та скасування державної реєстрації права оренди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року ОСОБА_4, який представляє інтереси ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» в особі ОСОБА_5 про:

- визнання недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 17 листопада 2016 року, укладеної між ОСОБА_3 та ТОВ «Згода», зареєстрованої державним реєстратором Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області ОСОБА_6 20 січня 2017 року;

- скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за додатковою угодою до договору оренди від 17 листопада 2016 року зареєстрованої державним реєстратором Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області ОСОБА_6, про що в державному реєстру речових прав на нерухоме майно вчинено запис №18709899.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач є власником земельної ділянки загальною площею 4,79 га, розташованої на території Гаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

05 червня 2006 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю «Згода» укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, який зареєстрований у КРФ ДП «Центр ДЗК» 11 травня 2006 року, строком на 10 років.

Однак, додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 17 листопада 2016 року, якою строк дії продовжено до 10 травня 2027 року, позивач не підписувала, про її існування дізналася в квітні 2017 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто будь-якого волевиявлення на укладення додаткової угоди, як передбачено ч. 3 ст. 203 ЦК України, власник землі не виявляла, тому на підставі ст. 215 ЦК України правочин має бути визнаний недійсним.

Оскільки право на оренду вищевказаної земельної ділянки зареєстровано 20 січня 2017 року то, за наслідками визнання додаткової угоди недійсною державна реєстрація цього права також має бути скасована.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 207 року визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 05.06.2006 року, укладену 17.11.2016 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Згода», право оренди на підставі якої зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.01.2017 року за № 18709899.

Скасовано рішення державного реєстратора Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області ОСОБА_7 від 20.01.2017 року, номер запису про інше речове право - 18709899, щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, прийнятого на підставі додаткової угоди до договору оренди землі б/н виданого 05.06.2006року, додаткова угода б/н видана 17.11.2016 року, видавник ОСОБА_3, ТОВ «Згода».

ОСОБА_2, який представляє інтереси ТОВ «Згода» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з’ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. А саме, оригінал додаткової угоди від 17.11.2016 року до договору оренди землі від 05.06.2006 р. сторонами до суду не надано через його втрату. Матеріали справи не містять жодних належних та обґрунтованих доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. В оскаржуваному рішенні, суд без наведення мотивів та підстав, застосував вимоги ч. 1 ст. 146 ЦПК України та вважав доведений той факт, що підпис у додатковій угоді від імені позивача вчинений не ним, а іншою особою. Згідно повідомлення судового експерта Кіровоградського науково-дослідного експертно - криміналістичного центру, ухвала Добровеличківського районного суду від 29.05.2017 року про призначення судової почеркознавчої експертизи залишена без виконання, у зв’язку з ненаданням експерту на дослідження оригіналу додаткової угоди.

За клопотанням сторони відповідача в справі проведена судова почеркознавча експертиза, за висновком № 274 від 21.12.2017 року виходить, що відповісти на питання позивачем чи іншою особою виконано підпис в графі «Орендодавець» на оригіналі додаткової угоди від 17.11.2016 р. до договору оренди землі від 05.06.2006 року не представляється можливим. Так як підпис виконаний у спрощеній формі, ідентифікаційні ознаки підпису виконавця не відобразилися у достатній кількості, яка б дозволила прослідити стійкість ознак та виділити суттєві ознаки, що створюють сукупність для категоричного або ймовірного висновку про наявність чи відсутність тотожності.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_4, який представляє інтереси ОСОБА_3 заявлено клопотання про призначення у справі повторної судово-почеркознавчої експертизи, проведення якої доручити експерту Київського НДІСЕ Міністерства юстиції України. В обґрунтування клопотання зазначено, що висновок судово-почеркознавчої експертизи № 274 від 21.12.2017 року є неповним та неясним, оскільки в ньому не вказано з яких підстав неможливо провести експертизу. Експертом не заявлено жодного клопотання про витребування додаткових матеріалів необхідних для проведення відповідної експертизи, з метою надання повного та об’єктивного висновку з відповіддю на поставленні питання. Представник відповідача категорично заперечував щодо задоволення клопотання, вказував на затягування розгляду справи, що порушує інтереси його довірителя, намагання призначення експертизи для можливого отримання висновку який влаштовує позивача. Про що свідчить спочатку заявлене клопотання про призначення додаткової експертизи, а потім двох заяв про повторну експертизу, зі зміною експертної установи.

Відповідно до ч. 2 ст. 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалами справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов’язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

В ухвалі про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові.

Згідно «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 з наступними змінами, повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об’єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередньої) експертизи.

Враховуючи обґрунтування сторін щодо заявленого клопотання, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав щодо призначення у справі повторної судово-почеркознавчої експертизи. Експертне дослідження експертом, з урахуванням специфіки предмета дослідження та необхідності при його вирішенні наявності спеціальних знань, проводилось на підставі документів (доказів), зібраних і досліджених в судовому засіданні.

Доказів того, що висновок експертизи, який міститься в матеріалах справи є недостатньо обґрунтованим, що він суперечить іншим матеріалам справи, викликає сумніви в його правильності, або що при призначенні та проведенні експертизи істотно порушено процесуальні норми, які регламентують порядок її призначення та проведення суду не надано.

За клопотанням сторони позивача в суді апеляційної інстанції, відповідно до положень ч. 5 ст. 102 ЦПК України, надав пояснення експерт Кіровоградського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_8 з яких виходить, що підпис на об’єкті дослідження виконаний ОСОБА_3 у спрощеній формі, тобто підпис короткий, малий зміст графічного матеріалу, який би дозволив ідентифікувати виконавця даного підпису, а відтак вирішити питання про його виконавця неможливо. Кількість ознак підпису не надає можливості вирішити питання про належність підпису позивачеві чи відсутності такого. Сукупність цього фактору впливає на недоцільність здійснювати порівняльний характер вільних та експериментальних підписів позивача.

Враховуючи вищевикладене клопотання сторони позивача є необґрунтованим, доводи, на які посилається сторона не можуть бути підставою для призначення у справі повторної судово-почеркознавчої експертизи.

Крім того, висновок експерта оцінюється в сукупності з іншими доказами, кожен з яких не має для суду наперед встановленого значення.

Також, необхідно зазначити, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Керуючись ст. ст. 103, 104, 113 ЦПК України,-

У Х В А Л И Л А:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_4, який представляє інтереси ОСОБА_3 про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи та зупинення провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: